Сергій Вікторович Мирний - Чорнобильська комедія

Ніч. Яскраво освітлена кімната. На стіні — велика топографічна карта з радіаційною обстановкою. Поруч — великий аркуш ватману: таблиця рівнів населених пунктів. Біля карти закінчує свою доповідь інтелігентний, стриманий полковник-начштабу. На чолі довгого столу, відсунувшись і напівобернувшись до карти, сидить головуючий. Йде засідання Урядової комісії з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

ПОЛКОВНИК-НАЧШТАБУ (закінчує): І ще пропоную включити до списку на дезактивацію завтра Лебедині (показує)… Село виселене, але там рівні коливаються в межах від 0,4 до 1,1 мілірентгена на годину… Так що є шанси, (кладе указку на стіл)

Члени комісії один за одним кивають на знак згоди.

Місяць у чорному вікні.

В хаті Оксани. Місяць у чорному вікні.

У місячному сяйві на столі — полумисок «кануну».

І — рядами — родами, родинами — ложки, ложки, ложки…

У рожевому ранковому промінні — велетенська гора (справжній Монблан!) паперових пачок, що нагадують звичайний пральний порошок. «Монблан» бовваніє перед колишнім корівником — чорні відкриті ворота, фарбовані вапном білі стіни, шиферний дах, націлені вгору вістря громовідводів… Зараз це склад.

На коробках напис «Речовина для дезактивації СД-2».

З «Монблану» беруть коробки, відраховують, складають у купи поменше…

Розривають, висипають білий порошок до металевих бочок з водою…

Збовтують рідину в них довгими дерев'яними палюгами, — її поверхня вривається пишною шапкою піни…

На солдатах біля бочок — респіратори, захисні окуляри, гумові плащі: розчин для дезактивації їдучий… На смужках шкіри, не прикритої гумою, — бризки піни, піт…

На землі розсипано білий порошок…

До бочки під'їжджає поливалка-АРС, гофрованим шлангом засмоктує пінний розчин у свій бак.

По сніданку бабуся та Оксана «випроводжають покійні душі до їхнього дому». Виходять з хлібиною з хати, йдуть до воріт, Оксана відчиняє хвіртку…

БАБУСЯ: «Ідіт сабе вже на своє мєсце з Богом, дє ві булі». (по паузі) Оксано, віддай ложки сусідам. І збирайся та й рушай собі з Богом…

Колона АРСів в’їздить до Лебедич повз пагорб цвинтаря.

Бабуся Оксани, через тин побачивши навалу військових, швидко йде до хати — і, не заходячи до неї, простягає руку в темні сіни…

Йде городом, закидає торбинку за плечі. Хутко розчиняється в лісі.

Село окупують АРСи…

…З брандспойта вилітає тугий, різкий струмінь — на дах… в стіну хати… Пінні потоки веселим весняним дощем стікають вниз, краплі мерехтять на сонці, райдужні відблиски сяють на бульбашках…

Брандспойт тримає солдат, одягнений з голови до п’ят у сіро-захисну гуму комплекту ЗЗК, його обличчя сховане під каптуром, грубими окулярами, респіратором…

Білі бризки піни на чорно-стиглій вишні.

Піна на зеленому спориші, на землі перед хатою. Розчин надзвичайно агресивної поверхнево-активної речовини всмоктується в землю. Піна високим товстим шаром залишається на поверхні, шматтями лізе з хвіртки на сільську вулицю… Неначе якась інопланетна протоплазма окупує землю…

Заполудень. З двох сторін вулиці, майже навпроти одне одного — два АРСи домивають останні двори: дві дуги — струмені з брандспойтів — спрямовані в протилежні сторони, віяла дрібних бризок на їхніх краях переливаються веселкою…

На центральній вулиці Лебедичів, біля крихітного сільмага, що приховався, наче казкова хатинка, під гілками старого в’яза, — колона АРСів і УАЗик начальства чекають на останніх. Солдати курять, балагурять — у кабінах, біля машин, на лавках біля хат.

Дочекавшись, колона рушає з села.

Вечоріє. Броник № 80 спиняється на піщаному березі.

Сергій і Петро вилазять із люків. Коля розвалився на своєму місці за кермом. Урочисто кладе руку на невеликий чорний дзьобик-перемикач на панелі…

КОЛЯ (кричить нагору, в люк): Позначення контрольних точок села Лебедичі закінчено! Остання — «Південь»! (повертає дзьобик на одну поділку — «клац!»)

Зовні броника лунає постріл: БРДМ вистрелює в землю жовтий сталевий прут-«дротик» із жовтим прапорцем. Спеціальний пристрій на бронику, ззаду, заряджений дюжиною таких «дротиків». Ця «стрілялка» зараз повернута вістрями «дротиків» вниз. Зазвичай же, «у похідному положенні», вона зачохлена і повернена вперед, і тоді страшенно схожа на реактивну «катюшу»; саме так виглядає зараз другий такий пристрій на протилежному боці БРДМа.