Нікколо Макіавеллі - Про військове мистецтво, Нікколо Макіавеллі

скарбників, квартир’єрів і всіх службовців, залишаючи деякі приміщення для приїжджих іноземців та для добровольців, які вирушили на війну під заступництвом командувача.

Ззаду головної ставки прокладається з півдня на північ вулиця в 30 ліктів завширшки, що йде уздовж всіх цих 80 приміщень і називається Головною, тож ставка командувача і 80 інших по обидва боки її виявляться між вулицями Головною і Перехресною. Від цієї Головної вулиці проти головної ставки пройде інша вулиця до західних воріт у 30 ліктів завширшки; вона буде продовженням Головної і називається Торговою.

Потім я влаштую на початку Торгової і навпроти ставки командувача площу для ринку, що примикає до Головної вулиці; вона повинна мати форму квадрата в 121 лікоть по кожній стороні. Праворуч і ліворуч від Ринкової площі йдуть два ряди приміщень по вісім подвійних ставок в кожному; довжина їх — 20 ліктів, ширина — 30 ліктів. Таким чином, з кожного боку цієї площі буде по 16 ставок, всього 32. У них розміститься надлишок кінноти допоміжних бригад, і, якщо місця не вистачить, їм будуть відведені ставки в одному ряду з Головною, передовсім найближчі до табірного валу. Залишається влаштувати запасних пікінерів і велітів, що знаходяться при кожній бригаді. Адже ви пам’ятаєте, що наш порядок в кожній бригаді, крім 10 батальйонів, має 1000 запасних пік і 500 запасних велітів. Таким чином, в двох бригадах запасних пікінерів буде 2000, запасних велітів — 1000, при такій самій кількості їх у допоміжних військах. Доводиться, отже, подумати про приміщення ще для 6000 піхотинців; всі вони розмістяться на західному боці табору по валу. Для цього я залишу уздовж вала вільний простір у 100 ліктів і розташую, починаючи від північного кінця Головної, подвійний ряд з п’яти ставок у 75 ліктів завдовжки і 60 завширшки, тож, при поділі їх упоперек, довжина кожної ставки буде 15, а ширина — 30 ліктів. У цих десяти приміщеннях розташуються 300 піхотинців по 30 осіб в кожному.

На відстані у 31 лікоть від першого ряду буде поставлений інший подвійний ряд, також по п’ять ставок того ж розміру, і так далі до п’яти подвійних рядів, розташованих по прямій у 100 ліктів валу, і які вміщають 1500 осіб піхоти. Потім я повертаю ліворуч до західних воріт і зводжу від кута табору по валу ще п’ять подвійних рядів абсолютно таких самих ставок, з тією лише різницею, що проміжки між рядами будуть не більшими за 15 ліктів. Виходить приміщення ще для 1500 піхотинців. Таким чином, я влаштовую між північними і західними воротами уздовж вала 100 приміщень, розташованих в десяти рядах по п’ять подвійних ставок в кожному, і розміщую в них усіх запасних пікінерів і велітів із власних бригад.

Далі, між західними і південними воротами знаходитимуться також десять рядів приміщень для запасних пікінерів і велітів допоміжних військ. Їхні керівники, зокрема командувачі батальйонами, можуть обрати на боці, зверненому до валу, ставки, які вони вважатимуть більш зручними. Артилерія буде розташована уздовж всього окопу, а увесь вільний простір, що залишився на західній половині табору, призначається для нестройового і табірного обозу.

Ви знаєте, що древні називали нестройовими всіх людей, крім солдатів, які були потрібні війську і йшли за ним. Сюди, наприклад, відносяться теслі, слюсарі, ковалі, каменярі, інженери, бомбардири (останні могли б вважатися стройовими), пастухи зі стадами биків і баранів, необхідних для продовольства війська, зрештою, будь-якого роду майстрових при обозі з військовими припасами і продовольством. Не буду вдаватися до подробиць їх розміщення і вкажу лише місця, які вони не повинні займати. Нестройовим відводиться увесь вільний простір між вулицями, розділений на чотири частини; одна частина призначається для пастухів, інша — для майстрових, третя — для возів з продовольством, четверта — для бойових припасів. Незайнятими залишаються Торгова, Головна і ще одна вулиця, яка буде називатися Середньою і пройде з півночі на південь, перетинаючи Торгову і цілком відповідаючи Поперечній вулиці східної частини табору. Нарешті, позаду, уздовж приміщень запасних пікінерів і велітів, пройдуть ще особливі вулиці в 30 ліктів завширшки. Артилерія, як я вже сказав, розставляється із внутрішнього боку валу.

БАТТІСТА. Зізнаюся, що я в цих справах поганий знавець, і можу сказати це не соромлячись, оскільки військове мистецтво ніколи не було моїм покликанням. Проте все, що ви сказали, задовольняє мене цілком, і мені хотілося б тільки запитати про дві речі: по-перше, чому вулиці і вільні місця вашого табору такі широкі, а по-друге, — і це для мене найскладніше, — як розміщуються люди на відведеному для них просторі?

ФАБРІЦІО. Я проводжу вулиці шириною в 30 ліктів, щоб ними міг вільно проходити піхотний батальйон у бойовому порядку, який займає по лінії фронту від 25 до 30 ліктів. Простір у 100 ліктів між валом і табором необхідний для вільного руху військ та артилерії, провезення здобичі і зведення в разі необхідності другого ряду окопів.

Крім того, краще влаштовувати табір подалі від валу, щоб противнику було важче його обстрілювати або шкодити йому іншим способом.

Що стосується другого питання, то я зовсім не маю на увазі, що кожне місце, відведене під табірні приміщення, буде завжди зайняте лише одним наметом; воно використовується так, як це зручно тим, хто живуть в ньому, тож вони можуть ставити там більше або менше наметів, аби не переходити визначену їм межу.

Взагалі для розбивки табору потрібні дуже досвідчені люди і прекрасні будівельники, які відразу за вказівкою командувача встановлюють форму табору, ділять його на ділянки, проводять вулиці, позначають приміщення за допомогою мотузок і кілків, і виконують це з такою швидкістю, що все готове миттєво.

Щоб уникнути замішання необхідно завжди розбивати табір однаково, щоб кожний солдат знав, на якій вулиці і на якій ділянці він знайде свій намет. Цього варто дотримуватися в будь-який час і в будь-якому місці, щоб табір був схожий на рухоме місто, яке зберігає, куди б він не переміщався, ті самі вулиці, ті самі будинки і той самий зовнішній вигляд. Цією вигоди позбавлені полководці, які шукають для табору неприступну позицію, бо тоді необхідно змінювати його форму, залежно від характеру місцевості. Римляни ж зміцнювали сам табір ровами, валами і насипами, обносили його палісадом і викопували навкруги рів завширшки у 6 ліктів і глибиною в 3 ліктя, збільшуючи його розміри, якщо збиралися довго пробути на одному місці