Лариса Бондарчук - Секретарка для дракона-мільярдера, Лариса Бондарчук

Якщо ви виявили у себе на тілі якусь дивну аномалію, ви що робите? Ідете до лікаря. Дівчина теж спочатку подумала, що треба терміново піти або до дерматолога, або до психіатра якогось, може, їй ввижається?

Анжеліка дуже перелякалася. Вона точно не робила жодного тату, не малювала картинок на шкірі, не клеїла наліпок… Чорт забирай, вона не любила цього! Але розуміла, звичайно, що світ, котрим правлять дракони, королівство, де на троні сидить дракон, звичайно ж, має магію.

А отже, логічно припустити, що ця картинка магічна. І хтось це зробив без її відома! Дівчина швидко накинула халат і кинулася до комп'ютера, аби одразу ж розібратися з усіма цими картинками на тілі владного боса і на своїй руці.

Почала дивитися інформацію про різні татуювання.

В королівстві Крепції вони різні були. Навіть магічні. І можна було навіть без відома кого-небудь його комусь зробити. І найголовніше, що бували й такі, що чоловіки і жінки ставили одне одному. Однакові, ідентичні. Типу підкреслити, що вони разом, кохають одне одного. Це, звичайно, дівчину трохи потішило. Бо таке саме було і у владного боса! Невже він до неї небайдужий? Або просто хоче переспати! Але ж їй не сказав про цей знак! Може, він вночі його зробив, коли вони цілувалися? Руками ж своїми її руки гладив... І не тільки руки... Десь на краю свідомості дівчина навіть трохи зраділа, коли таке прочитала. А от розум її обурився! 

І знаєте, що Анжеліка подумала? Що це бос так їй поставив мітку, знак, яким наче визначив її, Анжеліку, своєю власністю. Ох, і розсердилася вона! Прямо забігала по кімнаті, забурмотіла лайки різні непристойні!

Адже всі українки дуже волелюбні! І завжди роблять так, як потрібно їм! Короче, що їм хочеться, те вони й роблять! І жодні заборони їх не можуть зупинити! А тут невідомий знак - як символ обмеження волі! Так вона його сприйняла. Та ми не терпимо, коли нам щось забороняють чи у чомусь обмежують. В грошах, наприклад.

От, тільки скажи якійсь із нас, наприклад, не йди в магазин, будь удома, коли ти вже зібралася! Збиралася, зауважте, дві години! А це значить: прасувала одяг, чистила взуття, фарбувала нігті, робила макіяж, гарно одягалася, потім переодягалася, бо сукня чи що там вдягала, не сподобалася, потім порадилася з подругою по телефону, обговорили спільних подруг і нові тенденції в моді, потім робила зачіску, складала в сумочку всі необхідні речі (а їх немало, повірте мені!)...

Ні, я нічого не маю проти, якщо хтось вистрибує до магазину в домашньому одязі, капцях і розтягнутих рейтузах. Буває й таке. Вже зібралася їсти борщ, а сметану забула купити! Тут, звичайно, ми всі вас, дорога господинько, зрозуміємо, що вибігти в футболці, треніках і шльопанцях до найближчого магазину вам сам Бог велів. Адже холоне на столі борщ, чоловік голодний сидить у сусідній кімнаті на старті, бо такий запах стоїть, що витримати неможливо! Мусиш бігти. І ніхто й слова не скаже тоді: сиди дома!

А чому чоловіка не послала? Бо він довго ходитиме! І не так сходить! Вони ж не вміють нічого купувати! І коли треба, дуже повільні!

А ми раз-два, одна нога тут, - друга вже в магазині і з поворотом назад. Ну, і заодно з хлібом ще по акції йогурт був, і морозиво, якого сильно дуже захотілося! Плюс свіжу рибу якраз  привезли, ще плавниками ворушить - як не купити? А біля самого виходу біля каси кавуни поклали в магазині! Сезон якраз! Ну, як не взяти?

Жінка правильно бігає в магазин за сметаною, коли вкрай потрібно щось купити! Швидко, плідно і все кулено! Хоч і в домашньому одязі.

Але повернемося до заборон і обмежень нашої волі. Ти вдягнулася, вже за ручку дверей взялася, вся така гарна, аж самій сподобалася, а тут тобі каже чоловік: не йди в магазин, і так грошей мало!

Дарма він так сказав... 

Це ж нашу, жіночу волю обмежують, в магазин іти забороняють! Тоді, звичайно, ми обов'язково підемо! Надовго!

Серед людей ходять легенди, що один чоловік своїй дружині заборонив купувати косметику в Брокарді, бо, каже, дорого! Хіба це видано?! Кошмар, який не снився і Стівену Кінгу! То вона все одно пішла! Кажу ж, надовго! Всі його відкладені на нову машину гроші витратила. Помстилася так, щоб не обмежував її свободу! Так той чоловік знаєте, що зробив? Не повірите! Пішов своїй мамі жалітися! Ну, ви чули таке? Додумався! А та каже (от, мудра жінка!): “Іване (чи як там його звали), в Брокарді знижка якраз шістдесят процентів! Я сама піду сьогодні! Іди жінку свою похвали і ще грошей дай!”. От, бувають матері! Ага! Волелюбний народ має волелюбних жінок!

Анжеліка ж наша була дуже волелюбна! Незалежна! Сама по собі! А тут якийсь бос використав магію, щоб поставити на ній своє клеймо! Наче рабство якесь! Середньовіччя!

Звичайно, Анжеліка ж нічого не чула про знаки істинних пар. Це тримається в таємниці від людей. Тільки дракони це знають. 

Дівчина ще трохи побігала і полаялася, а потім вирішила зробити так: зараз поїхати в клініку і простежити за босом та Фентеклітою, а потім метнутися на роботу і встигнути перед приїздом владного боса зайняти своє робоче місце. І там вже, незважаючи ні на що, серйозно з ним поговорити! Без свідків! Змусити зняти цей знак з її тіла! Бо вона не рабиня! Сама собі належить!

Вона чесно потерла малюнок на руці милом, пральним порошком, спробувала стерти ацетоном і навіть пошкребла скарбом для тіла. Все марно. Знак вгніздився на передпліччі Анжеліки, певно, надовго!

Спересердя натягнувши на себе один із балахонів, яких в Анжеліки була ціла шафа, скрутивши на потилиці з волосся ґульку і прихопивши кілька медичних масок та бахіл, котрі завалялися в неї з останньої епідемії в королівстві, вона поїхала до лікарні. Точніше, до поліклініки, котра знаходилася в тій же лікарні, в якій нещодавно дівчина ще була пацієнткою...