Аліна Скінтей - Алхімія, Аліна Скінтей

Шанобливо хмикнув на слова Катрайн, Аріан увійшов до оселі, відчуваючи купу захисних амулетів, якими будинок був увішаний. Всередині житло було таким же скудним як і зовні – одна велика кімната яка вміщувала обідній стіл, камін, ліжко, шафа і єдині двері до купальні та туалету. Якби Даар завітав до цієї хатини, без Катрайн, він би навіть не зрозумів, що тут хтось проживає.

 Спустив з плечей рюкзака, він якнайакуратніше поклав його на підлогу яка скрипіла від кожного його тяжкого кроку. Куток кімнати йому здався безпечним місцем, щоб залишити особисті речі, не підпускаючи до них відьму.

— Гадки не маю, як ти тут живеш, — чесно зізнався Аріан, все ще оглядаючи хатину, яка підійшла скоріше для проживання чорної відьми.

— Зате ніхто не намагається сюди сунутись, гадаючи, що ця хатина не надто підходить для шляхетної нареченої-втікачки.

Аріан залився реготом, від чого гарненьке обличчя Катрайн скривилося, а після вона докірливо випускала в нього іскри з очей, мов це могло щось змінити.

— В мене є молоко і хліб, — намагалася вона привести до тями свого нового охоронця, який здавався простодушним і надто далеким в певних моментах.

— Ягоди і сир, — Даар нагнувся й дістав із рюкзака торбину. — Вечеря те що треба, — сказав він кладучи їжу на стіл. — Завтра в ранці, я вирушу на пошуки чорної відьми, й сподіваюся, що по обіді повернуся назад.

— А ти не можеш…

— Ні! — обірвав Даар її на півслові. — Я взявся за справу, а отже мушу довести її до кінця. Не хвилюйся, нікому я не стану за тебе розповідати. Я взявся за справу, хоч і не офіційно, та все ж безпечно приведу тебе до твого принца.

— Нічого я не хвилююсь, — буркнула Шеллі, відкушуючи шматок хліба з сиром зовсім не як леді.

Здавлений сміх знову вирвався із вуст Аріана.

— Спати будеш на підлозі!

— На інше й не розраховував.

І знову його сміх лоскотав їй вуха, обурюючи все в середині.