Настя Лайт - Благородство злодюжок, Настя Лайт

- То як? – дракон вивів мене зі ступору.

Що ж, лишається тільки ввічливо відповісти на питання:

- Іди поцілуйся з тролем, - ніжно порадила я.

- Ммм, це лише припущення, але підозрюю, що такий досвід мені не сподобається.

- То перевір. Нащо підозрювати? Практика – наше все.

- Прикро, але в мене мало досвіду в справі поцілунків. Боюся, що троля я своїми вміннями не вражу.

- Твої проблеми.

- Може, мені на тобі потренуватися, як гадаєш?

- Думаєш, мене ти вразиш? – я скорчила скептичну міну, хоча серце забилося втроє швидше, а в грудях аж похололо від хвилювання. Лишається тільки сподіватися, що Макс нічого не помітив.

- О, ні! Що ти! Я тільки сподіваюся, що ми допоможемо одне одному. Я повчуся на тобі, а ти – на мені. Взаємовигідне співробітництво. Бізнес і нічого іншого. То як? Згода? – дракон витягнув губи в трубочку і заплющив очі, ніби чекав поцілунку.

Хай іде в баню з такими жартами!

- Та я краще сама троля поцілую!

- Ти така червона стала! Ще більше, ніж до цього! – засміявся дракон.

Я щосили зацідила йому подушкою в обличчя. На жаль, це не змусило дракона замовкнути і він все сміявся. А я раптом зловила себе на думці, що в нього гарний і дуже заразний сміх… Ну ось, я вже теж усміхаюся.

- А якщо серйозно, зіронько, - втираючи сльози від сміху, Макс поклав подушку біля мене, - то тобі таки доведеться повечеряти зі мною.

- З якого це дива?

- Бо ти йдеш зі мною на святкування заснування Організації міжсвітового співробітництва.

- Це чому раптом?

Дракон набрав поважного вигляду, виставив вперед руку і почав демонстративно загинати пальці.

- По-перше, цим ти продемонструєш повагу до історичної події, що привела до створення Міжсвітової спільноти. По-друге, будеш мене розважати. (Тільки між нами, там всі страшенні зануди!) По-третє, будеш відганяти купи моїх шанувальниць, щоб я міг спокійно поговорити з братом. По-четверте, я тобі фактично роблю велику послугу, тому не викаблучуйся.

- І що ж це за послуга? – чесно кажучи, я «викаблучуюся», як справедливо охарактеризував мої дії дракон, тільки для вигляду. Мені ДУЖЕ хочеться хоч кудись вийти звідси! Я вже скоро, як перевертень, на місяць завивати почну!

- Будьмо чесними: вагомих причин брати тебе з собою в мене нема. Ти ж на балу зможеш побачитися зі своєю дорогоцінною подругою.

- Лета буде там?

- Так.

- Тоді я йду.

- Одразу б так, а то змусила мене вигадувати купу причин взяти тебе з собою. Яка ж ти невдячна!

- Угу. Зате ти в нас білий і пухнастий.

- Ще б пак! А ти користуєшся моєю добротою, - дракон скрушно зітхнув, весело поглядаючи на мене.

Хто знає, скільки б продовжувалася ця суперечка, але мені не дала відповісти тітка Швабра, яка раптом намалювалася на порозі моєї кімнати. Економка спершу зміряла мене зверхнім поглядом, як вона це робить за кожної нашої зустрічі, а потім вже доповіла Максу:

- Ваша світлість, привезли сукню та решту замовлень.

Мій кіднепер змінився на очах. До приходу Швабри він був майже хлопчаком: веселий, відкритий, азартний, а ось, варто лише було з’явитися економці – і він вже гордий, холодний і пихатий лорд, якому так і кортить поправити корону лопатою. І ось такі зміни з Максом відбуваються щоразу, коли він спілкується зі слугами. Не знаю, яка вже тут причина, але звикнути я досі не можу.

- Чудово, - крижаним тоном відповів економці дракон. – Принесіть ці речі сюди, в кімнату леді Сабріни.

Економка зробила легкий реверанс і вийшла.

- В тобі живе дві особистості? – я зміряла дракона скептичним поглядом. – Сподіваюся, це не так. Мені і спілкування з однією вистачає.

- Ходімо.

- Куди?

- Кудись. Зараз сюди набіжить багато народу з пакунками і буде розкладати речі. Не варто їм заважати.

- А що за речі?

- Твоя бальна сукня і ще кілька дрібничок.

- З чого це раптом така щедрість?

- Не хочу, щоб на балу мене супроводжувала дівчина в некрасивій сукні. Якось це не комільфо.

- Міг би просто дати мені змотатися додому, - я перевернула очі. – У мене є аж дві бальні сукні.

- Ти намагаєшся втекти щодня. Я тобі не довіряю. І це ще м’яко сказано.

- Це почуття в нас взаємне.

Ми посиділи, спопеляючи одне одного поглядами. Підозрюю, що ми б так весь день і провели, змагаючись в дивоглядки – ми з Максом обидва жахливо вперті, але з коридору почувся гомін голосів, які все наближалися.

- Ну і що мені з тобою робити? – риторично запитав у стелі дракон.

Я збиралася відповісти щось дошкульне, коли раптом зміюка крилата підхопила мене на руки і вилетіла у вікно. Падіння миттю змінилося ПЛАВНИМ злетом.