Кадзуо Ісігуро - Художник хиткого світу, Кадзуо Ісігуро

— Так, сенсею.

Якийсь час він і далі вдивлявся поперед себе, а тоді, знявши ліхтар із балки і тримаючи його перед собою, почав пробиратися до мене, обережно переступаючи через розкидані на підлозі речі. Поки він ішов, через ліхтар у його руці тіні навколо нас заворушилися. Я поквапився розчистити для нього місце на підлозі, але, перш ніж устиг закінчити, Морі-сан уже вмостився на стару дерев’яну скриню. Він глибоко зітхнув і сказав:

— Я вийшов на вулицю, щоб трохи дихнути свіжим повітрям, і побачив, що тут горить ліхтар. Усюди тьма-тьмуща, а тут — горить світло. І я собі подумав: та комірчина — геть нікудишній сховок для якоїсь пари коханців. Хоч би хто там був, йому, либонь, самотньо.

— Сенсею, я, мабуть, просто надто занурився у свої роздуми. Я не планував так надовго тут затримуватися.

Він поставив ліхтар біля себе на підлогу, і з того місця, де я сидів, мені тепер було видно лише його силует.

— Мені здалося, що ти дуже впав у око одній із танцівниць, — сказав він. — Вона розчарується, коли побачить, що як споночіло, за тобою і слід захолов.

— Сенсею, я аж ніяк не хотів нечемно повестися з нашими гостями. Як і ви, я просто вийшов подихати свіжим повітрям.

На якийсь час запала мовчанка. Через двір до нас долинали звуки співів і плескання в такт.

— Скажи мені, Оно, — знову озвався Морі-сан, — що ти думаєш про мого давнього приятеля Ґісабуро? Непересічний персонаж, еге ж?

— Авжеж, сенсею. Він видався мені напрочуд люб’язним джентльменом.

— Хай він тепер і вдягнений у дрантя, але колись був справжньою знаменитістю. І як ми сьогодні переконалися, він іще не втратив своєї колишньої майстерності.

— Так і є.

— Тоді, Оно, що ж тебе так тривожить?

— Тривожить, сенсею? Нічого, зовсім нічого.

— Може, тебе трохи ображає поведінка старого Ґісабуро?

— Анітрохи не ображає, сенсею, — ніяково засміявся я. — Ні, анітрохи. Такий привітний джентльмен.

Ми ще трохи побесідували, обговорюючи будь-які теми, що спадали на думку. Та коли Морі-сан знову заговорив про мої «тривоги», і я зрозумів, що він готовий сидіти тут доти, доки я не скину свій тягар із плечей, я нарешті сказав:

— Ґісабуро-сан справді справляє враження украй доброзичливого чоловіка. Дуже люб’язно з його боку і з боку його танцівників так чудово нас розважати. Але одне не виходить мені з голови, сенсею: такі самі артисти, як вони, багато разів навідувалися до нас за останні кілька місяців.

Морі-сан нічого на це не відповів, отож я продовжив:

— Даруйте, сенсею, я аж ніяк не хочу виказати неповагу до Ґісабуро-сана чи його друзів. Але часами така ситуація не вкладається мені в голові. Не розумію, чому ми, художники, мусимо присвячувати стільки свого часу розвагам у товаристві таких людей, як Ґісабуро-сан.

Здається, саме цієї миті мій учитель зіп’явся на ноги і, тримаючи ліхтар у руці, пробрався до задньої стіни комірчини. Раніше цю стіну огортала темрява, та коли він підніс до неї ліхтар, в яскравому світлі стало видно три дерев’яні гравюри, що висіли одна під одною. На кожній з них була зображена гейша, яка поправляє свою куафюру, сидячи на підлозі спиною до художника. Морі-сан кілька хвилин уважно розглядав картини, підносячи ліхтар то до однієї, то до іншої. Відтак він похитав головою і пробурмотів собі під ніс:

— Безнадійно дефектні. І все через буденні клопоти, — кілька секунд по тому, не відвертаючись від картин, він додав: — Але художник завжди особливо тепло ставиться до своїх ранніх робіт. Можливо, колись ти так само ставитимешся до тих робіт, які створив тут, — він знову захитав головою і сказав: — Але ці роботи безнадійно дефектні, Оно.

— Сенсею, я не можу з вами погодитися, — відповів я. — На мою думку, ці гравюри — чудовий приклад того, як талант художника може долати обмеження певного стилю. Я вже не раз думав, як же прикро, що ранні гравюри сенсея заховані в таких ось приміщеннях. Їх потрібно виставляти напоказ поруч з іншими його картинами.

Морі-сан був повністю поглинутий розгляданням своїх робіт.

— Безнадійно дефектні, — повторив він. — Але, мабуть, я просто був дуже молодий, — він знову поводив ліхтарем, від чого одна гравюра поринула в темряву, а інша виринула. Тоді сказав: — Це все гейші з одного окія в Хончо. За моєї молодості цей будинок для проживання гейш вважався одним із найкращих. Ми з Ґісабуро частенько навідувалися в такі місця, — потім, після короткої паузи, він додав: — Ці гравюри безнадійно дефектні, Оно.

— Але, сенсею, як на мене, навіть найприскіпливіший критик не побачить на них жодних дефектів.

Ще якийсь час він продовжував розглядати картини, а потім поволі пішов до іншого кінця кімнати. Мені здалося, що йому знадобилося на диво багато часу, щоби пробратися поміж предметів, які валялися на підлозі; час від часу я чув, як він бубонить щось собі під ніс і як відпихає ногою якийсь глечик чи ящик. Ба більше, раз чи двічі я навіть подумав, що посеред тих хаотичних куп мотлоху Морі-сан і справді щось шукає — може, ще якісь свої ранні роботи, — але зрештою він знову всівся на стару дерев’яну скриню й глибоко зітхнув. Після кількох хвилин тиші сказав:

— Ґісабуро — нещасна людина. Життя у нього було невеселе. Його талант зійшов нанівець. Усі, кого він любив, або вже давно померли, або зреклися його. Навіть за нашої молодості він уже був самотній і сумний чоловік, — Морі-сан на хвильку замовк, а відтак продовжив: — Але іноді ми ходили у квартали насолоди розважатися з жінками, і тоді Ґісабуро ставав щасливою людиною. Тамтешні жінки говорили йому все, що він хотів почути, і принаймні поки тривала ніч, він вірив їхнім словам. Звісно, з настанням ранку все змінювалося, бо він був занадто розумний, щоби продовжувати вірити всіляким небилицям. Але, попри це, Ґісабуро все одно дуже цінував такі ночі. Усе найкраще в житті, любив повторювати він, зароджується вночі і зникає з першими променями світанку. Розумієш, Оно, той світ, який люди називають хитким, Ґісабуро вмів цінувати, як ніхто.

Морі-сан знову замовк. Я й досі бачив лише його силует, але мені здалося, що він прислухається до звуків веселощів, які долинали знадвору. Потім він сказав:

— Тепер він іще більше постарів і посмутнів,