Ангеліна Кріхелі - Містичне кохання (збірка), Ангеліна Кріхелі

Мракобісся: початок. Розділ 20

— Все, зараз заплачу! — вигукнув Диявол, скидаючи уявну сльозинку, стоячи пліч-о-пліч зі співрозмовником і спостерігаючи за підлеглими збоку.

— Фі, як цинічно! Навіть я собі такого не дозволяю!

— Ну! Ти на те і ти, щоби нічого собі не дозволяти! — засміявся Диявол. — По чарці? За вдалий результат? — спитав він, і відразу з'явилася прямо з повітря барна стійка.

— Ні, дякую. Перестань дуріти. Я не впізнаю тебе.

— Я сам себе не впізнаю. Але ж ти знаєш причину моїх змін, ти їм сприяв. А я... Я просто відчуваю на собі людський спосіб втікати від болю.

— Кожен отримує те, що заслужив. Впевнений, ти знаєш. Адже платню нерідко роздаєш і збираєш саме ти. Залиш її, здайся… — оманливо м'яко промовив співрозмовник.

Він перевів на нього зосереджений погляд темно-карих, майже чорних очей. Жарти убік, ніби говорив він, трохи примруживши та зігнувши губи в іронічній посмішці. Визнати поразку? Ніколи.

— Не можу. Прив'язався… — промовив він уголос, грайливо блиснувши очима.

— А якщо я забороню тобі?

— Я домагатимуся своєї мети трохи довше і набагато азартніше. До того ж ти не можеш змінити власні правила, — серйозно відповів він.

— Що ж, справа твоя.

— Моя, і нічия більше. Ти мені подарував людей? Так ось, будь ласкавий не лізти! Я тобі обіцяв, що звітуватиму і дозволятиму твоїм шавкам залазити? Обіцяв. Я обіцянку виконую? Виконую. Ось і не лізь.

— Гаразд, ти тільки не заводься так! — вигукнув чоловік у блакитному, трохи підводячи руки, щоб показати свої мирні наміри.

— Залишився тільки останній інструктаж, — сумно промовив Диявол.

— Я сумуватиму за ними, — зажурився і його супутник. — Але, з іншого боку, мене так дістав її послух! Вогню в ній не вистачає, чи що. Я прямо спокійний, що в хороші руки її віддаю! — засміявся він, але погляд його говорив про інше.

— А мені ось менше пощастило! Сам подумай, що вона зробить з нього, — і Диявол скорчив гримасу жартівливої огиди.

Вони розсміялися, розчиняючись у просторі та часі, але люди ще якийсь час відчували на собі весь тягар їхніх веселощів.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍