Тигер - Шкільне життя , Тигер

Андрій на секунду відчув, як холод пробігає по його спині, але швидко взяв себе в руки. Він вирішив, що третє питання буде останнім шансом отримати щось, що допоможе йому врятуватися.

**Андрій (з натиском):** *"Третє питання... Як я можу тебе зупинити?"*

Хінако на мить застигла, потім посмішка на її обличчі повільно згасла.

**Хінако (погрозливо):** *"Зупинити мене? Ти вже зробив свій вибір, Андрію. Але знай одне — коли ти почнеш тікати, ти вже не зможеш зупинитися. Я завжди буду поруч. Ти можеш розгадувати мої загадки, але перемога в цій грі не гарантує тобі порятунку."*

Андрій зрозумів, що більше немає сенсу говорити. Він швидко розвернувся і кинувся тікати вниз по сходах, знаючи, що кожна секунда може бути вирішальною. Хінако лише спостерігала, як він зникає в коридорах школи, її очі палали дивною одержимістю.

---

Тим часом Грішка, перебуваючи на іншому кінці школи, також зіткнувся з небезпекою. Він зайшов у темний коридор, коли раптом почув легкі кроки за спиною. Він різко обернувся, і перед ним стояла дівчина. Вона виглядала незнайомою, але водночас у ній було щось таке, що викликало дивне відчуття знайомості.

**Грішка (насторожено):** *"Хто ти? І чому ти тут?"*

Дівчина посміхнулася, її голос був тихим і злегка зміненим, немов вона намагалася його замаскувати.

**Дівчина (спокійно):** *"Не бійся, Грішо. Я тут, щоб допомогти тобі. Але є дещо, що ти маєш дізнатися... Не всі навколо тебе ті, ким здаються."*

Грішка відчував, як у ньому наростає хвилювання. Щось у її голосі здалося йому знайомим, але він не міг зрозуміти, звідки знає цю дівчину.

**Грішка (підозріло):** *"Як ти знаєш моє ім'я? І що ти маєш на увазі?"*

Дівчина зробила крок ближче, її погляд був серйозним, але вона явно щось приховувала.

**Дівчина:** *"Ти не знаєш усієї правди, Грішо. Але скоро все стане на свої місця. Деякі люди, які тобі знайомі, можуть бути зовсім не тими, за кого себе видають."*

Грішка зробив крок назад, намагаючись триматися на відстані, але водночас ці слова викликали в ньому сумніви.

**Грішка (з недовірою):** *"Ти щось приховуєш від мене. Хто ти насправді?"*

Дівчина не відповіла. Вона лише продовжувала спостерігати за ним, немов чекала на щось. Грішка не знав, що це була його сестра Женя, яка прийшла на допомогу. Її голос звучав інакше, маскувався, і вона не мала наміру видавати себе поки що.

---

У цей час Андрій біг темними коридорами школи, відчуваючи, як за кожним кутом може чекати небезпека. Він знав, що має знайти Грішку і якнайшвидше покинути цю школу, поки Хінако не влаштувала ще один етап своєї гри.

Сторінка 4

Андрій відчував, як кожна секунда тягнеться вічністю, коли він тікав від Хінако, але її слова через рацію ще більше загострили ситуацію. Десь у темних коридорах школи вона сказала:

**Хінако (в рацію, холодно):** *"Можеш забирати свого брата, так як я обіцяла. Придумай, як вивести його, щоб він нічого не зрозумів. А я займуся Андрієм."*

Голос у рації відповів коротким і рішучим:

**Женя (в рацію):** *"Добре."*

---

У той самий час Грішка йшов темними коридорами школи разом із таємничою незнайомкою. Він ще не підозрював, що ця дівчина — його рідна сестра Женя, яку він давно не бачив. Її голос був змінений, і вона ретельно приховувала свою особистість.

**Грішка (з підозрою):** *"Ти точно знаєш, як нам вибратися звідси? Щось це все здається мені дивним."*

Женя подивилася на нього з посмішкою, яка приховувала справжні емоції.

**Женя:** *"Все під контролем. Просто йди за мною. Вже зовсім скоро ти будеш на безпечній відстані від цієї школи."*

Грішка вагався, але не міг зрозуміти, що саме його турбує. Вона повела його до стадіону за школою, і коли вони дійшли до воріт, Женя повернулася до нього.

**Женя (з усмішкою):** *"Привіт, братику."*

Грішка спинився, шоковано дивлячись на неї.

**Грішка (здивовано):** *"Братику? Що ти сказала?"*

Але Женя вже поверталася назад до школи, залишивши його в подиві.

---

Тим часом Андрій намагався знайти вихід із цієї смертельної гри. Його увагу привернули двері, що відрізнялися від інших у довгому коридорі школи. Вони виглядали старішими, немов їх давно ніхто не відчиняв. Андрій вирішив не зволікати і штовхнув двері. Коли він увійшов, то закрив їх за собою, намагаючись заблокувати доступ.

Перед ним була невелика кімната з сейфом, листком із загадкою і старим шафом у кутку. Він зрозумів, що в сейфі, ймовірно, знаходиться ключ від школи. Але щоб відкрити сейф, він мусив розгадати загадку, яка була написана у формі вірша:

*"Ключ від свободи тут лежить,  
Та розум свій ти не зупиниш,  
Сім кроків до істини, шість до мети,  
Лише п’ятеро зможуть правду знайти."*

Андрій на мить задумався, аналізуючи рядки. "Сім кроків" і "п'ятеро зможуть правду знайти"... Це було загадкою часу і чисел. Але не встиг він почати розгадувати, як раптом почув кроки за дверима. Хтось наближався. Андрій зрозумів, що у нього дуже мало часу, і він швидко заховався в шафі, намагаючись не дихати.

Двері повільно відчинилися, і в кімнату зайшла Хінако. Її холодний погляд пробіг по кімнаті, немов вона знала, що Андрій тут, але не могла його знайти. Вона зробила кілька кроків вперед, зупинилася, обвела поглядом кожен куток і, нарешті, закрила двері, залишивши Андрія самотнім у темряві.

Андрій залишився в шафі ще кілька хвилин, поки його серце не заспокоїлося. Коли він був упевнений, що Хінако пішла, він вийшов зі схованки і продовжив розгадувати загадку. Нарешті, він знайшов правильний пароль для сейфа: цифри, які символізували важливі етапи його власного життя і кількість друзів, з якими він пережив усе це.

Відкривши сейф, Андрій дістав ключ від школи. Не гаючи часу, він вибіг з кімнати і попрямував до виходу. Але кроки Хінако знову почали наближатися. Вона наздоганяла його.

---

**Хінако (погрожуючи, кричачи здалеку):** *"Ти не втечеш, Андрію! Ця гра не закінчиться, поки я не скажу останнього слова!"*