Вів Жарні - Сплетіння доль: оазис на двох, Вів Жарні
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вдома Джорі обробив тушу копитного, нагодував нутрощами Шоршу, а деякі субпродукти залишив для підгодовування річкових ракоподібних. Хлопці вже добре орієнтувалися в гастрономічних вподобаннях тутешньої живності, що дозволило їм шляхом приманок і пасток значно розширити свій раціон.
Пообідавши печенею з додаванням пряного коріння дерева туві, Коррін із Теффі віддалися байдикуванню. Лілеєць сів на березі, опустивши ноги у воду і «цвів» — широко розкрив пелюстки, ловлячи ними ультрафіолет. Спостерігаючи подібне частенько, Джорі порівнював інорасця з квіткою, що стояла у вазі. Останнім часом він став приймати сонячні ванни й пити значно більше, говорячи, що в його стані це необхідно для прискорення транспортування поживних речовин та нормального розвитку бруньок.
— Поміряємось? — Коррін узяв саморобний метр і вмостився біля Теффі. — Допоможи зняти, — лілеєць підняв руки, і Джорі стягнув футболку, відкриваючи погляду роздуті нарости на боках свого сім'яносного дива. — Ого! По довжині вони переросли твою мітку на палець, — розгорнув вимірювальну стрічку Коррін приблизно сантиметрів на сорок. — А за шириною половинки не вистачає.
— Шов свербить — це вірна ознака, що насіння скоро від'єднається.
— Можеш повторити без жало́бного тону? Ти не радий, що їх дає — не лілеєць?
— Зовсім дурень? — оторопів Теффі від припущення співрозмовника.
— Тоді що, тебе гризе?
Квіт перевів погляд на дзеркальну гладь заплави.
— Ти й сам знаєш.
— Пустоцвіти? Не заводь стару пісню.
— Для когось стара, а для когось актуальна. — Самонавіювання «пустоцвіт — це нестрашно» не допомагало. Чим ближче був термін, тим страшніше ставало Теффі: до тремтячих рук і ватяного тіла.
— Я не відпираюся — події мене лякали. Але ти багато для мене значив та значиш. Я все життя вимолюватиму прощення, якщо через моє боягузтво ми їх втратимо, — Коррін торкнувся насінини. — І в тебе є кілька циклів, можна буде спробувати…
Теффі сердито скинув руку землянина і підвівся.
— Не хочу я інших від іншого! Мені ці потрібні! Твої!
— Вгамуйся, — Джорі потягнув його вниз, примушуючи сісти. — Я не віддам тебе жодному гуманоїду. В нас будуть діти. Можливо, не з першої спроби, та ти ж їх бачив, як і я.
— Хіба що в мріях, — сумно озвався лілеєць. Він був вдячний хлопцеві за надихаючі слова, але жарт був недоречним.
— А в видінні?
— У тебе фантазія розігралася. Мені якось не до вигадок, Джорі. Невже ти не розумієш, що робиш мені боляче?
— Вислухай... — Коррін зосереджено описав картинки, отримані ним при сплетенні.
— Чому ти раніше не розповів? Я б не мучився невідомістю.
— Я думав, що о́брази ти транслював.
— Моє постійне скиглення на думку, що я про нього не знаю, тебе не наштовхнуло?
— Вибач, я більше був зайнятий питанням, чи зможу стати кращим батьком, ніж мій.
З кожним словом виправдань Корріна в лілейця вливався спокій і міцніла віра в те, що він більше ніколи не буде самотнім. Видіння були рідкісним явищем. При сплетінні різнорасових партнерів та манідів вони жодного разу не реєструвалися. Квіт навіть не сподівався на подібне чудо.
— Не сумнівайся, з тебе вийде незрівнянний дає.
— Дякую, я старатимусь. У дитинстві в мене була нянька, яка знала багато казок. Особа виявилася дуже релігійною, і батьки, вважаючи це недоліком, швидко її замінили. Але одну її фразу я взяв на озброєння «кожному воздасться по його вірі». Я всім серцем вірю, що ти носиш не пустушки. Ось побачиш: із насіння вилупляться чудові малюки.
— Відкриються, — штовхнув Теффі нешанобливого сапієнса в бік. — Вони тобі не птахи й не ящери.
— Із квіточкою про квіточки не посперечаєшся.
Лілеєць всміхнувся й поклав руку на насінину, де вже лежала долоня Джорі.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сплетіння доль: оазис на двох, Вів Жарні», після закриття браузера.