Марина Сніжна - Темна Академія, Марина Сніжна

Глава 9.2

Перш ніж інші адепти встигли схаменутися, Шейріс підхопилася з місця і стала пробиратися до кафедри. Я вже знала, до кого вона підійде, але все одно серце тривожно стислося, коли дівчина наблизилася до Таріна Байлерна і занурила долоню у червону сферу.

Обличчя воїна перекосилося. Холодні сірі очі, в яких зараз грали криваві відблиски, набули гнівного виразу.

– Ви впевнені, що не помилилися, адептко?

– Абсолютно.

У натовпі студентів та викладачів пролунали збентежені зауваження. Я похолола, коли Лоран, який сидів на один ряд нижче за нас, процідив:

– Б’юся об заклад, що ця дівка не протримається і місяця!

– Гадаю, протягне два, – підтримав суперечку інший аристократ-дроу, що сидів поруч. – Приймаю парі.

Вони говорили тихо, але під високими склепіннями будь-який звук розносився по залі так, що всім було чутно. Крістор, який сидів поруч зі мною, видав нервове зітхання.

– Вони не дадуть їй закінчити Академію.

Я з жахом зрозуміла, що він має рацію. Навіть обличчя самого декана факультету демонструвало цю позицію. Він сприйняв вибір Шейріс, як особисту образу. Тим більше що Доріана Лендр не забула натякнути на розмову, що відбулася між ними біля входу до Академії:

– Схоже, лорде Байлерн, саме вам доведеться навчати цей палкий ураганчик.

Сказала вона це беззлобно, але щелепи воїна стиснулися так, що на вилицях заграли жовна. Незважаючи на заподіяний нею ефект, Шейріс взяла неохоче протягнуту деканом мантію з нашитою на ній емблемою Академії червоного кольору і встала за його спиною.

Слідом за Шейріс, поступово осмілівши, виходили інші адепти. Мене не здивувало, що Лоран зі своїм слугою-напіворком теж обрали військовий факультет. Занепокоїло інше – більше жодна дівчина не повторила подвиг Шейріс. Моя бідна подруга опиниться сама серед вовків, кожен із яких зробить усе, щоб її зламати! Тривога за неї буквально захльостувала. Я нервово кусала губи, проклинаючи нерозсудливість Шейріс. Ну, що вона намагається довести?! Шлях воїнів та стражів – це чоловічий світ, де жінкам доводиться відвойовувати потом та кров’ю кожну п’ядь. Але навряд чи подібні проблеми могли зупинити цю неприборкану натуру. Швидше, навпаки, лише рішучіше налаштують. Їй треба було народитись чоловіком – вона б тоді гори згорнула!

Коли зі свого місця піднявся рудий, я майже без інтересу спостерігала за ним, подумки залишаючись зараз із Шейріс. Адже він казав, що хоче на цілительський факультет. Але коли Крістор наблизився до червоної сфери, мої очі повільно, але впевнено поповзли на чоло. Втім, як і очі багатьох, хто зібрався.

Почувся дружний регіт адептів, які вже стояли за спиною лорда Байлерна. Не сміялася тільки Шейріс. Вона дивилася на рудого з широкою усмішкою і явно схвалювала його вчинок.

Прокляття, тільки зараз до мене дійшло, чому він це зробив! Не тому, про що, напевно, подумала сама дівчина. Не через те, що теж вирішив довести всім, що здатний на набагато більше, ніж від нього очікують. Він зробив це заради неї! Не хотів залишати віч-на-віч з купою ворогів. Хоробрий рудий безумець! У них обох майже немає шансів! Причому у Крістора їх навіть менше, ніж у Шейріс.

Поступово ряди адептів пустіли.

Усвідомивши, що вже всі, крім мене, зайняли місця за спинами деканів, я відчула нудоту. Всі очі тепер були прикуті до мене, і я вловлювала в них глузливий вираз. Не чекаючи, поки мене покличуть і тим самим збентежать остаточно, я піднялася зі свого місця і на неслухняних ногах рушила до сфер.

Обводила поглядом адептів усіх факультетів і чітко бачила, що вони дивляться з презирством. Наскільки ж я тут чужа! Небажана, жалюгідна. Напевно, всі думають, що справді сталася жахлива помилка, коли мене вибрав дух-хранитель. Лише двоє обличь світилися приязню та теплотою.

Перш ніж я усвідомила те, що роблю, піддалася мимовільному імпульсу. Ех, будь що буде! Якщо вилетимо з Академії, то принаймні всі разом! Наша така несхожа на інших трійця.

І я покрокувала до на очах все більш киплячого лорда Байлерна. Коли моя маленька вузька ручка занурилася в червоний колір, він вилаявся так, що Доріана Лендр обурено зауважила йому на недопустимість такого. Він крізь зуби вибачився, буравлячи мене стальними очима. Від цього погляду шлунок скрутило до розмірів горошини, а серце дременуло кудись у п’яти. І все ж таки закон є закон. Будь-який адепт має право вибрати факультет на свій розсуд. Декану нічого не залишалося, як простягнути мені мантію.

Не стримавшись, я кинула погляд на ректора і відчула, як до щік сильніше прилила кров. Він дивився задумливо і допитливо. І від цього погляду, що втратив одухотворену байдужість до всього, раптом стало так жарко, що довелося з силою втягнути повітря, щоб не задихнутися. Поспішила відвести очі, щоб не видати своїх емоцій. Підійшла до Шейріс та Крістора і відчула потиск їхніх рук.

– Яка ж я рада, що ми разом! – вигукнула Шейріс і обійняла нас обох.

Лоран, який стояв неподалік, презирливо пирхнув.

– Це ненадовго, невдахи! Питання лише, хто з вас піде першим, а хто продовжить агонію.

– Тобі не завадило б вимити твій чорний рот, – не залишилася в боргу Шейріс, окидаючи його зухвалим поглядом. – Ще побачимо, хто з нас витримає до кінця!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍