Морок Елл - Опера, Морок Елл

Охоронці нависли над Ла Гранджом.

Саме тоді асистент секретаря зупинив суддів, які виходили з великої зали. Секретар увімкнув великий екран, що зазвичай слугував для демонстрації судових матеріалів. Перемкнув на новини.

На екрані транслювалося відео яке знімав журналістський дрон. Усі чудово знали місце, звідки велася трансляція. Це був королівський палац. Військові оточили його. Й брали штурмом. Охоронців палацу було надто мало, парадне озброєння проти гравітаційних гармат і бойових автоматів з голчастими кулями. Люди у залі суду здригалися з кожними вибухом який нищив палац короля. Врешті на балкон звідки король проголошував промови вибіг офіцер армії у руці він тримав голову з якої лилася кров. Кинув ту голову солдатам.

Ошелешені охоронці і судді зі своїми секретарями застигли спостерігаючи за екраном, усі забули де вони що вони мають робити, розгублені. Охоронці з лафі тільки витягли єдину зброю яку мали гумові дубці.

Рен’єр підскочив до Тая.:

- Все награлися. Не знаю кого вони вбили, але то не король. Алі знайдеш коли ми евакуюємося звідси, - Й додав крізь зуби, - за нашими розрахунками мали почати завтра!

- Й кораблі ради прибудуть сьогодні вночі, - кивнув Тай, - Наша розвідка завжди помиляється у таких дрібницях як час.

У велику залу суду увірвалося д два десятка поліцейських, наказали всім лягти на підлогу. Охоронці почали бити суддів і секретарів. Ганятися за ними залом, створюючи перепони для карального загону поліції.

- Виводь усіх на аварійні сходи я зараз доєднаюся, - наказав Тай Рен’єру.

- Так хлопці, швидко пригнулись й відповзаємо. – Пригнув голову Муна, - Панове у вас зброя є? – запитав у Налі і Бака.

- Здали на вході, - сердито відповів Бак.

- Ми мусимо захищати людей, - рішуче мовила Налі озираючись.

Один із охоронців вдарив суддю по голові й продовжував бити сівши зверху.

- Мала не гальмуй, від кого? Від поліції!? – вигукнув Бак, вхопив напарницю за руку й потягнув за Рен’єром.

- Тай! – Мун озирнувся.

- Він доєднається, я мушу врятувати вас. Бертране бігом. – Рен’єр натикнувся на поліцейського, який обходив залу й вже почав стріляти, збив його з ніг. Забрав автомат і вистрілив.

Постріли лунали у всіх куточках судової зали яка була сконструйована так як зала опери.

Бак побачив другого нападника що з якимось садиським задоволенням цілився у балерин. Дівчата заповзли під крісла намагаючись сховатися.

Налі потягнула лафі за ноги той впав і Бак оглушив його ударом у голову забрав автомат. Прошипів до наляканих дівчат:

- За нами якщо хочете жити.

Вала кивнула й почала виштовхувати подруг з-під стільців.

Налі діяла наче на навчаннях протипожежної безпеки.

Якби за кілька хвилин до початку погрому Тай не попередив би, що готується переворот, вона взагалі б не розуміла того жаху який побачила у залі суду.

Рен’єр біг сходами вгору, однією рукою тримав автомат, другою тягнув Муна ла Гранджа. Бертран допомагав партнеру, який задихався й хапався за серце. Налі бігла за ними, балерини за нею. Бак останній, озираючись й готовий стріляти. Аварійні сходи були у спеціальній шахті з негорючої цегли, вона мала зберегти життя людям що змогли дістатися до неї.

Тай відступав. Двоє з нападників йшли до нього, піднесли зброю, на обличчях усмішки. Один процідив:

- Ти йдеш із нами.

За спинами поліцейських темніла постать Слена, він здавався більшим, сірим, наче безликим.

- Трясця, - процідив Тай, - Ні, прошу вибачення панове, я зроблю що потрібно мені, а тоді вже зустрінемося. – засміявся, - я справді ще не готовий вбити вас, - перестрибнув через стільці, кинувся навтьоки. Навперейми йому вискочило ще двоє поліцейських. Тай збив їх з ніг забрав автомати й чкурнув до дверей, які вели на аварійні сходи, закрив й приклав руку до одвірка, залізний замок закипів заблокувавши двері.

Поліцейські почали стріляти у двері, та виявилося заради пожежної безпеки їх було зроблено із заліза.

Втікачі дуже швидко дісталися даху. Тай наздогнав їх коли вже виходили на дах.

На даху стояли гравітави й декілька поліцейських машин, чергували водії, розслаблено нахилилися над парапетом, палили цигарки й базікали сміючись із натовпу внизу.

Рен’єр штовхнув двох й вони полетіли униз, впали на сталеву огорожу. Налі глянула вниз, їй здалося що спина вкрилася льодом. Одні люди вбивали інших, наче у божевільному сні. Тірту ще не усі зрозуміли що лафі їх нищать.

- Мама, - злякалася Налі, - Мама!

- Ми врятуємо її, - пообіцяв Бак, - Якщо врятуємося самі.

Рен’єр вже піднімав гравітав. Тай відстрілювався від поліцейських які переслідували його, відступав спиною до машини Рен’єра.

Балерини кричали йому щоб він біг швидше.

Налі озирнулася навколо, з даху суду було видно дим, десь лунали вибухи, кричали сирени, знизу лунали жахливі крики. Вона стрибнула у гравітав. Добре що Рен’єр взяв велику машину.