Чак Паланік - Бійцівський клуб

мною, і засув, клацаючи, замикається. У сотні міст збори бійцівських клубів тривають далі без мене.

25

Досі багато років мені хотілося заснути. Провалитися в сон, забутися в ньому. Тепер спати — це останнє, чого я прагну. Я з Марлою, в її номері 8G у готелі «Ріджент». Якимось чином тут, серед усіх цих зачинених у своїх кімнатках старців і наркашів, мій щораз більший розпач видається ніби нормальним і очікуваним.

— Тримай, — каже Марла, сидячи зі схрещеними ногами на своєму ліжку й видавлюючи з пластикового блістерного упаковання півдюжини збадьорливих пігулок. — Я колись зустрічалася з хлопцем, що мав жахливі кошмари. Він теж боявся заснути.

І що ж сталося з тим хлопцем?

— О, він помер. Серцевий напад. Передозування. Ковтнув забагато амфетамінів, — каже Марла. — Йому було лише дев’ятнадцять.

Дякую, що розповіла.

Коли ми зайшли до готелю, за столиком у вестибюлі сидів портьє, у якого половину волосся було видерто з корінням. Цей чоловік із червоним, у струпах черепом привітався зі мною. Усі пенсіонери, що дивилися телевізор у вестибюлі, обернулися, щоб подивитися, кого ж це портьє назвав сером.

— Доброго вечора, сер!

Просто зараз, я гадаю, він телефонує до якогось штабу проекту «Руїна» й повідомляє про місце мого перебування. Може, в них і настінна карта міста є, на якій вони канцелярськими кнопками відстежують моє пересування. Я немов той перелітний гусак, якого закільцювали й показують у передачі про тварин.

Вони всі стежать за мною, не спускають із мене очей.

— Якщо хочеш ужити всі шість, — каже Марла, — доведеться пхати їх через дупу. Інакше вони пошкодять тобі шлунок.

О, пречудово.

Марла каже:

— Я не вигадую. Пізніше спробуємо розжитися чимось сильнішим. Якимись справжніми наркотиками: «хрестиками», «чорними красунями» чи «алігаторами»[30].

Я не пхатиму ці пігулки собі в дупу.

— Тоді ковтай тільки дві.

Куди ми сьогодні підемо?

— У боулінг. Він відчинений цілу ніч, і там не дозволять тобі спати.

Хоч куди ми підемо, кажу я, скрізь мене впізнаватимуть як Тайлера Дьордена.

— Це тому водій автобуса не взяв із нас плати?

Ага. І це тому ті двоє чоловіків в автобусі поступилися нам місцями.

— То що ж ти тоді пропонуєш?

Я гадаю, не досить просто пересидіти в схованці. Нам треба якось позбутися Тайлера.

— Колись я зустрічалася з одним хлопцем, якому подобалося вбиратися в мій одяг, — каже Марла. — Сукні всілякі, знаєш. Капелюшки з вуаллю. Можна тебе перевдягти, і ніхто тебе не впізнає.

Я не перевдягатимусь у жіночий одяг. І не пхатиму пігулки собі в дупу.

— Буває гірше, — каже Марла. — Колись я зустрічалася з хлопцем, який хотів, щоб я вдавала лесбійське кохання з надувною лялькою.

Либонь, і про мене Марла отак розповідатиме.

Колись я зустрічалася з хлопцем, який мав роздвоєння особистості.

— А ще я зустрічалася з хлопцем, який користувався видовжувачем пеніса.

Я питаю, котра година.

— Четверта ранку.

За три години я маю бути на роботі.

— Ковтай свої пігулки, — каже Марла. — Тобі як Тайлеру Дьордену, мабуть, дозволять безплатно поганяти кулі в боулінгу. Слухай-но, а може, перш ніж позбутися Тайлера, ми сходимо на закупи? Ми могли б надбати собі непогану машину. Одягу трохи. Компакт-дисків. У цій всій халяві є позитив.

Марло.

— Гаразд, забудь.

26

Здавна кажуть: люди вбивають тих, кого люблять. Що ж, ця примовка працює й навпаки.

Вона справді працює навпаки.

Того ранку я пішов на роботу й побачив поліцейське очеплення між будинком, у якому я працюю, і автомобільним паркінгом. Поліція стояла коло вхідних дверей і опитувала моїх колег. Усіх, хто був поруч.

Я навіть не вийшов з автобуса.

Я — Холодний Піт Джо.

Із вікна автобуса я бачу вибите панорамне вікно на третьому поверсі офісної будівлі. Усередині пожежник у брудному жовтому водозахисному плащі гатить по обвугленій панелі підвісної стелі. Два пожежники штовхають робочий стіл, який ще досі жаріє. Його край висовується з розбитого вікна, стіл перехняблюється й випадає. Я радше відчуваю, ніж чую, як він, швидко проминувши три поверхи, приземляється на тротуар.

Стіл розчахується, з нього далі куриться дим.

Я — Підсердя Джо.

Це мій стіл.

Я знаю, що мій начальник мертвий.

Три способи зробити напалм. Я знав, що Тайлер збирається вбити мого начальника. Тієї хвилі, коли я відчув запах бензину, коли сказав, що хочу позбутися своєї роботи, я сам дав йому дозвіл. Призволяйся на здоров’я.

Убий мого начальника.

Ох, Тайлере.

Я знаю, що вибухнув комп’ютер.

Я знаю це, тому що Тайлер знає.

Я не хочу знати, але знаю, як ювелірним свердлом провертіти дірку в моніторі комп’ютера. Усі мавпочки-космонавти це знають.

Я сам друкував Тайлерові нотатки. Це ще один варіант бомби-лампочки. Щоб її виготовити, просвердлюєш отвір у лампочці й наповнюєш її бензином. Дірку заліплюєш воском або силіконом, вкручуєш лампочку в патрон і чекаєш, доки хтось зайде до кімнати й увімкне світло.

В електронній лампі комп’ютерного монітора вміститься куди більше бензину, ніж у лампочці.

Електронно-променева трубка, ЕПТ, треба або зняти пластиковий корпус довкола неї — це доволі просто, — або можна працювати крізь вентиляційну панель у верхній частині корпуса.

Перш за все треба від’єднати монітор від мережі й від комп’ютера.

Телевізор теж підійде для цього.

Ти маєш розуміти, що найменша іскорка, хай навіть статичний розряд від килима, — і ти помреш. Верещатимеш і горітимеш живцем.

В електронно-променевій трубці може зберігатися до трьохсот вольтів залишкової напруги, тому насамперед треба розрядити головний конденсатор живлення за допомогою масивної викрутки. Якщо під час цього ти помер, значить, викрутка була неізольована.

Усередині електронно-променевої трубки вакуум, тож у ту мить, коли ти просвердлиш дірку, трубка стане засмоктувати повітря, немовби вдихати з легеньким свистом.

Розшир маленьку дірочку більшим свердлом, потім ще більшим, аж доки в отвір можна буде вставити лійку. Тоді наповни трубку вибуховою речовиною на свій смак. Саморобний напалм — саме те, що треба. Бензин або бензин, змішаний із замороженим концентратом апельсинового соку чи наповнювачем котячого туалету.

Весела вибухова суміш виходить, якщо до перманганату калію додати цукрової пудри. Суть у тому, щоб змішати один складник, який горів би дуже швидко, із другим, який постачав би достатньо кисню для цього горіння. Коли горить достатньо швидко, відбувається вибух.

Пероксид барію і цинковий пил.

Нітрат амонію і порошкуватий алюміній.

Nouvelle cuisine[31] анархії.

Нітрат барію під сірчаним соусом із гарніром з вугілля. Найпростіший порох готовий.

Bon appétit[32].

Напакуй цим монітор, і, коли хтось увімкне комп’ютер, отримає просто в обличчя вибух п’яти чи