Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і Напівкровний Принц

журися. Можете взяти запасні складники в он тій шафі, та й терези якісь ми вам позичимо, а отут ось у нас стосик старих підручників, їх вам вистачить, поки не замовите нові у «Флоріш і Блотс»...

Слизоріг почовгав до кутової шафи, понишпорив у ній і за мить повернувся з двома пошарпаними підручниками «Прогресивної методики зіллєваріння» Лібатія Бориджа, вручивши їх Гаррі й Рону разом з двома комплектами потьмянілих терезів.

- Отож, - Слизоріг знову став перед класом і напнув свої й так випнуті груди, від чого здалося, що ґудзики його камізельки ось-ось повідлітають, - я тут приготував деякі відвари й настоянки, просто з цікавості, знаєте, щоб вам показати. Ви такі зможете виготовляти після того, як завершите курс навчання і складете НОЧІ. Можливо, ви про них і чули, хоч і не вміли ще зробити. Хто мені скаже, що оце таке?

Він показав на казан біля слизеринського стола. Гаррі трохи піднявся з місця й побачив, що в тому казані кипить нібито звичайнісінька вода.

Герміонина натренована рука злетіла вгору раніше за всіх; Слизоріг дав їй слово.

- Це сироватка правди, без кольору й запаху. Того, хто її випив, вона змушує казати правду, - випалила Герміона.

- Дуже добре, дуже добре! - зрадів Слизоріг. - А зараз, - він показав на казан біля рейвенкловського столу, - про неї тут повинні добре знати... недавно її згадували в кількох міністерських листівках... хто скаже?..

І знову Герміонина рука була найспритніша.

- Це багатозільна настійка, пане професоре.

Гаррі теж упізнав цю схожу на жабуриння речовину, що поволі булькотіла в другому казані, але він не ображався, що Герміона й тут устигла першою відповісти на запитання; врешті, саме їй вдалося виготовити це зілля ще в другому класі.

- Чудово, чудово! Ну, а оця... так, дівчинко? - подивився трохи спантеличено Слизоріг на Герміону, чия рука знову пронизала повітря.

- Це амуртензія!

- Так воно й є. Майже безглуздо запитувати, - вражено зронив Слизоріг, - бо ти, мабуть, і так знаєш, яке її застосування?

- Це найпотужніше в світі любовне зілля! - затарахкотіла Герміона.

- Цілком правильно! Ти його, мабуть, розпізнала завдяки виразному перламутровому відблиску?

- Окрім того, пара підноситься характерними спіралями, - радісно додала Герміона, - а ще це зілля матиме для кожного інший запах - залежно від того, що кого приваблює. Ось я відчуваю пахощі свіжоскошеної трави, нового пергаменту і...

Але раптом вона зашарілася й не договорила.

- Можу я запитати, як тебе, дівчинко, звати? - Слизоріг не звернув уваги на її зніяковіння.

- Герміона Ґрейнджер, пане професоре.

- Ґрейнджер? Ґрейнджер? А ти не родичка Гектора Деґворта-Ґрейнджера, котрий заснував «Надзвичайне товариство зіллєварів»?

- Начебто ні, пане професоре. Розумієте, я з родини маґлів.

Гаррі помітив, як Мелфой нахилився до Нота і щось зашепотів; вони обидва вишкірилися, а от Слизорога це зовсім не збентежило, навпаки - він засяяв і перевів погляд з Герміони на Гаррі, що сидів біля неї.

- Ого! «Моя найкраща приятелька теж з родини маґлів і вона найкраща в класі!». Гаррі, припускаю, це і є та найкраща приятелька, про яку ти згадував?

- Так, пане професоре, - зізнався Гаррі.

- Панно Ґрейнджер, ви заробили для Ґрифіндору двадцять очок, - добродушно виголосив Слизоріг.

Мелфой скривився точнісінько так, як тоді, коли Герміона заїхала йому по пиці. Сяюча Герміона обернулася до Гаррі й прошепотіла:

- Ти справді йому казав, що я найкраща в класі? Ой, Гаррі!

- А що тут такого незвичайного? - чомусь роздратовано прошипів Рон. - Ти справді найкраща в класі... я б теж йому таке сказав, якби він у мене спитав!

Герміона всміхнулася, але приклала пальця до вуст, щоб вони почули, що говорить Слизоріг. Але Рон трохи скис.

- Зрозуміло, амуртензія не творить справжньої любові. Любов неможливо виготовити чи підробити. Цей відвар просто викликає сильне захоплення або нав’язливу пристрасть. Це найнебезпечніше і найпотужніше зілля в цьому приміщенні... саме так, - похмуро кивнув він у бік Мелфоя з Нотом, які скептично осміхалися. - Коли побачите в житті стільки, як я, то не будете недооцінювати сили всепоглинаючої любові... А зараз час нам братися за роботу.

- Пане професоре, а ви не сказали, що отам, - нагадав Ерні Макмілан, вказуючи на маленький чорний казанок на письмовому столі Слизорога. Там весело булькав якийсь відвар кольору розтопленого золота, а над його поверхнею золотими рибками вистрибували величенькі краплини, однак жодна не вихлюпнулася на стіл.

- О-о-о, - протяг Слизоріг. Гаррі був упевнений, що Слизоріг і не думав забувати про цей відвар, просто чекав, доки хтось запитає, задля драматичного ефекту. - Так. Це. Оце, пані й панове, найдивовижніший відварчик, що називається фелікс-феліціс. Я так розумію, - глянув він з усмішкою на Герміону, яка голосно зойкнула, - що ви, панно Ґрейнджер, знаєте наслідки дії фелікс-феліціса?

- Це рідина успіху, - схвильовано сказала Герміона. - Від неї людині щастить!

Усі учні раптом випросталися. Гаррі тепер бачив тільки Мелфоєву біляву прилизану потилицю, бо той нарешті приділив Слизорогові всю свою увагу.

- Абсолютно правильно, ще десять очок Ґрифіндорові. Так, це саме та кумедна настійочка, що називається фелікс-феліціс, - мовив Слизоріг. - Її надзвичайно непросто виготовити, найменша помилка призводить до катастрофічних наслідків. Одначе, якщо все змішати правильно, як отут, то виявиться, що всі ваші починання будуть успішні... принаймні доки не вигасне дія настоянки.

- Пане професоре, а чого ж тоді люди не п’ють її постійно? - жадібно запитав Террі Бут.

- Бо надмірне її споживання призводить до запаморочення, легковажності й небезпечної самовпевненості, - пояснив Слизоріг. - Занадто добра штука, знаєте... отруйна у великих дозах. Але якщо вживати помірно й лише вряди-годи...

- А ви її вживали, пане професоре? - зацікавлено запитав Майкл Корнер.

- Двічі в житті, - зізнався Слизоріг. - Раз, коли мав двадцять чотири роки, а вдруге - у п’ятдесят сім. Дві столові ложки за сніданком. Два чудесні деньочки.

Він замріяно задивився у простір. Награно це було чи ні, подумав Гаррі, але справляло добрий ефект.

- І саме це, - додав Слизоріг, знову повертаючись на землю, - я й запропоную на цьому уроці, як приз.

Запала мертва тиша, у якій удесятеро голосніше чувся булькіт і клекіт у казанах.

- Однієї малесенької пляшечки фелікс-феліціса, - Слизоріг витяг з кишені крихітну скляну пляшечку з корком і всім показав, - вистачає на дванадцять годин