Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і фiлософський камiнь

пса! Ось куди він ішов, коли ми його бачили: хотів забрати те, що стереже той пес! І я присягаюся своєю мітлою, що це він пустив троля, щоб відвернути загальну увагу!

Герміона витріщила очі.

- Ні, він цього не міг... - сказала вона. - Я знаю, що Снейп не надто приємний, але він би не зміг красти те, що зберігає Дамблдор.

- Перестань, Герміоно! Ти думаєш, усі вчителі святі? - урвав її Рон. - Гаррі має рацію. Від цього Снейпа можна чекати чого завгодно. Але що він шукає? Що стереже той пес?

Гаррі вже лягав у ліжко, а ці питання ніяк не йшли йому з голови. Невіл гучно хропів, але Гаррі не спалося. Він намагався позбутися думок: йому треба заснути, він мусить добре виспатися - через кілька годин починається його перший матч із квідичу, але як забути вираз обличчя Снейпа в ту мить, коли Гаррі побачив його ногу?

Ранок наступного дня видався дуже ясним і холодним. Велику залу сповнювали апетитні пахощі смажених ковбасок і бадьорі розмови всіх, хто нетерпляче чекав цікавого матчу з квідичу.

- Тобі треба трохи поснідати.

- Я нічого не хочу.

- Хоч одну грінку, - вмовляла його Герміона.

- Я не голодний.

Гаррі почувався жахливо. А вже за годину треба виходити на поле.

- Гаррі, тобі треба набратися сили, - сказав Шеймус Фініґан. - Гравці суперників постійно ганяються за ловцями.

- Дякую, Шеймусе, - мовив Гаррі, дивлячись, як той поливає ковбаски кетчупом.

Рівно об одинадцятій здавалося, ніби на трибунах довкола поля для квідичу зібралася вся школа. Багато хто з учнів мав біноклі. Місця для глядачів були досить високо над землею, але інколи, однак, важко було все розгледіти.

Рон і Герміона сіли у верхньому ряду поруч із Невілом, Шеймусом і Діном, що вболівав за вестгемську футбольну команду. Щоб зробити Гаррі несподіванку, вони намалювали великий плакат на одному з простирадел, які погриз Скеберс. На плакаті був напис: «Поттера - у президенти!», і Дін, який добре володів пензлем, прималював знизу великого ґрифіндорського лева. А Герміона з допомогою одного заклинання зробила так, що фарба на плакаті стала мінитися різними барвами.

Тим часом у роздягальнях Гаррі та його команда вдягали яскраво-червону форму для гри у квідич (гравці Слизерину були вбрані в зелене).

Вуд прокашлявся, вимагаючи тиші.

- О'кей, хлоп'ята! - почав він.

- І дівчата, - додала загонич Анжеліна Джонсон.

- І дівчата, - погодився Вуд. - Починається гра.

- Велика гра! - підказав Фред Візлі.

- Якої ми всі чекали, - докинув Джордж.

- Ми вже знаємо Оліверову промову напам'ять, - шепнув Фред Гаррі. - Ми грали в команді й торік.

- Заткніться там! - розсердився Вуд. - Це найкраща команда, яку мав Ґрифіндор за багато років. Ми переможемо. Я знаю.

Він пильно глянув на всіх гравців, ніби хотів додати: «Бо інакше...»

- Чудово. Пора. Бажаю перемоги.

Гаррі вийшов із роздягальні слідом за Фредом та Джорджем і, стримуючи тремтіння в колінах, під рев трибун попрямував на поле.

Суддею була мадам Гуч. Вона стояла посеред поля з мітлою в руці, чекаючи на команди суперників.

- Що ж, маю надію, що всі ви будете грати чесно і без порушень, - сказала вона, коли гравці зібралися довкола. Гаррі помітив, що зверталася вона, власне, до капітана Слизерину, шестикласника Маркуса Флінта. Гаррі здалося, що Флінт мав такий вигляд, ніби в його жилах текла тролева кров. Краєм ока Гаррі помітив, як угорі над натовпом затріпотів плакат «Поттера - у президенти!». Його серце радісно закалатало, і він відчув себе набагато впевненішим.

- Прошу сідати на мітли.

Гаррі сів верхи на свій «Німбус-2000».

Мадам Гуч піднесла до вуст сріблястий свисток і голосно свиснула.

П'ятнадцять мітел шугонули високо-високо вгору. Почалася гра.

- Квафел відразу опиняється в Анжеліни Джонсон з Ґрифіндору. Яка чудова загоничка ця дівчина, до того ж вельми приваблива...

- ДЖОРДАНЕ!

- Вибачте, пані професорко.

Матч - під пильним наглядом професорки Макґонеґел - коментував Лі Джордан, товариш близнюків Візлі.

- І ось вона мчить уперед - класний пас Алісії Спінет, цій чудовій знахідці Олівера Вуда, яка торік була тільки в резерві... Алісія віддає назад Джонсон і... ні... Слизерин перехоплює квафел, він у руках капітана Слизерину Маркуса Флінта... той набирає швидкість... Флінт летить, мов орел, ось він зараз заб... Ні, його елегантно зупиняє ґрифіндорський воротар Вуд, і ось уже квафел у гравців Ґрифіндору! Ґрифіндорська загоничка Кеті Бел вправно обходить Флінта, злітає над полем угору і... ОЙ! Напевне, це дуже боляче, бладжер б'є її в потилицю... Квафел знов у Слизерину, це вже Адріян Пасі мчить до воріт, але йому перешкоджає другий бладжер, запущений Фредом або Джорджем Візлі, не можу розрізнити ким саме... головне, ґрифіндорський відбивач зіграв чудово, і Джонсон знову з квафелом, перед нею вільний простір, вона розганяється... летить... ухиляється від бладжера, попереду вже стовпи з кільцями! Давай, Анжеліно! Воротар Блечлі кидається на м'яч, пропускає його! ГОЛ!.. ҐРИФІНДОР ВІДКРИВАЄ РАХУНОК!!!

У холодному повітрі пролунав переможний крик ґрифіндорців, тоді як з боку слизеринців чулися стогони й нарікання.

- Ану посуньтеся!

- Геґріде!

Рон з Герміоною притислися одне до одного, щоб вивільнити місце для Геґріда.

- Я дивився зі своєї халупи, - сказав Геґрід, поплескуючи по величезному біноклю, що висів у нього на шиї, - але серед людей троха цікавіше. Снича ще не видно, нє?

- Та ні, - відповів Рон. - Гаррі поки що без роботи.

- Але й без жодних проблем, це вже непогано, - мовив Геґрід, направляючи бінокль угору, де видніла в небі цяточка, якою й був Гаррі.

Гаррі кружляв високо над полем, стежачи за грою і намагаючись не проґавити мить, коли з'явиться снич. Це було частиною плану гри, який вони виробили з Вудом.

- Не втручайся в гру, поки не помітиш снича, - сказав Вуд. - Ми не хочемо, щоб на тебе хтось напав передчасно.

Коли Анжеліна забила гол, Гаррі кілька разів перекрутився в повітрі, щоб розрядити свої емоції. Тепер він знову пильно дивився, де снич. Одного разу помітив золотий відблиск, але виявилося, що то відсвічував годинник на руці котрогось із братів Візлі. Іншого разу на нього полетів, мов снаряд із гармати, бладжер, але Гаррі ухилився, й за бладжером погнався Фред Візлі.

- Все нормально, Гаррі? - встиг він гукнути, щосили відбиваючи бладжера в бік Маркуса Флінта.

-