Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фантастика » Зоряний кристал, Олег Костянтинович Романчук 📚 - Українською

Олег Костянтинович Романчук - Зоряний кристал, Олег Костянтинович Романчук

246
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Зоряний кристал" автора Олег Костянтинович Романчук. Жанр книги: Фантастика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41 42 ... 97
Перейти на сторінку:
у контори пароплавства, намагаючись пристроїтися на будь-який рейс в Александрію. Однак найближчим часом нічого втішного не передбачається. Судна Російського товариства пароплавства і торгівлі (РТПІТ) та Добровільного флоту, які наприкінці минулого століття встановили зв’язки з фірмами Бомбея, Калькутти та Мадраса, звичайно, йдучи з Одеси в свої Малоазійські рейси, обов’язково заходили в Александрію. Однак ці судна, як нам повідомили, з грудня стоять у порту. Ми й самі бачили, як сумно похитуються в гавані пароплави, припнуті до пузатих причальних тумб…

Сьогодні почало штормити. Більшість суден вийшла в море. Віє пронизливий зимовий норд. Вода цинкового аж чорного кольору зливається з таким же небом, від чого на душі далеко не святково.

Нас у номері двоє: я і Михайло. Лятошинський і Шведов, незважаючи на негоду, пішли в оперу слухати «Фауста».

Крадькома спостерігаю за молодим інженером. Він вмостився у м’якому фотелі і студіює «Дані геохімії» Кларка. Так, працелюбності йому не позичати. Треба й собі дещо підчитати».


Запис без дати:

«…В неділю кошем вибралися на прогулянку. Погода по-весняному сонячна, тепла вперше за багато днів. Термометр на фасаді імпозантного будинку неподалік знаменитих кафе Фанконі й Робіне показував плюс шістнадцять.

З Миколаївського бульвару долинали мелодійні звуки «Берізки» і «На сопках Маньчжурії», котрі змінювались «Маршем Ізмайловського полку» або «Тугою за батьківщиною».

На розі Дерибасівської та Преображенської верткі хлопчаки пірнали у гомінкий натовп, вимахуючи свіжими номерами «Одеської пошти», «Біржевих відомостей», «Російського інваліда» та «Одеського листка».

Михайло купив обидві місцеві газети, чим викликав у Вітольда іронічну посмішку.

— Дивись не впіймайся. Одеських репортерів, як вогню, боявся сам Чехов. Отож, перш ніж розгорнути котрусь із газет, особливо дітище пана Фінкеля «Одеський листок», гарненько подумай.

— Ви надто консервативні, пане Вітольд, — підкреслено ввічливо відказав Щербак.

Натомлені ходінням вулицями міста, ми посідали на лавку. Михайло увіткнувся носом в останню сторінку «Одеської пошти», де звичайно вміщувалась різноманітна реклама.

— Еврика! — несподівано вигукнув він і тут же заходився не без кпин пропонувати нам відпочинок на вечір, тоном конферансьє вихваляючи продукцію вітчизняного і закордонного кінематографа: — «Чінема-Рояль». Пречудова програма! «За гріхи матері». Довжина картини 1200 метрів. У «Паласі» — «Чотири чорти». Чотири!!! «Ельдорадо» — «Багатоженство, або Квітка міста мормонів»!..

— Пане Щербак, — удавано невдоволено поморщився Лятошинський. — Ви мене дивуєте. Сучасний кінематограф усе-таки не для такого товариства, як ми.

— Дозвольте з вами не погодитись, — продовжував Михайло грати захисника мистецтва братів Люм’єр. — Емоції я вам гарантую. Будете ридати, як немовлята, на будь-якому сеансі.

Несподівано його обличчя посерйознішало. Злегка розтягуючи слова, він промовив:

— Схоже, однак, на те, що я зможу запропонувати присутнім і дещо більш серйозне. Ось послухайте: «Найкращий чай першого збору. Марка Аларм № І. Караванний чай, привезений прямо з Китаю та Індії. Доставку вантажів з Александрії здійснюють судна РТПІТ. У зв’язку з тим, що Одесі загрожує чайний голод, найкращий пароплав Товариства «Великий князь Олексій Миколайович» вирушає в Александрію, щоб доставити звідти індійський чай для нашого прекрасного міста. Гордість нашого флоту дає фору іншим суднам. Усім, кому нетерпеливиться побачити знамениті піраміди й загадкового Сфінкса, зголошуйтесь в РТПІТ!» — по паузі Щербак запитав: — Що скажете на це?

— Типовий стиль бульварної преси, — зневажливо кинув Лятошинський. — Подумай сам: навіщо о цій штормовій порі та ще пасажирському пароплаву перевозити тюки з чаєм?

І все ж інформацію перевірили. Вона виявилась достовірною. Це був рекламний рейс, який мав заохотити грошовиту публіку до літньої навігації. «Великий князь Олексій Миколайович» справді знімався з якоря».


1914 року, лютого 24. Борт пароплава «Великий князь Олексій Миколайович».

«Не віриться, що ще сьогодні вранці ми бродили вулицями цього веселого, скептично-іронічного південного міста. Кожен з нас подумки прощався з батьківщиною, рідними і близькими. Проводжаючих не було. Про строки повернення говорити важко. Телеграфували в Каїр Джейсону про відплиття.

…Я піднявся на палубу. Крижаний вітер обдав солоними бризками.

Пробило шість склянок. Я викрешую вогонь із запальнички й дивлюся на циферблат свого «Павла Буре». Одинадцята вечора. Вдалині підморгує червоним оком химерна істота — Воронцовський маяк.

Пароплав таки нівроку кидав. Спускаюсь по трапу в каюту. Намагаючись не розбудити товаришів, беруся за щоденник:

Хитавиця заважав писати, заважає зосередитись, а моїм друзям хоч би що. Сплять. Дивлюся на них, і теплішає на душі. Яка все-таки досконала річ дружба чоловіча! Кожен з них — особистість, особистість яскрава, неповторна. Найменше знаю я Вітольда Лятошинського. Однак відколи Михайло відрекомендував мені його, був час приглянутись.

Воші різні характерами, зовнішністю, уподобаннями, але всіх єднає невтомна жадоба знань. Із Шведовим мені уже не раз доводилося бувати в бувальцях. Його незворушність, здатність тверезо оцінювати обстановку і приймати єдино правильне рішення завжди ставали в пригоді. Кожне слово його виважене, наперед продумане, нічого зайвого.

Михайло Щербак — цілковита протилежність Шведову. Здоровий скептицизм ніколи не полишає його. Постійно настроєний на дружній жарт. Знає силу-силенну історій, і важко розрізнити, де у нього кінчається правда і починається вигадка. Непосидючий, проте одразу мобілізується, коли цього вимагає діло… Надзвичайно допитливий, великий шанувальник літератури. Невимушено спілкується з людьми, швидко привертає до себе.

Підтягнутий, стрункий Лятошинський скидається на поручика у відставці. Батьки його, наскільки мені відомо, походять із збіднілої польської шляхти. Вони боляче сприйняли виключення свого одинака з академії. Батько зопалу привселюдно відмовився від сина-бунтаря. Вітольд важко переживає це, хоч і прикривається напускною безжурністю.

Тепер ми — братство чотирьох. У чужих краях доля, а може й життя одного залежатиме від другого. Безумовно, вся відповідальність лежить на мені. Тим більше, що мені повірили, повірили в правильність моєї теорії. Шкода лише, що перевіряти її доведеться на чужині. Передчуття говорить, що наша праця не пропаде марно. Шведов і Щербак стали моїми першими опонентами, прискіпливими експертами. Сприйнявши гіпотезу Зємлі-геокристалу, вони без вагань погодилися

1 ... 40 41 42 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зоряний кристал, Олег Костянтинович Романчук», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Зоряний кристал, Олег Костянтинович Романчук» жанру - Фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Зоряний кристал, Олег Костянтинович Романчук"