Шейн Харріс - ВІЙН@: битви в кіберпросторі, Шейн Харріс

де спільно з федеральними маршалами[9] зібрали кримінальні докази, які дозволили компанії отримати дозвіл на кібератаку. Військові назвали б цю операцію збором даних про ціль. І, за багатьма ознаками, «Операція b54» нагадувала військову кібероперацію. З технічного боку вона не надто відрізнялася від атаки американського кібервійська на мережу Obelisk, яку використовували члени «Аль-Каїди».

Щоб завдати удару по групі Citadel, компанія Microsoft співпрацювала з правоохоронними органами 80 країн світу. Керівник Відділу розслідування кіберзлочинів Європолу, правоохоронної організації Європейського Союзу, заявив, що «Операція b54» успішно вибила Citadel майже з кожного зараженого групою комп’ютера. А юрист відділу цифрових злочинів компанії Microsoft проголосив: «Погані парубки дістали копняка».

Компанія Microsoft продовжує атакувати ботнети, і її успіх надихає державних діячів і керівників корпорацій, які бачать на власні очі, що співпраця між поліцією та корпоративними хакерами може бути дієздатним методом боротьби з кіберзлочинністю. Проте узгоджені контрудари, як-от атака на групу Citadel, потребують часу на схвалення та планування, а також залучення команди юристів для отримання дозволу на їхнє проведення. Але що трапиться, якщо компанія не захоче чекати півроку на дозвіл завдати удару у відповідь або якщо за її плечима не стоять офіцери правоохоронних органів?

Відставного офіцера військової розвідки непокоїть той факт, що порівняно прості у технічному виконанні контрудари спонукають організації, і насамперед банки, відмовитися від співпраці з компаніями штибу Microsoft і розпочати власні атаки у відповідь, без дозволу суду. «Банки відчули смак ударів у відповідь, бо їм остогиділи тимчасові заходи, – сказав він. – Ми починаємо усвідомлювати, що підприємницький сектор не готовий миритися з подібним ризиком. І якщо уряд не може або не хоче вжити необхідних заходів, єдиний логічний вихід – вдатися до них самотужки». Він говорить, що хакерські контратаки не будуть прерогативою лише великих корпорацій. «Якщо ви знаменитість, то хіба не заплатите комусь, щоб знайти того, хто збирається оприлюднити деякі ваші пікантні фото? Чорт забирай, так!»

Безсумнівно, вони знайдуть талановитих хлопців, ладних виконати цю роботу. Опитування 181 респондента, проведене 2012 року під час конференції Black Hat USA у Лас-Веґасі, показало, що 36 % ­«фахівців у сфері інформаційної безпеки» брали участь у хакерських контратаках. Наразі це меншість, проте можна припустити, що не всі опитані були щирими. Але працівники компаній, що займаються кібербезпекою і поки що не проводили хакерських контратак, володіють вміннями й навичками, необхідними для розв’язування приватної кібервійни.

Колишній службовець АНБ розповідає, що кращими, на його думку, приватними фірмами зі сфери кібербезпеки керують колишні фахівці служб радіотехнічної розвідки. Ці фірми не лише використовують методи електронної розвідки, а й залучають звідти людські ресурси. З досвіду роботи в АНБ ці працівники виснували, що потрібно відстежувати дискусії на тематичних хакерських інтернет-форумах і вдавати потенційних злочинців, що бажають придбати шкідливе ПЗ.

Один керівник приватної охоронної фірми стверджує, що частина актуальної та корисної інформації про новітнє шкідливе ПЗ, хакерські методи й потенційні об’єкти надходить, що й не дивно, з найбільшого джерела шпигунів і кіберграбіжників, що діють проти США, – з Китаю. Рік Говард, до того як стати приватним кібершпигуном, очолював групу інформаційного реагування на надзвичайні ситуації. Рік розповів, що під час роботи у розвідці приватної комп’ютерної компанії iDefence він підтримував постійний зв’язок із хакерами і продавцями кіберзброї з Китаю. Його джерела розповідали iDefence про новітнє шкідливе ПЗ у наявності (так само як у США, в Китаї воно продається на тіньовому ринку), про основних гравців на цьому ринку і про цікаві для хакерів цілі. Зрештою, хакерство – це бізнес, в якому задіяні люди.

До 2013 року Говард очолював підрозділ інформаційної безпеки компанії TASC – великої IT-фірми із власним «центром операцій із забезпечення кібербезпеки». Офіс TASC розташований у бізнес-центрі міста Шантіллі (штат Вірджинія), поруч з іншими технологічними компаніями, які зробили Вашинґтон одним із найзаможніших міст Сполучених Штатів. Компанія TASC розташована в трьох будівлях і нагадує базу АНБ. Уздовж коридорів безліч дверей з табличками «Таємно», а вхід захищають кодові замки та пристрої для зчитування карт доступу. Якщо ви потрапите всередину цих захищених приміщень, навряд чи зрозумієте, де ви: у Шантіллі чи у Форт-Міді.

Чимало хакерів, що працювали колись на АНБ, не бояться говорити про співпрацю із владою. Насправді вони цим навіть пишаються. Брендон Конлон, який раніше працював у елітному підрозділі TAO і мав за плечима «10-річний досвід роботи в сфері наступальних операцій у комп’ютерних мережах у АНБ», згідно з його профілем у мережі LinkedIn, заснував IT-компанію Vahna. Конлон почав кар’єру з розробки ПЗ для імплантатів, потім перейшов працювати в TAO, де очолив гавайське відділення. Також він працював у відділі розшуку АНБ, де вистежував китайських хакерів. Випускник Військово-морської академії США, він брав участь у трьох операціях АНБ в Афганістані, а також співпрацював із ЦРУ, допомагаючи у проведенні хакерських операцій. Компанія Vahna пишається тим, що її співробітники мають «багаторічний досвід роботи в розвідувальних і оборонних кіберспільнотах», і проголошує власні «безпрецедентні можливості доступу до вразливостей у системах вашої інформаційної безпеки, зменшення ризику в зоні роботи ваших технологій і забезпечення тактичних ударів у відповідь на появу дір у системі безпеки». Інакше кажучи, все, чого Конлон учився в АНБ, він тепер може робити для корпорацій.

Упродовж кількох останніх років великі оборонні підприємства активно поглинали невеликі технологічні фірми й спеціалізовані групи, що працювали в сфері кібербезпеки, збираючи персонал, спеціалізоване ПЗ, а також укладаючи контракти з розвідувальними службами, військовими відомствами і корпораціями. У 2010 році компанія Raytheon, один із найбільших оборонних підрядників США, погодилася придбати за $490 млн IT-фірму Applied Signal Technology, що працювала у сфері кібербезпеки, обслуговуючи військові та державні організації. Цілком виправдана висока ціна компанії Raytheon, обороти якої минулого року становили $25 млрд, здавалася жалюгідними копійками. У 2013 році компанія Cisco, гігант у галузі виробниц­тва мережевого устаткування, придбала за $2,7 млрд готівкою фірму Sourcefire. Видання New York Times назвало цю угоду свідченням «лихоманкового зацікавлення» компаніями, які спеціалізуються на кібератаках і шпигунстві. Після оприлюднення деталей угоди відставний офіцер військової розвідки сказав, що його вразила сума, яку Cisco заплатило за компанію, флагманський продукт якої збудований на відкритій для загального доступу системі виявлення вторгнень Snort, яку може використовувати будь-хто. Ця угода доводила хіба що зростання ціни на послуги із забезпечення кібербезпеки або ж свідчила про появу чергової величезної «бульбашки» на ринку, зазначив колишній офіцер.

Проте компанії роблять ставки на виграшну карту – державні витрати на кібербезпеку. Бюджет Пентаґону на статті, пов’язані з кібербезпекою, у 2014 році становив $4,7 млрд, що на $1 млрд більше, ніж попереднього року. Армія вже не купує дорогі ракетні системи. Після появи дронів