Світлана Прокопенко - За лаштунками оплесків, Світлана Прокопенко

Вона подивилася на молоду співачку, яка стояла неподалік, її очі горіли надією. "І ти також, Оксано. Твій голос – це справжній дар."

Молода співачка почервоніла від компліменту. "Дякую, пані Волинська. Ми ніколи не забудемо того, чого ви нас навчили."

Оленка усміхнулася. "Пам'ятайте лише одне: музика – це любов. Любов до звуку, до слова, до людської душі. І якщо ви будете співати серцем, ваша музика знайде свій шлях до сердець інших."

Того вечора, покидаючи старий театр, Оленка відчувала легкість та умиротворення. Вона знала, що залишила після себе гідних наступників, що мелодія їхнього життя продовжуватиме звучати у виконанні нових поколінь артистів. Під високим склепінням пам'яті, де тіні минулого зустрічалися зі світлом майбутнього, лунала вічна симфонія кохання та мистецтва, її фінальний акорд зливався з першими нотами нової музичної ери. Завіса піднялася знову, і стара сцена вітала нових героїв, нові історії, нову вічну мелодію.