Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич

Розділ 21.1 Щось пішло не так

Тешеб не знав, що Гайю напоїли відворотним зіллям. 

Нергал, який мав доступ до стародавньої прихованої магії, зробив усе так, щоб син нічого не запідозрив.  

Інакше Тешеб міг би відчути втручання батька, а саме цього Нергал і не хотів.

Звісно, його досвід і його сила дозволяли йому приспати пильність сина, який був іще молодий і не настільки уважний до дрібниць. 

– Я тобі більше не подобаюся? – запитала Гайя, коли Тешеб приніс їй ранковий чай.

Ось уже другу ніч проводили вони порізно. 

Щоправда, учора вдень Тешеб спіймав Гайю між заняттями, без зайвих ніжностей упер лобом у стіну, а потім недбало потріпав по загривку і відправив на залік з математики. 

Але сьогодні вранці він сам приготував для неї чай із трав. Йому нестерпно захотілося просто, без жодних намірів розцілувати її – теплу, м'яку, ще одурманену сном. 

– Не вигадуй. Ти маєш відпочивати ночами і добре вчитися вдень, - відповів Тешеб.

Дівчина скинула покривало і солодко потягнулася, вигнувши дугою рожево-похмуре тіло.

Тешеб зчепив зуби.

– Вчитися я могла б і вдома, – нарочито гірко зітхнула Гайя, звичним рухом кинула голову йому в коліна, повернулася на спину і знову вигнулася, піднімаючи груди.

Тешеб не витримав і погладив долонею її запалий тремтячий  живіт. 

– Вчора, – сказала Гайя, накриваючи його руку своєю і направляючи нижче, до  світлої смужки волосся унизу, – Учора... це було так... незвично, але дуже-дуже приємно...

– Тобі сподобалося?

Вона кивнула, зосереджено закусивши губи.

– Зробиш так ще раз?  

– Зроблю все, як забажаєш...

– Чесне слово, я не зовсім зрозуміла свої відчуття, тому хочу випробувати це ще раз. Спершу було навіть трохи боляче, а потім дуже приємно – промовила вона солодким, млосним голосом, розкидаючи на всі боки руки й ноги. 

У Тешеба застукало у скронях, але він стримався.

– І, коли з поцілунками – теж неперевершено… Я хочу все-все з тобою. Усе, що тобі подобається! Я не піду сьогодні на уроки, не піду! І не відпущу тебе, поки... поки... ми ось усе-все не спробуємо! Я так сильно тебе люблю і так сильно хочу! –  муркотіла  вона з придихом, легенько покусуючи його через джинсову тканину штанів.

– Випий спершу чай, – сказав Тешеб, відсторонюючи голову Гаиї від свого паху.    

Він не став говорити, що несамовите сексуальне бажання багато в чому спричинене місячною магією. Тому він і напуває її особливими зіллями, щоб послабити чари і заспокоїти надмірне збудження. 

Інакше невідомо, на що дівчинка може зважитися після розставання, а Тешеб не хотів зламати остаточно ні її волю, ні її долю. 

Тому й у ранковий чай він додав кілька крапель зілля.

– Наступного тижня відбудеться свято. Тобі сподобається.

– Свято, – Гайя сіла на ліжку і допитливо зазирнула йому в очі: – А я думала, це жарти твого дружка... І які гості там будуть?

– Уяви не маю. Список складав Сін. У нього краще виходить організовувати свята... Пий! –  велів Тешеб, наполегливо підносячи до її губ чашку.  

Гайя зробила ковток. Чай був дуже смачним, і дівчина із задоволенням випила його до дна. 

– А можна я запрошу свою подругу? Буде хоч хтось, кого я знаю. 

– Не вийде, крихітко.  Це такі гості, до яких звичайним відьмам доступу немає, – відповів Тешеб.

–  Але її теж обрали... Щоправда, я й гадки не маю, з ким вона була. Карина... Не чув?

– Чув. Вона була з Вілмором, – Тешеб, мружачись, подивився на Гайю, – і не тільки з ним.

– Це як? – здивувалася дівчина.

– Зазвичай на обряді ми міняємося.

–  Міняєтесь?

– Так. Першу ніч – один, другу – інший, третю – хто захоче... Але у дівчат зав'язані очі, і вони про це не підозрюють. Обличчя не бачать, голосу не чують,  тож важко зрозуміти, хто  там поряд з тобою!

Тешеб і сам не зрозумів, навіщо він їй це розповідає. 

Гайя спершу грізно зсунула брови, але вже за мить весело і буйно розреготалася.

– Так ось чому Сін намагався мене обдурити! – вона притулилася чолом до грудей Тешеба і перестала сміятися. – Але ти... ми... ти не?...

– Ні, звісно ні... Ти була тільки зі мною. Тільки зі мною, – Тешеб підняв за підборіддя її зашаріле від сміху і збентеження обличчя.

– Просто… – невпевнено заговорила Гайя. – Звісно, я бачила тебе весь час, але ось подумалось: раптом це якісь чари? Я чула, що Боги Повного Місяця вміють створювати ілюзії, які від реальності не відрізнити. Звідки мені знати, що ти мене не обманював!

– Я можу створювати ілюзії, можу створювати реальності, але запам'ятай гарненько, дівчинко: я хотів і хочу тебе лише для себе. Інакше ти була б удома, а не поруч зі мною.

– Але ми не спимо разом уже два дні! – вперто сказала Гайя, не відводячи погляду від його палюче-зелених очей, – До того ж  я просто переконана: ти мене напуваєш якимось відваром, і я в сон провалююся,  наче у  яму – не думаю про тебе, не страждаю без тебе... А це нечесно! Я ж тебе люблю! Я бачила всесвіт у твоїх очах! Цілий світ! Такий величезний і прекрасний світ!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍