Жюль Верн - Париж двадцятого століття
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Усе це свідчить про те, що письменник не забув про рукопис «Парижа двадцятого століття». Він згадав про нього, для прикладу, коли у 1899 році писав свій роман «Подорож стипендіатів», надрукований у 1903 році. Перший розділ містить таку собі наукову метафору, яку знаходимо також у першому розділі «Парижа двадцятого століття»: «Збуджені овації запаленої швидкістю оратора публіки не вщухали» («Подорож стипендіатів»]; «його поквапливу манеру говорити можна було порівняти з крилом повітряного двигуна, що обертається з неймовірною швидкістю; спинити цей потік слів під підвищеним тиском здавалося неможливим» («Париж двадцятого століття»]. В обох наведених уривках йдеться про церемонію вручення нагород.
* * *
І все ж таки роман «Париж двадцятого століття» не можна назвати прелюдією до подальшої творчості письменника тільки тому, що якісь моменти у ньому нагадують інші твори Жуля Верна. Однак саме він дозволяє відчути, як народжується своєрідний вернівський стиль, у якому, без сумнівів, присутні свої вади та невправності, але й свої беззаперечні достоїнства. Уже тут відчувається любов Верна до численних перераховувань (громадських закладів, письменників, поетів, учених, музикантів), котрі згодом переростатимуть в переліки назв риб, комах, рослин, що їх юні читачі «Неймовірних подорожей» подекуди волітимуть пропустити, а інші, навпаки, високо цінуватимуть за їхні поетичні якості. У цьому творі вже помітне вернівське почуття гумору. А головне — відчувається здатність так відтворити реалії доби, щоб ми змогли угледіти в них контури майбутнього.
Найцікавішим у «Парижі двадцятого століття», на мою думку, є те, що цей твір є, якщо можна так висловитись, енциклопедію вернівського мислення на стадії його формування, що дозволяє взяти під сумнів подальші твердження деяких критиків. Приміром, письменнику закидали, що він, за вдачею оптиміст у тому, що стосується долі людства та наукового прогресу, внаслідок різних життєвих обставин нібито перестав ним бути: війна 1870 року[141], родинні проблеми (не надто щасливий шлюб та надзвичайно важкий характер сина, особливо в період 1877-1887 рр.), замах на вбивство у 1886 році[142], смерть Етцеля[143], а також таємничої коханки Верна: усе це буцімто спричинилося до того, що наприкінці свого життя письменник навернувся до песимізму, яким просякнуті його останні твори.
Однак текст «Парижа двадцятого століття», суто автобіографічного роману ранніх років творчості Жуля Верна, свідчить про протилежне. Молодий Верн, утілившись в образі головного героя Мішеля, пише вірші, шукає видавця та має трагічне бачення людських стосунків та суспільства загалом: за вийнятком декількох друзів, ми в цьому світі самотні (епізод із продавцем квітів у XVI розділі здається мені в цьому сенсі дуже символічним). Отже, песимізм у творах Верна присутній із самого початку, ба більше — він є сталою складовою жуль-вернівського мислення, яка подеколи дається взнаки впродовж усієї його творчої кар’єри. Втім, хай там як, але у «Парижі двадцятого століття» цей песимізм розбавлено переможним і невпинно життєдайним гумором. Автор закликає читача кинути власний критичний погляд на довколишній світ.
П’єро Гондоло делла Ріва[144]
Жуль Верн
/Jules Verne/
(1828-1905) — відомий французький письменник, популяризатор науки і автор численних наукових передбачень, переважна більшість яких на сьогодні збулися (98 зі 108). Разом із Гербертом Веллсом Жуль Верн вважається засновником жанру наукової фантастики. Важко переоцінити вплив письменника на пригодницьку та фантастичну літературу, а такі його всесвітньовідомі твори, як «П’ять тижнів на повітряній кулі», «Подорож до центру Землі», «Із Землі на Місяць», «Діти капітана Гранта», «20 000 льє під водою», «Навколо світу за вісімдесят днів», «Таємничий острів» та багато інших не лише багато в чому передбачили подальший напрям розвитку технологій та інженерної думки, а й досі бентежать та захоплюють уяву все нових і нових поколінь його читачів.
Серед більше ніж півсотні романів у доробку письменника «Париж XX століття» займає окреме місце, оскільки, на відміну від інших його творів, він написаний у не властивому для Жуля Верна жанрі антиутопії і сповнений не стільки звичного захоплення чудесами науки майбутнього, скільки тривогою про те, до чого може призвести індустріалізація суспільства і, як наслідок, тотальна раціоналізація всіх проявів життя. Цей роман ніколи не публікувався за життя письменника і вперше був виданий аж 1994 року.
Примітки
1
Марсове поле — паризький парк, за аналогією з Марсовим полем у Римі названий на честь бога війни Марса. (Прим, пер., якщо не вказано інше.)
2
Земельний Кредит — фінансова установа у Франції, що спеціалізується на фінансуванні об’єктів нерухомості. Створена у 1852 році.
3
Сент-Барб — паризький навчальний заклад, заснований у 1460 році та закритий у 1999 році. З 2009 року і нині — університетська бібліотека.
4
Роллен — колеж у Парижі, названий на честь французького історика і педагога Шарля Роллена. Нині — ліцей Жака Декура.
5
Наполеон V — ймовірно, Жуль Верн був переконаний у тому, що у двадцятому столітті у Франції продовжуватиметься доба імперії (роман був написаний у роки Другої імперії (1852-1870), коли «імператором французів» був Наполеон III (Людовік-Наполеон Бонапарт), небіж Наполеона Бонапарта.
6
«De viris illustribus» («Про знаменитих мужів») — збірка життєписів знаменитих римських та грецьких діячів, що належить перу римського історика Непота (І ст. до н. е.).
7
Ашет (Ашет Лівр) — найбільша видавнича група Франції, створена у 1824 році як фірма, що займається виданням і поширенням книжкової продукції.
8
Еколь Нормаль — один із найпрестижніших навчальних закладів Франції, заснований у 1794 році.
9
Кохінхіна — прийнята в історичній географії назва південно-східної частини півострова Індокитай.
10
Пінд — гірське пасмо в Греції, яким, за міфологією, володів бог Аполлон, покровитель мистецтва. У переносному значенні — оселя поезії.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Париж двадцятого століття», після закриття браузера.
