Юшманов В В - Мольфар і Навка, Юшманов В В

 

Справа не перестає бути цікавою та небезпечною. Треба попередити Ларису, але як? На місцевому ринку побачив старий мобільний телефон. Працює! Це головне. Симку можна й у крамниці придбати. Там, навіть була акція та їх роздавали безкоштовно. Вийшов з селища та по дорозі відправив повідомлення Ларисі: “По поверненню одразу йди до Берендея. Ситуація жахлива. Друг Навки”. … Відчув задоволення від виконаної роботи. Треба знищити всі сліди. Канал поруч. Достав симку, зламав її та забросив у канал. Потім, трошки подумав, кинув туди ж сам телефон. Конспірація! Чекаємо на розвиток ситуації. Підняв очі та побачив Навку. Вона дивилася на мене з подивом. Спілкування було безмовним, ми ж відчуваємо один одного. Перекладу у звичайної форми:

Що не так, рідна моя? Сподіваюся, що це дійсно необхідно. Мольфар не може смітить у власному лісі. За кілька днів доводитися топити другий телефон? На жаль, це вимушена міра. Потрібне інкогніто. Ти знаєш про моє відношення до сміття. Але не треба ігнорувати інквізицію. Не можна залишати слідів. Живенький, якби я знала про інквізицію, то б ніколи не підійшла до тебе. Та залишила б нас без Благодаті? Не варто уваги. У тебе не було вибору. Він був у мене і я його зробив. Ти дійсно так вважаєш? Безумовно. Ти маєш змогу відчути мою радість. А щастя від зустрічі з тобою просто безмежно. Ти повинна це відчувати. Ми ж дві половинки одного цілого. Нам удвох ще довго ряст топтати. Так, дякую, мій рідний. Щастя моє, а далеко твій коник? Ні, навіщо він тобі? Треба відпочити. Полетимо куди забажаєш. Ці шпигунські ігри нас у кінець закатували. Треба нерви поправити. А ми один для одного є найкращими ліками. Тобі мають бачити. Русалки морок покажуть, а ми відпочинемо. Добре, поїхали.

Як вона це робить? Наша ладья вже стояла на стежці.

Де ти його ховаєш? Майже з кишені достала. Як де, у Берендея. Він же літати не вміє. Коник його й возить. Зрозумів. Ти його викликала. Звичайно. Потім відправлю назад.

 

Навка обожнює старий ліс. Де огромні дерева пригнічують власною величчю. Там завжди темно та сиро. Птахів, майже, немає. Їм подібна велич не до вподоби. Додає таємничості. Звичайний мандрівник намагається скоріше пройти цю частину лісу. Його лякає відчуття тривоги та безпорадності. Місце сили. Сили лісу. Саме туди ми й прибули. Шкірою відчуваєш енергію довкілля. Ми разом! Я й Навка. Яке щастя!

Духи, на мою думку, побудовані за образом та подобою чоловіка. Багато експериментів, але висновок залишається тим же самим. Тактильні відчуття моєї чарівниці добре розвинути. Вона отримує задоволення від дотику не менш за мене. Щобільше, мій Дух також намагається позбутися обмежень власного тіла. Відкриваються нові грані почуттів. Наші погладжування та похлюпування є лише прелюдією до Польоту. Безумному танку, коли ти не відчуваєш: де ти, та на якої стороні світла знаходишся. Ми купаємося у морі цілющої енергії. Вона всюди. Ми б’ємося в екстазі. Немає кінця нашому щастю! Наприкінці ми відчуваємо один одного на смарагдовій підстилці з моху. Ми не розривали обійми. Відчуття приємні. Вкушаймо блаженство. 

 

Живенький, хто такі шамани? Тут я не копенгаген. Знаю, що мають змогу спілкуватися з Духами. Спитай у Джерела. Цікаво. Воно для тебе закрито? Це людське творіння. Мої знання іншої природи.

 

Інформація джерела Шаманами становляться люді, яки мають здатність проникати у Новий світ. Духи предків визначають: хто саме стане шаманом та примушують обранця до виконання обов’язків. Відмовиться неможливо. Навчитися також. Без допомоги Духів ти не шаман, а чарівник. Зовсім інша магія.

 

З лісовими вони мають змогу спілкуватися? Безумовно, але їх пробудили до фамільних потреб. Основна робота для них буде співвітчизники. Природа на другому плані. З іншого боку, шамани мають владу у племенах, яки ведуть натуральне господарство. У лісі, тундрі та подібних місцях. Твої батьки з лісових країв? Наполовину. З боку батька. За розповідями бабусі, по маминої лінії, вони зі степу що південніше Полісся. 

Навка стиснула обійми та промовила:

Нікому тебе не віддам: ні інквізиції, ні шаманам.

Хвиля блаженства знов накрила нас.

Ми нероздільні, я пам’ятаю. … Щастя моє, я вивчаю фольклор, але все одно знань не вистачає. Не розумію: хіба русалки вміють літати? Лише наші. Я навчила. Вони ж допомагають самому Мольфару. Гадки не маю: що робити без тебе. Ти моя чарівниця.

Дивує, як Навка вирішує завдання, які заводять мене у тупик. Інший світогляд. Ми б й продовжили насолоджуватися один одним, але все має власну межу. Нас настигло повідомлення від Берендея.

Там відьма лютує. Каже, що її терміново викликали, але хто  та навіщо? Посилай образ місця. Ми скоро будемо. … На жаль, моє кохання, наша відпустка закінчилася. Треба працювати. Рушаємо? Це далеко. Понад сотню верст. Треба мороком відправлятися.

 

Лариса все зрозуміла буквально. Зайшла у ліс одразу, де, на її думку, починалося Полісся. Біля Житомира навпроти в’їзду у Коростень. Добре, що не в Карпатах! Як вона там опинилася? Не треба примушувати дівчину чекати. Політилі! Власно тіло на зворотному шляху заберу. Мить і ми вже в іншому, на вигляд, молодшому лісі. А вот і наша красуня. Одна.

Вітаю! Нарешті! Вже набридло білок шугати.