Дмитро Джангіров - Іміджмейкер із Москви

У телевізорі промайнули завершальні кадри індійського кіно, і одразу ж після хеппі-енда з'явилася заставка програми «Криміноген». Диктор почав з передвиборних подій:

– Сьогодні як ніколи загострилась кримінально-політична ситуація в Центральному виборчому окрузі нашого міста. Протягом доби сталися замахи відразу на двох провідних політиків нашого округу. Але головна сенсація відбулася ввечері. Правоохоронні органи Центрального району спромоглися нарешті відновити карну справу проти директора «Бабай-банка» Володимира Бабая, відомого у кримінальному світі на прізвисько «Мандат». Його оголошено у всеукраїнський розшук…

На екрані загін ОМОНівців у масках увірвався до офіса «Бабай-банка». ОМОНівці поклали співробітників обличчям на підлогу і заходилися опломбовувати двері, сейфи, шафи з документами та шухляди столів.

– Прекрасная картинка, Шеф! – захоплено промовив асистент, але спохопившись, нахилився до телевізора і розгублено додав:

– Только, кажется, это не наша запись…

– Да, Артур, это точно не наша запись. Что меня и беспокоит… – задумливо проказав іміджмейкер.

Наступна фраза диктора повністю роз'яснила ситуацію:

– Запис надано управлінням по боротьбі з організованою злочинністю…

Політтехнологи поглянули один на одного і на мить заціпеніли.

Частина 12

Пролог

Недільний ранок розпочався гучними святковими мелодіями на київських вулицях. Музика розбігалася по Майдану Незалежності і билась у вікна люксового номера політтехнологів.

Іміджмейкер сидів на дивані і пив каву, асистент пакував валізи. По телевізору показували програму новин. Диктор у білому костюмі зі святковою усмішкою та зачіскою повідомив:

– Сьогодні неділя, тридцять перше березня – день виборів до вищого законодавчого органу – Верховної Ради. Нарешті завершується запекла політична боротьба, яка декілька останніх місяців тримала у напрузі всіх виборців нашої держави! Сьогодні в нашому місті сонячна погода і тисячі громадян уже встигли віддати голоси за своїх кандидатів до того, як відправитись на присадибні ділянки…

Асистент, який не кваплячись збирав речі, сумно зазначив:

– Какая замечательная страна, какой хороший город, какие добрые и отзывчивые избиратели… А кандидаты?! Это же святые люди!

– Да, Артурчик, здесь еще верят во всесилие московских имиджмейкеров! – погодився з помічником шеф.

Артурчик тяжко зітхнув і, намагаючись зачинити переповнену валізу, філософськи підсумував:

– Жаль, что все хорошее обязательно когда-нибудь заканчивается…

Нестор Євграфович суворо поглянув на помічника і саркастично зауважив:

– Если ты не перестанешь отвлекаться, мы не успеем смотаться до того, как это «все хорошее» внезапно закончится после подсчета голосов…

– Но почему? – щиро дивувався Артурчик. – Ведь один из наших клиентов обязательно выиграет!

– Ага… – іронічно вів далі Нестор Євграфович. – Вот только вряд ли у него будет большое желание защищать нас от тех двух, которые случайно проиграют… Кстати, где презенты моим кипрским коллегам?

Асистент, який досі сидів навпочіпки і пакував пожитки, підвівся на ноги і, вказуючи пальцем на валізи, відповів:

– Вышиванки и матрешки местных политиков в этом чемодане, а киевские торты, горилку с перцем и бальзам «Цветущие каштаны» сейчас принесут из ресторана.

– Замечательно! – з неприхованим задоволенням сказав іміджмейкер і, доливаючи собі коньяку, продовжував розмірковувати:

– Но главное – деньги. Ты же помнишь мой принцип: честно заработанное должно быть надежно укрыто!

– Все в порядке, Нестор Евграфович! Позавчера я положил наши деньги на «Виза-карточку», – радісно прозвітував Артурчик.

Нестор Євграфович з награною тривогою поцікавився:

– Я надеюсь, не в «Бабай-банке»?!

– Ну, что вы, Нестор Евграфович! – образився помічник і, простягаючи шефові картку з чеком, пояснив:

– Это золотая карточка «Каравай-банка» – очень надежного банка с иностранным капиталом!

Іміджмейкер уважно роздивився чек. До нього несподівано повернувся вже забутий ним ліричний настрій, і він задоволено констатував:

– Да-а, неплохо мы тут наработали! Правду говорят о сказочном плодородии украинского чернозема!

– Ткни палку в землю – вырастет яблоня с золотыми яблоками… – піддакнув йому помічник.

Нестор Євграфович заховав карточку з чеком у внутрішню кишеню і діловито зауважив:

– Зеленые, в смысле – яблоки, тоже неплохо. Все дело в количестве и в возможности их благополучно унести! Кстати, как у нас с билетами? – запитав він помічника.

– Самолет на Кипр – завтра рано утром. Билеты доставят через пару часов, – лаконічно відзвітував той.

1

Час у номері політтехнологів минав повільно. По телевізору почалася чергова програма новин. Кореспондент вів репортаж на тлі виборчої дільниці Центрального виборчого округу:

– Ми продовжуємо слідкувати за перебігом сьогоднішнього голосування. На цій виборчий дільниці голосують відразу декілька кандидатів по Центральному виборчому округу. Щойно проголосував єдиний кандидат лівих сил Микита Ілліч Симорозенко…

Симорозенко, який вже, очевидно, проголосував, спускався сходами в оточенні своєї групи підтримки – у всіх були радісні обличчя, білі сорочки, червоні банти. Побачивши камеру, ліві підняли руки у вітанні «Рот Фронт». Кореспондент з мікрофоном навперейми кинувся до Симорозенка.

– Товарищ Симорозенко! Как вы оцениваете ход выборов? – запитав він у кандидата від лівих. Той зупинився – група підтримки зупинилася разом із ним. Симорозенко не приховував свого задоволення від чергового прояву уваги ЗМІ до його персони. Він пригладив рукою голову, позуючи перед камерою, підняв руку в ленінському жесті і урочисто вигукнув:

– Меня радует высокая явка на избирательных участках нашего округа! Это означает, что рабочий класс в едином порыве…

– Простите, Никита Ильич, но сегодня агитация запрещена законом… – з повагою попередив журналіст Симорозенка, але той невдоволено і голосно продовжував:

– Ох уж эти буржуазно-националистические законы!… Гм-гм… Лично я сегодня голосовал за согласие в обществе, социальный прогресс и за счастливое будущее наших детей! – патетично завершив лівий кандидат і поважно рушив зі своєю групою підтримки далі.

Тим часом журналіст, угледівши іншого кандидата, що наближався до будівлі виборчої дільниці, повернувся до камери обличчям і випалив:

– А ось до виборчої дільниці прямує кандидат від об'єднання націонал-демократичних сил округу Богдан Степанович Сливка…

Журналіст з таким самим завзяттям, як і до Симорозенка, кинувся навперейми до Сливки. Націонал-демократ – теж в оточенні групи підтримки – піднімався сходами будівлі виборчої дільниці, У всіх були радісні обличчя, вишиванки під піджаками і жовто-блакитні значки. Побачивши журналістів, вони підняли у вітанні руки, склавши пальці у «Тризуб».

– Пане Богдане! А якої думки ви про виборчі перегони? – поцікавився кореспондент у Сливки.

Сливці також було важко приховати, що увага ЗМІ йому дуже до вподоби. Зрештою, він і не приховував. Кандидат поправив кашкета і з готовністю радо поділився своєю особистою думкою:

– У мене викликає щире задоволення висока активність виборців. Це означає, що усі національно свідомі виборці…

– Пробачте, Богдане Степановичу, але сьогодні агітація заборонена законом! – обірвав журналіст Сливку, але той – щоправда, вже з неприхованим невдоволенням – все