Руслан Найда - Балта – Бруклін – Балтимор. Історії та малюнки з імміграції… (збірник)

Дух часу відроджувався в цьому проекті, але з усіма вимогами цивілізації двадцять першого століття. Модерні кухня й ванна, центральне опалення й охолодження, оглядовий балкон-дек на даху з панорамним видом на затоку і хмарочоси нижнього міста. Коли ж проект було закінчено, то перший же покупець, який увійшов у будинок, став його новим власником.

Ми познайомилися з покупцем і здружились. Бетсі, молода юристка однієї перспективної фірми, пізніше зізналась, що її одразу полонив не так сам будинок, як його історія. У неї виникало безліч запитань: про Фелз Поінт, про будинок, про порт, про країну мого походження і про будівництво. З тих розмов вималювалась історія її будинку.

У кінці дев’ятнадцятого століття в Америці скасували рабство, і до Балтимора тікали чорношкірі з південних штатів у пошуках роботи і кращої, ніж на бавовняних плантаціях, долі. З Європи припливали кораблі з емігрантами, був час, коли сюди прибувало кораблів більше, ніж у порт Нью-Йорка. Німці, ірландці, поляки, італійці осідали в місті, багато хто подався на Дикий Захід. Тоді Балтимор був величезним торгівельним морським містом, звідси до штату Огайо було прокладено першу в США залізницю.

Район Фелз Поінт розвивався, бо знаходився неподалік порту. Хитрим підприємцям треба було втулити якнайбільше будиночків біля порту, і таунхаузи зростали, як гриби після дощу. У них заселялись новоприбулі чорношкірі й емігранти, для багатих білих людей будувались великі маєтки на великих вулицях. У будинку, який тепер придбала Бетсі, виросло три покоління польських іммігрантів. Особливо вона раділа тому що ми зберегли старовинне газове освітлення (нарівні із сучасною електрикою) – тоненькі трубки зі світильниками викликали захват у її колег-юристів і створювали настрій для романтичних вечорів із бойфрендом.

Зрозумівши через Бетсі, що покупці в Америці купують не тільки будинок, а й його історію, я взяв собі це на озброєння. У наступних проектах набагато детальніше підходив до розкриття таємниць будинків та їхніх стін.

Одна ідея прийшла із власних знань про Печерську лавру. Згадалися розкладки на стінах, винайдені реставраторами: цегла, тоді прошарок тиньку з фресками – від перших до останніх. Я почав робити невеличкі вітрини для кожного будинку, де показував усі матеріали, використані в будівництві. Тут були і конопляні мотузки, і вручну наколота дранка, і тиньк із глини з кінським волосом, і ковані цвяхи…

Поступово випрацювався стиль, про який заговорили. Тепер у моєму розпорядженні було те, до чого прагне будь-який бізнес: мати і контролювати те, чого не має конкурент. Це запорука успіху і візитна картка! Часом здавалось, чому інші будівельники не створюють історії своїх будинків? Невже мені просто щастить? Але потім зрозумів – мало хто бачить те, що бачить художник. Дуже мало людей розвивають власну уяву! Реставруючи будинок, спершу викидають купи сміття. Мені ж пощастило, бо, перенісшись на крилах уяви, одразу побачив той будинок, який міг би бути серед цих розвалених стін і сміття.

Спершу я торопів від браку уяви в американців, пробував собі пояснити цей феномен. Потім звик. Навіщо пояснювати те, що змінити неможливо? Зрештою, вони мені платили за те, чим я від них і відрізнявся – за нестандартну уяву їхньої історії! Хотілось би, щоб мої діти завжди розвивали в собі дар, який зветься уявою. Уява стоїть біля реальності, на межі з матеріалізацією думки. Кожна людина народжується творчою. Усі діти співають, малюють, грають ролі у виставах, мріють. Куди зникають ті діти, коли дорослішають? Ми самі себе заганяємо в рамки, закопуємо свою творчість і уяву, а зверху ставимо камінну брилу, щоб раптом не ожила… Але творчість не упир, в неї не треба вбивати осиковий кілок! Використовуючи творчість, розвиваючи уяву, можна запобігти обмеженості. Можна зрости і фінансово, і духовно. Можна наблизитись до сакральної мети свого життя – стати тим найкращим творінням, яким можеш стати…

Хотілося б поділитись деякими відкриттями, які допомагають фінансовому успіху. Найперше, якщо спромогтись побудувати міцний фундамент свого фінансового життя, з’явиться хороший шанс паралельно збудувати фундамент і життя особистого. Фінанси, гроші, достаток ідуть поруч із сім’єю, внутрішнім спокоєм і рівновагою, дають можливість розвинутись духовно. Дехто заперечить… Як на мене, це ті, хто намагається втекти від реальності.

Світогляду людини, яка хоче стати фінансово незалежною, мене не навчили ні батьки, ні школа, ні Академія мистецтв. Навчила імміграція і капіталізм Штатів. Фінансова й особиста свобода не приходять у наше життя просто, як везіння. Ті, кому пощастило раз, за другим разом усе втрачають, бо не знають, як утримати капітал, або функціонують поза законом і рано чи пізно ідуть у тюрму. Мене не цікавлять фінансово вільні люди такого типу, вони все одно врешті захлинаються своїм нечесно нажитим багатством. Багатою я вважаю людину з відповідним мисленням, світоглядом. Ту, яка розуміє закони, за якими працюють фінанси. Бо гроші – це, зрештою, лише ілюзія! Гроші – це рух, вони існують, коли рухаються. Як будь-що інше у світі існує, доки рухається.

От ще деякі уроки, які свого часу просто перевернули моє мислення. Хочу ними поділитися.

Розширювати свою реальність. Людина, яка мислить зарплатнею, ніколи не здобуде свободи. Якщо не віриш у свої сили, то нічого й не досягнеш. Пропоную постійно тренуватися. І не тільки в думках, а й у реальності намагатися розширити свою віру в себе, у свої сили й можливості.

Розраховувати свої сили. Складаючи сценарій чи бізнес-план, ніби здійснюєш у своїй уяві те, що плануєш. Найбільші помилки у фінансових справах стаються від браку підготовки, від недостатньої домашньої роботи. Завжди цифри навіть найскладніших комбінацій зводяться до простого уроку математики. Якщо чогось не розумієш, то краще не починай, доки не стане все кришталево ясно. Продумувати ходи наперед, як у шахах. І завжди залишати запасний вихід!

Знати всього потроху.