Анна Стоун - Леді Вольфрам , Анна Стоун

Напад був неминучим. Побачивши піратів, каравелла почала готувати гармати й вони б мали шанси, якби не чарівні здібності капітана «Списоносця». 

Вона накрила корабель білою хмарою і провела його з лівого флангу. Почався абордаж. 

* * *

На палубі каравели стояла молода жінка з чорним прямим волоссям і очима, яскраво-зеленими, як молода трава. Її довга сукня з мереживними манжетами колихалася на вітрі. В очах відбився переляк.

Не гаючи часу, вона кинулася до кают. Швидко прослизнувши в прикрашену розкішну каюту, вона зупинилася перед юною дівчиною, яка сиділа у кріслі.

— Принцеса Кристабель! На корабель напали пірати! — важко дихаючи, промовила жінка.

Усі, хто був у каюті, застигли від жаху, намагаючись прислухатися до галасу на палубі. Корабель почав тріщати по швах. Здається світло Селени тільки додавало їм сил, забираючи її у захисників.

— Швидше, принцесо! — поквапила жінка і вибігла за двері. 

За хвилину вона повернулася з немовлям на руках — це була її дочка, яка спала під дією чар, тож жінка не хвилювалася, що дитина прокинеться і почне плакати. Принцеса Кристабель і її служниця вже стояли напоготові.

— Принцесо, сідайте в човен! Я закрию вас чарами. Неподалік є острів. — прошепотіла жінка.

Один з матросів уже таємно спускав човен на воду.

— Якщо ви потрапите до цих піратів, вони вас продадуть на невільничий ринок! — поспішно говорила чарівниця. — Візьміть мою дитину, будь ласка! Хтось має про неї подбати.

— Сідай із нами! — здивовано поглянула принцеса.

— Я не можу. Я маю допомогти команді!  — жінка відповіла твердо.

— Але це ж небезпечно! Ти можеш загинути! — вигукнула принцеса.

— Якщо так, то прокляття здійсниться. У човні для мене немає місця. Прошу, не зволікайте! Принцеса Кристабель, ви повинні дістатися до свого нареченого. Бережіть мою Джену!

Вона поквапила матросів, аби вони спустили човен на воду якомога швидше. Востаннє поглянувши на свою маленьку дочку, чарівниця підняла руки.

— Імпреклад!

З її долонь випливла біла хмара, яка огорнула човен, і той зник. Жінка сподівалася, що принцеса з почтом безпечно дістануться до острова і пересядуть на інший корабель. 

Тим часом щось загуркотіло. Обвалилася щогла.

Кинувшись у бік жінка перетворилася на великого чорного вовка. Взагалі вона не повинна була мати цієї сили, але доля вирішила інакше. Під час пологів вона втратила багато крові й чоловік перелив їй багато своєї тим самим передавши здатність до трансформації.

* * *

От чому треба слухатися коли внутрішній голос каже: «не лізь».

Катана Вольфрам зрозуміла, що з кораблем дійсно щось не так коли побачила великого чорного вовка один в один схожого на її. Помилки бути не могло вони зіткнулися з кимось із роду Вольфрам. 

Шанси зустрітися з родичами були, але як пояснила їй колись Вульм — щоб це сталося треба постаратися. Бо щоб не змінити  минуле ваші шляхи будуть постійно розходитися. Ви не зможете зустрітися навіть якщо будете знати куди йти для зустрічі. А якщо трапляється ось таке… Катана подумки молилася, щоб на кораблі був хтось хто не дуже вплине на подальшу долю роду. Наприклад якийсь чоловік чи жінка яка не буде мати дітей та проживе своє життя тихо.

Сім років тому вміння перевертатися у вовка врятувало Катані життя, бо ельфейс-орки у якийсь момент сплутали її з Вульм. Богиня також могла ставати вовком, хоча набагато більшим. 

Зараз це вміння забило останній цвях у кришку її труни. 

Два чорних вовка що билися по різні боки здивували піратів. Якщо вони щось підозрювали, зараз у цьому впевнилися.

* * *

Жінка з каравели також побачила другого чорного вовка. На мить у ній спалахнула радість, але потім вона зрозуміла, що вовчиця б'ється на боці піратів. 

Вона добре знала родичів покійного чоловіка. Вони б краще загинули в бою ніж билися пліч-о-пліч з такими монстрами. Так і сталося пів року тому з її чоловіком — він помер захищаючи сестру від зграї рунр — ще одних монстрів чимось схожих на людиноподібних кажанів. 

Вищирившись, вовчиця кинулася на ельфейс-орка який вже замахнувся шаблею на матроса. 

На жаль довго підтримувати вовчу форму вона не могла, бо не була справжньою кровною Вольфрам. Знов перетворившись у жінку, вона прикликала магію.

* * *

Катана Вольфрам з відстані слідкувала за незнайомкою. Коли вона побачила, як та перекинулася у людину та вигукнула бойове заклинання як родова чарівниця усередині неї щось обірвалося.

Вона не знала: бігти на допомогу тій чи тікати подалі. Сумніву не залишалося — перед нею була Катана Солонгтон. Та сама, яка вийшла заміж за представника роду Вольфрам і побудувала школу магії «Резенфорд». Або не побудувала…

Катана побачила, як у спину тій встромилася стріла. Чарівниця впала на палубу і вигукнула ще одне заклинання поки до неї не дісталася піратська шабля.