Юрій Миколайович Щербак - Час смертохристів. Міражі 2077

— створення президентсько-парламентської форми державної влади;

— проведення демократичних виборів усіх рівнів, включно з президентськими;

— ліквідація архаїчної форми п'ятикамерного Сейму і безумовна ліквідація Ареопагу та системи архонтів;

— висунення Вашої кандидатури на посаду Президента;

— повернення свободи ЗМІ й основних прав людини при безумовному дотриманні порядку й дисципліни в державі;

— ліквідація всіх ЗЕКів й системи кріпацького закріплення людей за членами Ареопагу і місцевими архонтами;

— жорстка і рішуча ліквідація секти смертохристів й оголошення державної програми відновлення християнських цінностей.

2. У сфері міжнародній:

— провести негайні переговори з керівництвом ОГБ та Конфедерації ДПА з метою створення союзу демократичних держав проти агресії Чорної Орди;

у зв'язку з розпадом Росії на окремі частини, ліквідацією імперії Двоголового Орла й поглиненням її іншими геополітичними утвореннями, поставити питання:

а/ про перейменування України й повернення до історичної назви Русь.

Новою назвою може бути Русь-Україна.

в/ поставити питання про передачу залишків ядерного арсеналу Імперії Двоголового Орла Україні;

с/ зайняти місце Росії в Раді Безпеки ООН, в усіх міжнародних структурах, в яких Росія посідала чільні місця;

d/ оголосити доктрину захисту російського і білоруського населення державою Русь-Україна від поневолення Чорною Ордою. Всі ці заходи реалізувати на українських умовах, що не є повторенням старого російського проекту поглинання і знищення України. Столицею нової держави має стати Київ. *

Для реалізації цих та інших історичних завдань потрібно:

1. Створити під керівництвом Гетьмана Комітет Порятунку України (КОПОР) в складі 9-10 надійних і авторитетних осіб, які підтримають ідеологію пропонованих змін. Запровадити надзвичайний стан у державі.

Підготувати тимчасову Конституцію України і запровадити її Універсалом Гетьмана.

Оголосити мобілізацію Збройних Сил і привести в стан бойової готовності оперативно-тактичні ракетні комплекси з високоточною зброєю.

3. Домовитись з ОГБ про розміщення на території держави кількох з'єднань стратегічних винищувачів-бомбардувальників з метою зміцнення оборонного потенціалу держави й військової демонстрації перед лицем зростаючих загроз з боку Чорної Орди.

4. Використати людські резерви української нації, ув'язнені сьогодні в ЗЕКах, для підсилення патріотичного потенціалу держави — в Збройних Силах, органах безпеки, адміністративних органах і т.д.

Припинити будь-яку дискримінацію осіб української національності за мовною, релігійною та іншими ознаками, відновити конституційні норми української державності.

5. Інтернувати (тимчасово, до з'ясування ступеню провини перед державою) тих, хто вів і веде державу до руїни, працюючи на ворожі Україні сили (список тих, хто має бути заарештований, буде переданий Гетьману у випадку його згоди на проведення широкомасштабних змін). Операції присвоїти кодову назви «Ангели Безодні».

З повагою — Ігор Гайдук, Радник Гетьмана України з питань національної безпеки,

Секретар РНБ, Керівник ВІРУ, генерал-хорунжий ЗС України

Частина третя

ЗМОВА

44.

16 червня відзначали всенародне свято — День української Богині. Цього року на роль УБ була обрана Ксеня, всесвітньовідома письменниця, філософ, володарка мережі «вагончиків щастя» (boxes of hapiness) — пересувних будок на автомобільних шасі, що стояли в усіх містах і містечках України; за порівняно невеличку ціну (від 1 до 10 глобо) тут можна було одержати різноманітні сексуальні послуги тайських, філіппінських, в'єтнамських, китайських чи еритрейських дівчат. Особливою популярністю користувалися будки, що стояли поблизу шкіл та університетів, приваблюючи молодь вогненно-неоновим написом: XENYA. Молоді надавалася знижка 50%. Урочистості мав освятити своєю присутністю сам гетьман. Гайдук не міг відмовитись від запрошення — мініатюрного лептопа з кольоровим біографічним відеофільмом «Ксеня» та текстами головних творів «Лесбійська парадигма України», «Порнобіблія для юнацтва», «Останній оргазм у Києві» і найновішого бестселера «Велика дірка» («Віg hole»). До запрошення додавався квиток на 2 місця та інструкція щодо форми одягу та хронології проведення урочистості.

Гайдук з військовою пунктуальністю о 18.00 сів на своє місце в ложі-бенуар театру Опери і балету, не ушкодженому, на щастя, бойовими діями підчас вторгнення ЕнРосу. Мати відмовилась іти на свято, сказавши, що українськими богинями вважає тільки Лесю Українку, Ліну Костенко та Індіру Голембієвську, а не якусь німфоманську хвойду. Театр був повен світської публіки: партер сяяв діамантами, золотом еполетів, блиском перламутрових біноклів, спалахами геджетів, які фіксували кожну мить свята. Велика державна тусовка починалася з привітних усмішок, дружніх помахів рук, заздрісних чи переможних поглядів, коротких реплік тих, хто звик вирішувати свої справи під час таких зібрань — при похмурому мовчанні охоронців, що свердлили уважними поглядами натовп. Гайдук почувався самотнім і зайвим на цьому ярмарку марнославства — наче прилетів не з далеких земель, а з іншої епохи. На щастя, світло вимкнули, і головний голос України, бас телевізійного диктора Мирона Швайки, за сумісництвом єпископа фастівського, проревів, наче на початку матчу боксерів на звання чемпіону світу:

— Його... Ясновельможність... Г-е-е-е-тьман Укррра-ї-ї-ни... Прошу встати!

Прожектори висвітили постать К-Д. Махуна та його дружини в царській ложі. Гетьман був у яскравочервоному жупані, Наталія Гаврилівна вдягла темночервоний костюм, на лівому вилозі якого виблискувало золото і смарагди — ажурної форми метелик, подарунок першої Леді Конфедерації держав Північної Америки сенаторки Ширлі Ван Лі. Зведений оркестр столичного гарнізону і оперного театру заграв гімн, хор, що стояв на п'ятому ярусі, підхопив мелодію. Мало хто знав слова гімну — видно було, як механічно й несинхронно відкривали роти державні сановники, яких дратували слова «згинуть наші воріженьки, як роса на сонці», бо вороги — це конкретні погані пацани з конкуруючої банди, а не ласкаві «воріженьки», і їх треба мочити вогнеметами, контрольними пострілами, лазерами чи скидати з висоти 5000м над морем, а не чекати, коли вони згинуть, як ранкова роса.

— Богиня України, — замріяно вимовив Мирон Швайка. — Сьогодні ми віншуємо велику українську геніальну письменницю і всесвітньовідому філософиню, діячку світового жіночого руху «Феміна» пані Ксеню... якій щойно виповнилося сто років

Пролунали бурхливі оплески. Відкрилася гаптована золотом завіса з серпами і молотами світлих комуністичних часів, і глядачі побачили посередині сцени велике крісло, до якого згори вели білі сходи. На верхніх східцях під овації глядачів з'явилася Ксеня — маленька бабця-дрибця у міні-спідничці; ювілярку вели під лікті, майже несли в повітрі два голих стріптизери-гіганти з чоловічого шоу «Хлопчики-піс». Обережно всадовили столітню ювілярку в крісло і стали по обидва його боки, демонструючи могутні м'язи й ледве сховані за вузенькими стрінгами не менш видатні геніталії.

Свято української культури і духовності розпочалося.

Ксеня з пересадженим обличчям дівчини, що загинула в автокатастрофі, та коротким йоржиком чорного штучного волосся, жваво роздавала на всі боки повітряні поцілунки й дріботіла ніжками, які висіли в повітрі, бо крісло виявилося зависоким.

На