Svitlana Anosova - Королівство Крижаного Полум'я Частина 2 – Туманні Острови , Svitlana Anosova

Глава 39: Третє випробування

Елара повела їх вузьким коридором, що вів до величезної зали, де панувала абсолютна тиша. Повітря було холодним і важким, а стіни мерехтіли таємничими символами, що змінювали форму, ніби передаючи невидимий меседж. 

У центрі зали стояло старовинне дзеркало з матовою, напівпрозорою поверхнею. Його рамка була виткана з різьбленого дерева, на якому виднілися руни давніх часів. Елара, звертаючись до них лагідним, але повним авторитету голосом, сказала: 

— Останнє випробування — випробування духу. Це дзеркало не відображає лише зовнішність; воно показує те, що приховано всередині вашої душі. Кожен із вас повинен подивитися в нього і зіштовхнутися зі своїми найглибшими страхами. Лише той, хто зможе прийняти їх, зможе пройти далі. 

Августа першою підійшла до дзеркала. Вона обережно торкнулася його холодної поверхні, і раптом дзеркало ожило: матова поверхня спалахнула яскравим світлом, розкриваючи перед нею дивовижну, але болісну картину. 

У відображенні Августи вона побачила себе у порожньому королівському залі, самотню і безпорадну. Уламки трону й зруйновані стіни оточували її, а перед нею, ніби в тумані спогадів, стояли її батьки, які відвертали погляди, і позаду лежав Ервін, слабкий і беззахисний. Ця картина змусила її серце стискатися від болю й страху втрати всього, що вона любила. 

Сльози несамовито котилися по її щоках, але Августа не відвернулася. Замість цього, глибоко вдихнувши, вона зробила крок уперед і сказала голосно, наче рясно набираючи сили: 

— Я не боюся цього. Я готова захищати тих, кого люблю, навіть якщо доведеться зазнати втрат. 

Як тільки її голос пролунав, дзеркало поступово повернулося до своєї початкової непрозорості, і образи згасли, залишивши в її очах ясність і впевненість. 

На черговий крок підійшов Ервін. Він нахилився над дзеркалом, і воно відобразило його страшний кошмар: він побачив себе позбавленим сили, в образі простого смертного, який не може стояти на захисті свого народу. Перед ним з'явилися образи народу, що кричав і звинувачував його за поразку, а голоси навколо злилися в один: 

— Як ти зможеш нас захистити, якщо ти сам втратив свою могутність? 

Ервін відчув, як його серце розбивається від болю. Але, прийнявши цей образ, він підняв голову, дивлячись у дзеркало з незламною рішучістю: 

— Я не втрачу свою силу, адже вона не визначається лише магічною могутністю. Моя сила — в моїй вірі у людей, у коханні і в обіцянці, яку я дав. 

Незабаром настала черга Х’юстона. Він підійшов до дзеркала, і його відображення показало йому образ зради: він побачив себе залишеним, позбавленим довіри тих, кому присвятив усе своє життя. Обличчя короля, який колись був для нього взірцем, тепер виглядало холодно та відчужено. 

Х’юстон глибоко вдихнув і, піднімаючи погляд, твердо проголосив: 

— Я залишуся вірним до кінця, навіть якщо доведеться йти цим шляхом наодинці. Я вірю у своїх друзів і свою вірність, і ніякі зради не зламають мене. 

Як тільки останнє слово прозвучало, дзеркало затихло і знову стало непрозорим, мов ніби засвідчуючи, що кожен з них прийняв свою істину. 

Елара знову з’явилася, посміхаючись лагідно: 

— Ви пройшли випробування духу. Тепер, знаючи свої страхи і прийнявши їх, ви стали сильнішими, ніж будь-які випробування. 

Її голос лунав тепло і обнадійливо, а герої, обмінявшись рішучими поглядами, відчули, що кожне випробування загартовує їхню силу і є кроком до істинного розуміння своєї долі. 

Вони залишили залу і вийшли до прохолодного повітря, де легкий шепіт вітру знову нагадував про незвідані шляхи. Августа і Ервін обійнялися, їхні очі говорили одне одному про кохання і обіцянку боротися за те, що дорого. Х’юстон крокував поруч, відчуваючи, що, незважаючи на власні страхи, його вірність і рішучість допоможуть їм подолати будь-які труднощі. 

— Ви пройшли останнє випробування, — промовила вона з усмішкою. — Тепер ви знаєте себе і свої страхи, а це значить, що ви сильніші, ніж будь-які випробування. Що б не чекало вас далі, тепер ви готові. 

І з цими словами вона провела їх до виходу з печери, де попереду виднівся світлий шлях, який вів їх до розгадки великої таємниці та сили, яку вони шукали. 

Пройшовши випробування духу, Августа, Ервін і Х'юстон відчули, як ніби важкий тягар знявся з їхніх плечей. Вони стояли перед печерою, вдихаючи свіже повітря, що ледь пахло морською сіллю і туманом. Попереду їх чекав незвіданий шлях через глибокий ліс, який поступово згущався, підкреслюючи чарівність і таємничість Туманних островів. 

Елара вказала на вузьку стежку, яка вела до центра острова. 

— Наступний етап вашої подорожі пролягає через Серце острова, — пояснила вона. — Тут зберігається древня магія, що захищає королівство Туманних островів від зовнішнього світу. Проте лише обрані можуть пройти через Серце і залишитися неушкодженими. 

Вони рушили далі, і чим глибше заходили, тим більш загадковим і чарівним ставав ліс. Дерева, які росли вздовж стежки, були вкриті дивними, світними візерунками, а під їхніми гілками блукали маленькі, невидимі створіння, які, здавалося, стежили за мандрівниками з цікавістю. 

Коли вони підійшли до невеликої галявини, перед ними з'явилося щось неймовірне — круглий басейн, заповнений кришталево чистою водою, яка випромінювала м'яке, ніжне сяйво. По поверхні води пливли маленькі зірки, що ледь ворушилися, мов були живими. Ця вода здавалася центром магії, серцем, яке билося в ритмі всього острова. 

— Це і є Серце острова, — тихо прошепотіла Августа, захоплена дивом перед собою. 

Ервін підступив ближче, відчуваючи потужну енергію, яка випромінювалася від води. 

— Нам потрібно пройти крізь це Серце, щоб потрапити далі, — сказав він, обернувшись до Елари, яка стояла позаду них, пильно дивлячись на басейн. 

Елара кивнула. 

— Так, але не всі зможуть подолати магію Серця. Лише той, хто несе в собі чисті наміри та силу, зможе залишитися неушкодженим. Це очищення, яке визначить, чи зможете ви отримати благословення острова. 

Августа, відчуваючи впевненість, що пройшла всі попередні випробування, першою ступила до води. Коли вона торкнулася поверхні, світло стало яскравішим, охоплюючи її, і вона відчула, як магія острова приймає її. 

Ервін та Х'юстон обмінялися поглядами і, глибоко вдихнувши, теж увійшли у воду, яка здавалася майже невагомою, немов туман. Вони пройшли через водну гладь, яка здавалася входом у інший світ. І кожен з них відчув особливий зв’язок із землею, ніби вона прийняла їх і благословила на подальший шлях. 

Коли вони вийшли з іншого боку басейну, Елара вже чекала на них, її очі сяяли мудрістю. 

— Тепер ви пройшли через саме серце Туманних островів і отримали його захист. Це захистить вас у ваших пошуках. 

Попереду виднівся старий шлях, зарослий виноградом і ліанами, що вів у глибину острова, до місця, де, як казали легенди, зберігався кристал, у якому могли перебувати батьки Ервіна. Вони рушили далі, відчуваючи, що кожен крок наближає їх до відповідей і, можливо, до моменту, коли магія острова розкриє всі свої таємниці.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍