Софія Вітерець - Право на кохання, Софія Вітерець

Розділ 33

Здавалося, минуло не більше двох днів, а життя з незграбної ідилії з шаленою швидкістю змінилося до урівноваженого непорозуміння. Кожної миті поруч з Дартеном мені хотілося просто взяти й заверещати йому на вухо, що я ЗНАЮ ВСЕ. Але в останні секунди зупиняла себе. Адже так видам все, а якщо їм байдуже було на статус Елізабет і вони зазіхнули на неї та її владу, то куди вже там мені зі своїм ще досі скромним титулом герцогині. От стану королевою й покажу їм, що я гідна представниця роду Кертійських, а поки…

— Ти мала б бути уважнішою, — здавалося «Дартен» кричав шепотом, коли сам же вивернув мені на поділ сукні навдивовижу застояний та підозрюю, гаряченний чай.

Добре, що хоч на фоні хвилювань за коханого моя магія розгулялася й не встигала я навіть подумати, як вона вже рятувала від ось таких раптових опіків. А це був далеко не одиничний випадок. Он вчора у щит врізався зачаклований ніж «від нападників», яких і близько не було, бо чомусь всіх наших сусідів попереселяли в будиночки, що були ближче до замку.

Здавалося, що відколи коханий розпрощався з тілом Дартена, орден почав діяти. От ніби тільки він їм і ставав на заваді. А це було досить дивно, хоча… Скільки б мене не переконував Дартен під час розмов «ні про що» на нашій кухонці та й взагалі де-завгодно про те, що він тут через мене, мозок підкидав все дивніші й дивніші теорії. Найбільше ж вкорінилася в голові та, що Кормеліон (краще називатиму його так або вже новим іменем, ніж тим, ким він вже не був) насправді прибув на випробування, щоб навіки поставити крапку в житті ордену. І як не дивно, мені ця ідея дуже навіть подобалася. Навіть не тому, що ті прямо таки погрожують мені (хоча б згадаймо ситуацію з ножем та Дартеном), а хоча  б тому, що ненавиділа усілякі таємничі організації. Якщо дієте, то робіть це відкрито й вас залюбки підтримає народ. Хочеться — висувайте Айраска на кандидати на престол, але нехай переможе без підлот. Вам же приємніше від цього буде…

До речі, про кандидатів на престол. Щось перед вікнами прошмигнуло кілька мені знайомих постатей. Особливо повільно проходила мало не остання кандидатка на корону з вищим статусом від мене. Красуня білявка, що досі не повторилася не те, щоб із сукнею, а навіть з її кольором. А найбільше, що мені подобалося — абсолютно кожна деталь гардеробу Міріани завжди ідеально пасувала до ситуацій, в яких вона опинялася. На відміну від мене, звісно. І саме тому сьогодні я вирішила повторити за нею — вбратися в легку сукню трішки нижче колін з золотистими тисненнями, що не давали вбранню майоріти від найменшого подуву вітру.

— А ти сьогодні… — навіть Мерт (Дартен) здавалося схвалив мій вибір ніжно-смарагдової красуньки. Але згідно з його правилом, яке той останнім часом чомусь вбив собі в голову — той так і не договорив речення.

— Що я сьогодні? — гордо підняла голову, лукаво посміхаючись та таки очікуючи на його відповідь. Що-що, а це мені дійсно хотілося почути. Ще жодного разу не чула ніякого захвату з його вуст. Особливо моїми сукнями.

— Та я теє… Хотів спитати, чи готова до випробування, а то його вже ніби оголосили, — викрутився той та пішов до дверей, ніби ненароком штовхнувши мене, боляче вдаряючи об кутик тумби.

— Обережніше, — просичала, вистрибуючи на одній нозі та таки не втрималася й начаклувала тому недолугому джентельмену величезного каменя прямо не шляху.

Результат не заставив себе довго чекати. Псевдо Дартен розтягнувся на порозі, постійно чортихаючись та я здавалося немов вперше побачила його істинну сутність. Хоча…по факту, це так і є. Дивно, правда? Здавалося, знаєш когось все життя, а тут раптом дивишся на нього і ніби те ж обличчя, а душа вже не та…

— Навіщо ти це зробила?! — той нарешті відійшов та підскочив до мене у практично бездоганному костюмі в якому Дартенова постать вперше не здавалася спокусливою.

— Що зробила?! — вдавано здивовано поглянула на нього, а потім ахнула, побачивши камінь. — Ти ба яка дивина!

— Пішли, — лиш прошипів «Дартен» і ми таки рушили до замку на черговий з етапів.

Обоє кульгаючи та на відміну від недолугої підміни коханого, я була щаслива, що зробила хоча б щось.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍