Юшманов В В - Мольфар і Навка, Юшманов В В

Лариса намагалася мене обійняти, але … пролетіла скрізь. На відміну від Навки, не вмію мороку додавати твердості.

Пробач. Велика відстань була до тебе. Тулуб удома залишив. Нема віри мужикам! Дівчинка, можна казати, звелася, а він цяцю дома залишив. Зачекай, якщо ти дух, чому я тебе бачу? Питання теж самі ... Приємно бачити твою схильність до сталості. … Морок, ти ж вмієш його водити. Лише біля себе. На відстані важко контролювати. Мене Навка допомагає. До чого така скритність? Ще нічого не чула? Хто розповість? Духи лісу? Вони від мене ховаються. Ведмедя немає. Добро що ти проявився. Добре. Почнемо з самого простого: Олександр для тебе хто? Як він тебе знайшов? Я заховала всі контакти. Випадково. Але це не скасовує питання. Відверто. Він мене більше за брата. Чому посварилися? Він сказав, що відьми закінчують життя в багатті. Він не шуткував. Розумне застереження. Ти не розумієш. Я здобула освіту психолога. Так і диплом маю. Але він покритий плівкою, тобто заламинирован. В побуті нема для нього користі. Все настільки погано? Мене нічого не можна. Не навчати ні лікувати. Наукову працю вести дозволяється, але під керівництвом інших науковців та за їх темою. Професія приносить чимало коштів. Звідси багато обмежень. Чихати мене на гроші. Я бажала вивчати магію і окультизм. Прохала знайти мене відповідного керівника, а він почав казати про багаття. Старший брат, який обожнює сестричку. Мабуть, він знає більше, ніж я думав. Власноруч все вивчати довелося. … Зачекай, з Мольфаром він же розмовляв. Він не знає, що я Мольфар. Для нього я біолог, натураліст. Нафаршировав його термінологією даби, навіть сумніву не залишилося. Недавно з'ясував: наші паранормальні здібності повинні бути таємницею для оточення. Що трапилось то? Жахливе. Ти, майбутня відьма та я, Мольфар початківець, виявляється є цінною здобиччю. За наше життя призначена чимала нагорода. Поки погано розумію … Тому й прохав не їхати до дому. Там може бути засідка. Сашка будь-кого … Гроші затьмарюють розум. Він не завдасть мене шкоди та нікому не дозволить. Безумовно. Але коло его живуть люді, а вони жадібні. Це тебе Окулярник повідав?

Я запнувся. Як розповісти про наші пригоди та не завдати болю? Мовчати також марно. Розпов’ю все одразу.

Вибач. Досі провину відчуваю, але, навіть подумати не міг про такі наслідки. Тому й не зміг врятувати хлопця. Як щоб сам не був у вигляді мороку … Що з ним трапилося? Його вбили. Метою був я, безумовно. З ним просто не бажали ділитися гонораром.

Лариса повільно опустилася на траву. Намагалася сховати власну слабкість. Але сльози в очах з’явилися. Схоже, Окулярник для неї не був звичайним коханцем. Відьма трималася. Характер! Проявилася Навка. Вона обняла подругу та ніжно погладжувала її волоси.

Краще поплач! Таке страхіття. Мольфар намагався його врятувати, Але хто ж знав … Їх було троє. Коли старший вирішив, що я вбитий, він застрелив спільників. Мабуть, мав бажання всі гроші забрати. Справу веде Олександр. Я його знищу! Він пожалкує … Думати забудь. … Поки. … Ти, мабуть, не почула. За наші трупи полагається винагорода. Велика. Безпека у першу чергу. А помста, вона повинна бути холодною.

Я бачив, що у нутрі Лариси бушує буря. Вона вже вирішила покарати винних. Нащо здатна розлючена відьма, навіть, думати не хочу. Наразі треба її заспокоїти. Нарешті вона промовила:

Що будемо робити? Олександр прохав зателефонувати, коли ти повернешся. Мабуть, сама? Краще ти. Я на взводі. Добре. Сподіваюсь, він здатний захистити тебе у місті.  Не кидай мене. Я сама себе жахаюся. Зараз, у вигляді мороку, від мене мало користі. Добре, давай так зробимо. Навка залишається з тобою, а я повернусь за тілом. Потім приїду за тобою на машині. Ми де, територіально. Біля Коростеня. Автобус звернув праворуч, а я вийшла на повороті.  Чудово. Чекайте на мене біля Варшавки. Часи три-чотири мене вистачить. Про містику нікому ні слова!  Вбивці  нас шукають. Я очухаюся. Вот і добре, розумниця. Пам’ятаєш теорію гри? Поки ми разом, нас нікому не переграти! Да, за пів години зателефонуй мені. Наша зустріч стане звичайною.

 

Додому добрався швидко. Діти ще жили у мене на дачі, тобто одразу довжелезний список покупок накидали. Пожартував, що машина не гумова, та й повернусь наступного дня. Давно у місто ніхто не їздив, накопичилося бажань. Не встиг від’їхати від селища, як зателефонувала Лариса. Обіцяв добратися до їх поляни часи за три. На черзі Олександр.

Вітаю, Олександре. Маєте змогу говорити? Безумовно, шановний пане. Лариса телефонувала. Добралася попуткою до Коростеня. Їду забирати. Я можу. Не має сенсу, я вже у путі. Вона вам обов’язково зателефонує. Сподіваюсь, вже наскучило дутися. Але Ви про її приїзд не знаєте. Домовилися? Можливо Ви маєте рацію. Буду чекати на дзвінок від неї чи від Вас. А у мене є новина. У нас, виявляється, є така організація, “Космопошук”. Вони мають бажання перевірити місце злочину. У них якась унікальна апаратура. Фанатики. Захоплені власною справою, шукають інопланетян. Мене краще з ними не зустрічатися, а то мій скепсис їх образити може. З іншого боку: хто фінансує дослідження? У Вас є зачіпка. Як бажаєте. Завтра я з ними, сподіваюсь до вечора закінчать, а потім, сподіваюсь, заїду до сестрички. Приложу всі зусилля, даби Ваш план став реальністю. До зустрічі! Удачі!