Лада Короп - Коли закінчиться ненависть , Лада Короп

– Закрий очі й дай мені свої руки, – промовляє Марта й зав'язує мені очі. Ми разом приїхали до моєї квартири. 

– Цікаво, що ти придумала цього разу? Лисичка, – кажу, але йду покірно за Мартою. 

– Так, тепер сідай. Ось сюди, – Марта допомагає мені сісти. – А тепер відкривай очі, – продовжує вона. Я дивлюся на Марту й не розумію, що вона задумала. На ній одягнений костюм лисиці та маска.

– Не зрозумів? 

– Ну після завтра твій день народження і ти хотів давно побачити мене у карнавальному костюмі. От я й вирішила влаштувати передпоказ. 

– Але це тільки після завтра. Що це ти так розійшлася? – цікавлюся й намагаюся схопити дівчину. 

– Ні – ні, екземпляр руками чіпати не можна, – попереджає Марта. 

– Екземпляр? Навіть так? – сміюся. 

– Ну вірніше подарунок. Сьогодні я твій подарунок. Але знімати обгортку раніше часу заборонено. 

– Добре. Зрозумів. То що мені робити зі своїм подарунком? 

– Я вирішила потанцювати для тебе. Пам'ятаєш ти тоді казав, що тобі дуже прийшов до вподоби мій танець на барній стійці. Зараз я вирішила його повторити тільки у більш інтимній обстановці. 

– Справді? Ну що ж не відмовлюся. Давай починай. Марта дійсно має здібності до танцю. Вона дуже гнучка та пластична. Чи мені не знати. 

Її танець пристрасний і породжує у моїй душі море емоцій. Не тільки у душі. Я відчуваю збудження й це починає трохи заважати. Марта починає крутитися навколо мене й сідає мені на коліна. Потім стягує одну панчоху, а далі іншу. 

– Це що стриптиз? – питаю пересохлими губами.

 – Щось таке, – шепоче Марта й розлягається на моїх колінах. Через кілька довгих хвилин її костюм таки опиняється на підлозі. 

Марта стоїть переді мною тільки у спідній білизні й те прозорій. Моя витримка доходить до кінця. Надто спокусливо. Хочу її тут і зараз. Ось прямо в цій кімнаті. Коли я був у в'язниці нам дозволяли зустрічатися з власними дружинами або подругами. Навіть кімнату для побачень виділяли. Тільки от в мене нікого не було. Й жінки нормальної в мене давно не було. Я встаю хапаю Марту за талію й міцно притискаю до себе. Потім цілую в губи з проникненням язика. 

– Вважай, що стриптиз вдався, – шепочу Марті у саме вухо. Й гладжу по зворотній стороні стегна. Підіймаю її й кладу сідницями на стіл. Ми робимо це прямо тут. Без прелюдії. Трохи грубо, але пристрасно.

    Бачу, що Марті так подобається й маленькі вогники запалюються у її очах. Наступного ранку прокидаюся у хорошому настрої. Марта ще спить і міцно тулиться до мене. Помічаю, що одна моя рука обіймає Марту, а інша лежить у неї на спині. Схоже ми так і заснули в обіймах один одного. Намагаюся акуратно вивільнитися з обіймів Марти й встати з ліжка. Одразу ж йду приймати душ. Холодна вода освіжить мої мізки. Здається я потроху втрачаю контроль над собою. Я повинен бути холоднокровним мачо, а поводжу себе на справді як закоханий бовдур. Це дуже погано. Марта повинна страждати, а не відчувати себе щасливою. Виходжу з ванної й бачу Марту. Вона вже встала й готує каву. 

Я заходжу до кухні й сідаю за стіл. Марта посміхається мені. І здається що від її посмішки навіть стало світліше. Ну знову ці думки. Потрібно щось з собою робити. 

– Каву будеш? – питає Марта й дбайливо наливає у чашку.

 Я роблю ковток. Смачно. Раптом чую, що хтось увійшов до квартири. Стукнули вхідні двері. 

– Ось ти де племінничку, – чую позаду себе голос тітки. Й попихаюся, кавою.