Стівен Сілбігер - МВА за 10 днів

які не беруть участі в управлінні. При обвалах ринку нерухомості наприкінці 1980-х, на початку 1990-х та в 2008-му обмежені партнери у невдалих будівничих проектах змогли вийти зі своїх інвестиційних проектів без подальшої відповідальності. Генеральні ж партнери в тих самих проектах опинилися на гачку кожен особисто. Як і приватним підприємствам, партнерським структурам складно заробляти гроші на фінансовому ринку чи продавати часткові інтереси.

Корпорації

Корпорації мають державну реєстрацію і є юридичними особами, відокремленими від власників. В очах закону корпорація має такий самий статус, що й приватний підприємець. Активи й зобов’язання юридичної особи належать корпорації, а не її власникам. Як і в ситуації з обмеженим партнерством, власники корпорацій мають обмежену відповідальність за зобов’язання компанії. У разі банкрутства особисті активи власників захищені від кредиторів.

Власність корпорації ділиться на частки, акції, які інвестори можуть купувати й продавати на таких фінансових ринках, як Нью-Йоркська фондова біржа. Інвестори можуть торгувати акціями, не відриваючи компанію від роботи. Коли керівництво і рада директорів, яка представляє власників, вирішують, що компанія потребує більше грошей, вони можуть випускати додаткові акції. Особисте майно інвестора, незалежно від того, бере він активну участь чи вирішує залишатися пасивним, має захищене від зобов’язань компанії.

Основний недолік такої форми володіння, як корпорація, — подвійне оподаткування. Корпорація, як і фізична особа, мусить платити податки. Коли корпорація сплачує своїм власникам дивіденди, ці дивіденди ще раз обкладаються податками, як доходи фізичної особи.

Корпорація як організаційно-правова форма має кілька видів. С-корпорації, як називають їх обліковці та юристи, працюють, як описано вище, але ще є менші підрозділи — S-корпорації (вони підпорядковуються пункту S 1-го розділу Податкового кодексу США). Вони можуть мати до тридцяти п’яти власників, які погоджуються внести доходи від участі в корпорації в особисті податкові декларації, як у партнерстві. Таким чином на власників не лягає ноша подвійного оподаткування і водночас зберігається така перевага корпорації, як обмежена відповідальність.

Якщо вас цікавлять фінанси, ви можете піти двома різними, хоча й взаємопов’язаними шляхами. Є більш гламурна сфера інвестицій, де крутяться великі гроші, сенсаційні новини й біржові котирування; а є сфера фінансового управління, робота «на передовій», завдяки якій компанії можуть фінансувати своє зростання, сплачувати рахунки та здійснювати поглинання. Ці дві сфери взаємопов’язані, адже робота підприємства, за яку найбільше відповідає фінансовий відділ, впливає на частку інвесторів у прибутках компанії. Почнімо з гламуру.

Крива Лаффера

ІНВЕСТИЦІЇ

Ризик і дохідність

Що я виграю, ставши власником великої або малої частки у корпорації чи в іншому підприємстві? Це інвестиційне рішення насправді передбачає подвійне запитання: який дохід можна отримати і наскільки ризиковане це підприємство? Для відповіді на ці оцінні питання можна скористатися базовими поняттями дисконтованих грошових потоків і ймовірності, які були описані вище, в розділі про кількісний аналіз. Звертайтеся до них, як до студентського конспекта.

Базовий принцип фінансів стверджує, що прибуток має відповідати ризику. Якщо ви впевнені, що інвестиції однозначно матимуть успіх, — вам варто очікувати нижчої норми прибутку як компенсацію за нижчий рівень ризику. Відповідно, депозитні сертифікати, застраховані Федеральною корпорацією зі страхування депозитів, мають низькі норми прибутку. Розвідка в пошуках нафти передбачає великий ризик, але й обіцяє велетенський джекпот, якщо зі свердловини проб’ється фонтан.

Типи ризику. Якщо ризик стосується цілого класу активів, як‑то ринки акцій, облігацій і нерухомості, він зветься систематичним ризиком. Наприклад, якщо більшість вірить, що доцільно ставити на цінні папери («ринок биків»), то ринок зростає. Якщо гравці з ринку йдуть, то ринок провалюється, лускає, тріщить, як кричали заголовки у ЗМІ під час криз 1929, 1987, 2000 та 2008 років. Зміни в економіці, відсоткових ставках та інфляції — це систематичні фактори, що впливають на весь ринок. Коли ви інвестуєте, то наражаєтеся на систематичний ризик, властивий цьому ринку.

Якщо ризик стосується конкретного активу чи невеликої групи активів, він зветься унікальним або несистематичним. Окремі інвестиції можуть бути нестійкими через специфічний ризик, притаманний цим інвестиціям. Наприклад, якщо ви володієте акціями компанії Disney, а Міккі-Маус захворіє, курс акцій може впасти. Цей тип ризику можна значною мірою компенсувати, якщо мати й інші інвестиції. Це зветься диверсифікацією. Маючи широкий портфель інвестицій, інвестори можуть компенсувати втрати на одних інвестиціях заробітками на інших. Диверсифікація пом’якшує загальні коливання портфеля.

Бета-коефіцієнт: ризикованість інвестиційного портфеля

Ринкові ціни акцій, наприклад, IBM, на фондових біржах світу щоденно коливаються. Ця мінливість — волатильність — породжує ризик. Розподіл результатів у ретроспективі може показати рівень ризику у вигляді графіка, як було показано в розділі «Кількісний аналіз» на прикладах із дощем в Сієтлі та розмірами взуття. Пригадаймо тему розподілу ймовірностей — середній прибуток від простих акцій у довгостроковій перспективі становив 12,1 % зі стандартним відхиленням у 21,2 %. У межах одного середньоквадратичного відхилення фондовий ринок 68 % часу забезпечить вам прибуток у розмірі від +33,3 % до —,1 % на рік.

Окрім відображення на графіку абсолютної волатильності окремих інвестицій, фінансові аналітики вимірюють ризик володіння окремими акціями чи невеликими пакетами акцій, порівнюючи динаміку в їхніх цінах з динамікою на ринку загалом. Цей параметр, коефіцієнт бета, зіставляє ризик володіння конкретними інвестиціями з ризиком володіння величезним портфелем, який відображає весь ринок цінних паперів. Прикладами таких «загальноринкових» портфелів є кошик із 500 акцій під назвою Standard & Poor’s 500 або ж 5000 акцій з Wilshire 5000. Індекс Nikkei із 225 акцій представляє японський ринок. Індекс DAX представляє німецький ринок, а FTSE — британський.

Відомий промисловий індекс Доу — Джонса — це добірка з тридцяти найстабільніших індустріальних компаній США з різних сфер (зокрема, IBM, 3 M, P&G, Coca-Cola, Boeing, та ExxonMobil). Тридцять «блакитних фішок» — акцій з переліку Доу — Джонса — котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі і не відображають широкого ринку, хоча інформація в пресі може створити у вас інше враження.

Якщо акція або портфель змінюються синхронно з ринком, кажуть, що вони мають ідеальну кореляцію і їхній бета-коефіцієнт дорівнює одиниці. Компанія Coca-Cola настільки стабільна, що змінюється синхронно з ринком, коли бета дорівнює 1. Якщо акції змінюються абсолютно протилежно до ринку, кажуть, що вони мають негативну кореляцію, або бета дорівнює —.

Акцій, які мали б таку ідеальну негативну кореляцію, не буває, та є акції з низьким коефіцієнтом бета. Кафетерії мережі Luby’s мають бета-коефіцієнт 0,45. Хоча ринок переживає сильні коливання, люди літнього віку продовжують ходити до кафетерію. Однак при зростанні цін на акції на великому ринку, Luby’s має мало шансів на значне зростання акцій. Електроенергетичні компанії також мають низький бета. Теоретично, нульовий бета-коефіцієнт мав би означати відсутність ризику. В цьому випадку бета-показники різних інвестицій ідеально врівноважували б один одного, тож незалежно від змін на ринку, ризику не було би.

Ризиковані акції, як‑то акції алюмінієвої компанії Alcoa, мають бета-коефіцієнт 1,84. 1 % коливання на ринку мав би помножитись на 1,84 % зміни в ціні акцій Alcoa. Акції з помірним ризиком, як Boeing та Disney, мають бета-коефіцієнт 1,2.

Поведінка ринку має таке велике значення, бо більшість рішень про великі інвестиції приймають у контексті великого портфеля, або збірки інвестицій. Хоча ризики окремих інвестицій можуть бути високими, загальний ризик можна знизити, якщо інвестувати в правильну суміш інвестицій і знизити бета-коефіцієнт портфеля. Великі взаємні фонди зі