Набоков Володимир - Лоліта, Набоков Володимир

Та нiчого, це не має значення, я лишень тварина, нiчого, будьмо продовжувати цю жалюгiдну повiсть.

11.

Якось у понедiлок, одного листопадового, здається, ранку, подзвонила мiс Пратт i попросила мене приїхати поговорити з нею про дещось. Я знав, що оцiнки в Доллi за останнiй мiсяць були не чудовi; та замiсть того, щоб вдовольнитись яким-небудь правдоподiбним поясненням виклику, я уявив бозна-якi жахи, й мусив пiдживитись пiнтою джинанаса, перш нiж зважитись поїхати до школи. Повiльно, з таким почуттям, нiби весь я складений з гортанi та серця, я зiйшов на плаху.

Мiс Пратт, величезна, неохайного вигляду жiнка з сивим волоссям, широким, пласким носом i малими очицями за скельцями рогових окулярiв, запросила мене сiсти, вказавши на миршавий i принизливий пуф, мiж тим як вона присiла з ваговитою спритнiстю на поруччя дубового крiсла. Кiлька секунд вона мовчала, вп'явши в мене погляд, усмiхливий i допитливий. Я згадав собi, що так вона дивилась i в перше наше побачення, ба тодi я мiг дозволити собi спохмурнiти у вiдповiдь. Та ось її очi зслизнули з мене. Вона впала в задуму — ймовiрно, позiрну. Нiби зважившись на щось, вона стала обома товстопалими руками терти, складка по складцi, свою темно-сiру фланелеву спiдницю на колiнi, зчищаючи щось — крейдовий слiд, може. За тим вона сказала — й далi потираючи спiдницю й не здiймаючи очей: "Дозвольте менi спитати вас недвозначно, мiстере Гейз. Ви-бо є старомодний, європейський батько, чи не так?" "Та нi", сказав я. "Консервативний, може, та не те, що має значення старомодний".

Вона зiтхнула, насупившись, а за тим, припiднявши великi пухлi руки, хляпнула долонями, виражаючи намiр звернутись до сутi справи, i знов уперлась в мене блискучими очицями.

"Доллi Гейз", сказала вона, "чарiвлива дiвчинонька, та початкова пора статевого дозрiвання їй вочевидь спричиняє деякi утруднення".

Я злегка вклонився. Що я мiг зробити ще? "Вона й досi маячить", сказала мiс Пратт, представляючи це маячiння вiдповiдними рухами корицею всiяних рук, "мiж двома зонами, анальною та генiтальною. В основi вона, звичайно, чарiвлива — " Я перепитав: "Вибачте, мiж якими зонами?" "Оце в вас заговорив старомодний європеєць!" прорекла Праччиха, злегка вдаривши по моєму наручному годиннику, i знагла виставивши фальшивi зуби. "Я тiльки хотiла сказати, що бiологiчний потяг i потяг психологiчний — хочете папiроску? — не зовсiм зливаються в вашiй Доллi, не створюють так би мовити дещо закруглене". Її руки охопили на мить невидкий кавун.

"Вона принадлива, розумна, але неохайна — (важко дихаючи, не полишаючи сiдала, моя спiврозмовниця зробила паузу, щоб поглянути на вiдгук про успiхи чарiвливого дiвчиська, який лежав праворуч вiд неї на письмовому столi). Її оцiнки стають все гiршими й гiршими. От я себе й питаю, мiстере Гейз", — знов ця позiрна задума.

"Що ж", продовжувала вона бадьоро, "а от я папiроски курю i, як наш незабутнiй доктор Пiрс мовляв, не пишаюся цим, але надзвичайно люблю!" Вона закурила, i дим, який вона випустила з нiздрiв, нагадав менi пару кабанячих iклiв.

"Ну ж бо я вам представлю кiлька деталей, це не забере багато часу. Де це в мене? " (вона стала перебирати свої папери). "Так, вона поводиться знахабнiло з мiс Редкок i поза межi брутальна з мiс Корморант. А ось доповiдь однiєї з наших спецiальних вчених робiтниць: iз задоволенням бере участь в хорових спiвах класу, хоч її думки трохи десь блукають. При цьому закидає ногу на ногу й помахує лiвою в такт. В рубрицi звичайних словечок: лексикон з двохсот сорока двох слiв звичаєвiшого сленґу пiдлiткiв з додачею деякого числа багатоскладних слiв європейського походження. Багато зiтхає в класi. Де це...? Ось тут за останнiй тиждень листопада. Дуже зiтхає...

Енергiйно жує гуму. Нiгтiв не кусає, а шкода — з наукової точки зору, звичайно. Менструацiя, за словами суб'єкта, цiлком встановлена. Не належить на даний час до жодної церковної органiзацiї. До речi, мiстере Гейз, її мати була — ? Ах, ось воно що. А ви самi — ? Так, звичайно, це нiкого не стосується — крiм, мабуть, господа бога. Нам ще дещо хотiлося з'ясувати...

Вона, вочевидь, не має жодних домашнiх обов'язкiв? Ага, так, так. Ви, мiстере Гейз, може, хочете, щоб ваша Доллi зростала князiвною. Ну, що ми ще тут маємо? Бере в руки книги й вiдкладає їх вельми грацiйно. Голос приємний.

Доволi часто хихоче. Трохи мрiйлива. Має якiсь там свої таємнi жартики, читає вивертом, наприклад, прiзвища деяких вчительок. Волосся темно-русяве й свiтло-русе, з блиском — ну, я думаю (Праччиха заiржала), — це Ви самi знаєте. Нiс незакладений, ступня з високим пiд'ємом, очi — пождiть, у мене тут був бiльш недавнiй звiт. Так! Мiс Гольд каже, що оцiнки за тенiсний стиль Доллi пiднявся з "вiдмiнно" до "досконало" — вони навiть кращi, нiж у нашої чемпiонки Лiнди Голль, та в Доллi погана концентрацiя, що позначається на рахунку. Мiс Корморант не може визначити, чи має Доллi виключну владу над своїми емоцiями, чи то цiлком перебуває пiд їх владою. Мiс Зельва доповiдає, що їй, тобто Доллi, не вдається словесно оформити свої переживання, а мiс Дутен вважає, що Доллинi органiчнi функцiї вищi всiляких похвал. Мiс Молар думає, що Доллi близькозора й повинна б пiти до хорошого офтальмолога, мiж тим як мiс Редкок, навпаки, стверджує, що дiвчинка симулює перевтому очей для того, щоб виправдати навчальнi недолiки. Й нарештi, мiстере Гейз, є дещо основне, що турбує наших дослiдникiв. Хочу вас запитати вiдверто. Хочу знати, якщо ваша бiдненька дружина, або ви самi, або хтось iнший в родинi, — я правильно розумiю, що в неї є в Калiфорнiї декiлька тiток та дiдусь з матчиного боку? — ах, всi померли — вибачте в такому разi, — та хоч би там як, нас тривожить питання, чи пояснював їй котрийсь член сiм'ї, як власне вiдбувається розмноження в ссавцiв? Маємо всi таке враження, що в п'ятнадцять рокiв Доллi, в хворобливий спосiб вiдставши вiд полiтниць, не цiкавиться статевими питаннями, або точнiше, придушує в собi всяку цiкавiсть до них, щоб цим вiдгородити своє невiгластво й почуття власної гiдностi.

Добре, що я помиляюсь — не п'ятнадцять, а майже чотирнадцять. Та бачте, мiстере Гейз, наша школа не вiрить, що треба живити дiточок розповiдями про бджiлок i тичинки, про лелек i пташок-нерозлучок, та ми вельми твердо вiримо, що потрiбно учениць готувати до взаємозадовiльного шлюбного спiвжиття й до щасливого материнства. Ми вiдчуваємо, що Доллi могла б гарно прогресувати, якби вона бiльше старалась. Доповiдь мiс Корморант в цьому вiдношеннi знаменна. В Доллi є схильнiсть, м'яко кажучи, нахабнiти. Та всi ми вiдчуваємо, що, по-перше, вам треба поспитатись у вашого домашнього лiкаря як пояснити їй елементарнi основи статевого життя, а по-друге, ви повиннi їй дозволити насолоджуватись товариством братiв її колежанок — або в Клубi Молодi, або в Органiзацiї превелебного Рiґґера, або, нарештi, в прекраснiй домашнiй обстановцi наших шкiльних батькiв. " "Вона може стрiчатися з хлопчиками у власнiй прекраснiй обстановцi", вiдказав я.

"Ми дуже сподiємося, що так i буде", проказала Праччиха з захопленням.

"Коли ми почали розпитувати її про її утруднення, Доллi вiдмовилась обговорювати домашнє становище, та ми поговорили з деякими з її подруг, — слухайте — ми, наприклад, наполягаємо на тому, щоб ви взяли назад вето, накладене на її участь в наших спектаклях. Ви просто повиннi дозволити їй грати в "Зачарованих Мисливцях". При першому розподiлi ролей, вона стала дивовижною маленькою нiмфою. А навеснi автор збавить кiлька днiв у Бердслейському Унiверситетi й, можливо, погодиться проглянути двi-три репетицiї в нашiй новiй аудиторiї. Я хочу сказати, що ось у таких речах i полягає щастя — бути молодою, гарненькою, повною життя. Ви маєте зрозумiти — " "Я завжди здавався самому собi", вкинув я, "дуже тямущiм батьком".

"Ах, не сумнiваюсь! Та мiс Зельва й мiс Дутен думають, — i я схильна погодитись з ними, — що вашу Доллi переслiдують сексуальнi думки, для яких вона не знаходить виходу, а тому не припиняє дражнити й мучити iнших дiвчат — i навiть декого з наших вчительок серед молодших, i безсенсовно викручувати навиворiт їх iмена, — тому що в них трапляються невиннi зустрiчi з кавалерами".

Повiв плечем. Задрипаний емiгрант.

"А ну ж помислимо спiльно, мiстере Гейз, що ж з нею таке, з цiєю дiвчинкою?" "Вона менi бачиться зовсiм нормальною i щасливою", вiдповiв я (мабуть, катастрофа нарештi наблизилась? Мабуть, вони викрили мене? Мабуть, звернулись до гiпнотизера?) "Що тривожить мене", сказала мiс Пратт, поглянувши на годинник i почавши обговорювати цiле питання знову, "це те, що й наставницi й подружки знаходять Доллi вороже наставленою, невдоволеною, замкненою, — й усi ми подивляємось, чому це ви так проти всiх нормальних розваг, притаманних нормальним дiтям?" "Включаючи любовнi прелiмiнарiї?" спитав я розв'язно, розпачливо — так огризається припертий до стiни старий щур.

"Що ж, я, звiсно, вiтаю таку передову термiнологiю", сказала Праччиха з посмiшкою. "Та не в цьому рiч. Оскiльки iснує в нас у Бердслейськiй Гiмназiї нагляд, нашi спектаклi, танцi й iншi природнi розваги не можуть вважатися в прямому сенсi любовними прелiмiнарiями, хоча, звичайно, дiвчинки стрiчаються з хлопчиками, якщо до цього зводиться ваше заперечення".

"Добре", сказав я — i мiй пуф здiяв утомлений вдих. "Ваша взяла. Вона може брати участь у п'єсi. Та якщо частина ролей — чоловiча, то ставлю умову: чоловiча частина доручається дiвчатам".

"Мене завжди вражає", сказала мiс Пратт, "як страховищно деякi iноземцi — або, в усякому разi, натуралiзованi американцi — користуються нашою багатою мовою. Я впевнена, що мiс Гольд — вона в нас керує драматичною групою — вельми, вельми зрадiє. Мiж iншим, вона, гадаю, одна з не багатьох вчительок, якi начебто ставляться добре — тобто, я хочу сказати, котрi начебто вмiють пiдiйти до трудної Доллi. Ну ось, на цьому покiнчили, тепер є лиш невелика окремiсть. Мiстере Гейз, ваша Доллi знов пустувала".

Мiс Пратт зробила паузу, а за тим повела тилом вказiвного пальця пiд нiздрями влiво i вправо з такою силою, що її нiс почав войовничо двигтiти.

"Я людина прямодушна", сказала вона, "та в життi є деякi умовностi, й менi важко — Гаразд, ну ж я поясню вам так: є, наприклад, панове Уокер, якi живуть в старовинному домi, котрий ми тут звемо Герцогським Замком — Ви звичайно знаєте цей велетний сiрий будинок на вершинi пагорба — вони посилають двох своїх доньок в нашу школу, й у нас є також племiнниця президента унiверситету, доктора Мура, винятково достойна панянка — не беручи цiлу низку iнших шляхетних дiтей.