Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Ти не живий.– відповіла Аджаала, відчуваючи, як сльози течуть по щоках.

Тіордан похитав головою.

–Твої очі...

Він підняв на неї чорні, як ніч очі. Дівчина засумувала, згадуючи неповторний відтінок його очей, що він мав за життя. Хлопець простягнув до неї руки, Аджаала вклала свої в його долоні.

–Я не буду воювати з вами, як вони наказують. Але я й не зможу жити так.

–Але, Деметрія...

–Була мортленкою за народженням. – нагадав він. – Переродження некромагом не знищило в ній людських якостей.

–А в тобі?

–Поки що я був похований занадто мало, щоб втратити все, що пам'ятав. –він торкнувся рукою її плеча. – Усе, що відчував. Але вони сильні, я ледь опираюся командам.

–Що я можу зробити для тебе? Як допомогти?

–Ти знаєш, що робити.– сказав він, вклавши в її руку клинок.

Подивившись на руку, Аджаала похитала головою.

–Ні. Я не зможу.

–Прошу тебе, Аджі. Звільни мене.

–Тіордане! – кричала Олімпія, добігши до хлопця, вона міцно обійняла його.–Як ти живий?

–Аджаала.– ігноруючи дівчину, що повисла на її шиї, говорив він.–Прошу.

Вона відчула, як холодна сльоза прокотилася по щоці.

–Адже я вже мертвий.– знизав плечима він.

–Про що ти говориш? – запитала Олімпія, не опускаючи рук із його плечей. –Тіордане, ти пам'ятаєш мене?

Він повільно перевів очі на дівчину.

–Не звинувачуй себе в моїй смерті. У цьому винні ми обоє.

–Але ти живий! –не погоджувалася Олімпія. –Ти поруч, ми все ще можемо...

–Вибач.– хитнув головою він.– Думаю, ти від початку знала, що ми приречені. –він перевів погляд на Аджаалу. –Аджі, прошу. Це нестерпно.

–Що він каже? –не зрозуміла Олімпія, глянувши на сестру. –Що він хоче?

–Якщо я зроблю це.– невпевнено сказала вона, дивлячись на клинок.– Хіба вони не воскресять тебе знову?

–Я не перевтілився в некромага повністю. Для цього потрібно бути в похованні не менше двох ночей. Просто заберіть моє тіло з поля бою.

Вона зробила крок уперед.

–Аджаало, ні! – кричала Олімпія.

–Приберіть її.– попросила вона Містрал і Гаалу.

Коли відьми відтягли дівчину, що кричала, Аджаала підійшла впритул до Тіордана.

–Я не відповіла тобі тоді.–сказала вона, не піднімаючи очей.–Сподівалась, що одного разу ми знову зустрінемося.

Обличчя Тіордана виражало неймовірний біль.

–Поглянь на мене.–попросив він.

Аджаала підняла на нього очі, відчуваючи, що сльози більше неможливо стримувати.

–Я кохаю тебе. –сказав він. –Хотів би, щоб усе це відбувалося інакше.

–І я хотіла б цього, Тіо.

Він змучено посміхнувся.

–Ти так і не можеш сказати цього, чи не так?

–Я... – вона осіклася.

Тіордан простягнув до неї руки, міцно обіймаючи.

–Я...–шепнула вона, замовкнувши. Ці слова душили її, вона задихалася.

–Будь ласка…–прошепотів він, притискаючи дівчину ближче до себе.

Стиснувши клинок міцніше, вона заплакала і рвучко всадила його в сонячне сплетіння Тіордана.

Той скрикнув і впав на землю. Притримуючи його, Аджаала сіла поруч, провівши рукою по його обличчю.

–Спасибі.–прошепотів він, заплющуючи очі.

–Я кохаю тебе.– відповіла вона, плачучи, але Тіордану більше не судилося почути.

Аджаала встала, піднявши клинок і почала розсікати коріння, вражаючи мортлена в саме серце. Це не допомагало позбутися мерців, однак дівчина не могла просто не діяти. Зустріч із Тіорданом зламала її, і вона була не в силах дивитися туди, де залишилося його бездиханне тіло. Галеон підняв його в повітрі, перемістивши до лісу Ельги для поховання.

Ліанни і в'яз Найджела і Джілани, тут же гинули при зіткненні з мортленами, перетворюючись на їхню зброю, якою вони негайно вражали заклинателів рослин. Нік і Дешен відбивалися, метаючи в мортленів стріли, уражені електричними зарядами. Пайпер метала вогняні кулі у двох мортленів, але ті встигали випустити коріння, що збивали дівчину з ніг. Ебіґейл лежала на землі, некромаг жінка сиділа на ній, душивши її шию корінням. Обличчя дівчини набувало пурпурово–червоного кольору, вона била руками і ногами землю і тільки, коли нарешті зуміла викликати портал, перекинула мортленку в нього, відправивши її на морське дно. Вона встала, відкашлявшись. Іррея намагалася загарпунити двох мортленів, які до того понівечили обличчя і руки русалки, що та стікала блакитною кров'ю. Ебіґейл збила одного з ніг, відкривши ще один портал у землі, Іррея зіштовхнула ногою й іншого, відправивши до порталу.

–Куди вони потраплять? – запитала русалка в Королеви Морського Дна.