Іоанна Ягелло - Молоко з медом

відповіла сама собі. Щоб бодай на мить узагалі щось відчув. І, нарешті, щоб вона сама могла вилити на папір свої емоції. Може, це й непогана ідея. Адже можна просто написати, а тоді вирішити: надсилати цього листа чи ні.

«Дорогий Адріане», — почала Лінка. Ні, безнадійно. Але вигадувати щось не хотілося, бо це звучить дуже роблено. «Привіт, Адріане». Так буде найкраще.

Привіт, Адріане,

Раніше я навіть не думала, щоб тобі писати, бо, справді, навіщо? Я не впевнена, що ти заслуговуєш на такого листа. Та, може, ти все-таки не знаєш, що я відчуваю. Я б хотіла, аби ти це прочитав. Ти був моїм першим і єдиним хлопцем. Коли ми почали зустрічатися, то спершу вважала тебе лише другом. Ти багато мені допомагав, я завжди могла на тебе розраховувати. Невдовзі переконалася, що саме ти і є тією єдиною людиною, якій я довіряю. Ми почали зустрічатися. І тоді ти підвів мене вперше. Поїхав до Лондона й зрадив мене, а тоді покинув. Коли ти повернувся до Польщі, я гадала, що ми більше ніколи не будемо разом. Ні ти цього не хотів, ані я. Але потім, під час аварії, ми зрозуміли, що не можемо жити одне без одного. Деякі мої подруги вважали, що я пробачила занадто легко, та я вважала, що кожен заслуговує на другий шанс. Що ти зробив дурну помилку, бо почувався самотнім і не давав собі ради в тій Англії. Мені здавалося, що коли любов карає, а не пробачає, то це не має нічого спільного зі справжніми почуттями. Тоді ми знову були разом, і я гадала, що це найважливіше. Мені здавалося, що це й для тебе важливо. Я ніколи не припускала, що ти й удруге завдаси мені болю. Бо це теж зрада! Я знаю, що те, що я завагітніла — моя провина, бо я неправильно приймала таблетки, щось переплутала, та коли з кимсь зустрічаєшся, таке завжди може статися. Невже якби ти мав дружину, і вона, скажімо, потрапила під машину, бо загаялася на переході, ти б її не доглядав і покинув, бо це її помилка? Ти був моїм першим хлопцем і першим мужчиною. Я тобі вірила. Думала, що ми завжди будемо разом, і навіть не припускала, що ти покинеш мене в такій ситуації. Мені дуже самотньо й погано, а коли дивлюся на свій живіт, який щодня збільшується, і думаю про те, що дитина не матиме батька — то стає дуже гірко на душі. Що я скажу йому чи їй? Що батько не хоче його знати? Тепер я шкодую, що тоді тобі пробачила. Насправді, коли хтось зрадить один раз, то йому більше ніколи не можна довіряти, а я тобі довірилася. Ти собі сидиш у Лондоні, маєш свій омріяний виш і волю, а я сиджу сама з великим животом, і добре, якщо взагалі закінчу ліцей. Хтось сказав: «Якщо кохаєш когось — відпусти». Легко казати… І я не знаю, чи справді ще тебе кохаю.

Бувай!

Лінка

Написавши останні слова, Лінка вже ридма ридала. Плакала так, що всю блузку змочила слізьми. Вона сподівалася, що ніхто сюди зараз не прийде. Їй треба було побути на самоті… Відчула сильні рухи дитини. Невже малюк щось розуміє? Справді? Їй було так сумно, що навіть ці стусанці її анітрохи не втішили. Бо все це треба пережити із кимсь. Тим, кого кохаєш. Або кохала.

Листопад

З мобільного додатка для вагітних:

23-й тиждень

Баклажан, 500 грамів, 29 см

Якби дитя народилося тепер, то мало б шанс вижити (25–35 %,). На 26 тижні ці шанси зростуть до 90 %. У дитинки розвинені вже всі органи, малюк має доволі чіткий розпорядок дня. Ти можеш спостерігати, коли маля більш, а коли менш активне: найвірогідніше, воно матиме ті самі вподобання й тоді, коли вже народиться!

24-й тиждень

Кокос, 550 грамів, 31 см

Розвиваються легені, малюк виглядає як мініатюра самого себе після народження. У нього є вії, нігтики, може рости волосся. А в тебе починають боліти суглоби й спина.

25-й тиждень

Папайя, 700 грамів, 34 см

Дитина рухається дедалі швидше, а ти можеш почати облаштовувати кімнату й купувати дитячі речі. Відбувається динамічний розвиток легень, та якби дитя народилося тепер, дихальній системі знадобилася б підтримка.

26-й тиждень

Ананас, 800 грамів, 35 см

Деякі малюки цього тижня вперше розплющать очі, хоча переважно оченята залишаються заплющеними аж до появи на світ. Легені та мозок продовжують розвиватися.

Лінка відмовилася їхати на кладовище 1 листопада, поскаржилася, що не дуже добре себе почуває. То була така собі напівправда: загалом від самого початку вагітності не було жодного дня, коли б вона почувалася якось дуже добре. Її млоїло або вранці, або коли забувала щось з’їсти, або й геть без причини. Трішечки. Вона постійно втомлювалася й хотіла спати. Можна було сказати, що останнім часом їй трохи полегшало. Та про це нікому знати не обов’язково. Якщо завдяки вагітності можна уникнути поїздки в переповненому автобусі до місця, сповненого скелетів — тим краще. «Бр-р-р, для дитини така поїздка — точно нічого хорошого», — подумала. Вона домовилася зустрітися на вихідних з Оскаром, було б добре не виглядати цілковитою дурепою на загальнопольському іспиті.

Але, мабуть, щоб трішки побайдикувати, Лінка зайшла на форум для мамусьок. І вже геть випадково натрапила на тему, яку хтось назвав «Наші трагедії».

Дівчата, я почуваюся жахливо: одне з моїх близнят померло. Я читала про такі випадки в Інтернеті, і там пишуть, що на цьому тижні вагітності, який у мене зараз, друга мертва дитинка народиться як мумія. Така всохла й пласка. Їх називають паперовими дітьми. Я цього не переживу.

Бланка

«Господи, — подумала Лінка. — Не хочу я такого читати». Але продовжувала.

А ви чули, що одна дівчина народила дитину без рук та ніг і, хоча й була сім разів на УЗД, жоден лікар не зауважив ніяких проблем? Боже!

Я теж про таке чула. Кажуть, що пуповина якось перерізає дитині руки й ноги!

Лінка вимкнула інтернет, подумавши, що коли не припинить це читати, то станеться справді щось лихе. І взялася до математики. Дуже серйозно.

Минуло кілька днів, наближалися вихідні, а вона раділа, що зустрінеться з Оскаром. І не лише тому, що це покращить її жахливі математичні знання. Лінка тішилася, що зустрінеться із другом. Вона знала, що Оскар на її боці. Звичайно, були Каська й