Іоанна Ягелло - Молоко з медом

13-й тиждень вагітності

Персик, 18–20 грамів, 6–8 см

Цього тижня повинні припинитися напади нудоти (хоч і не в кожної жінки), зате з’являються забаганки. Твоя дитина чимраз більше схожа на немовля, хоча її повіки досі зрослі. Ноги й руки починають рухатися, дитина вже може смоктати великого пальця.

14-й тиждень вагітності

Лимон, 25 грамів, 8–9 см

Обличчя Твоєї дитини формується й набуває певних рис, дитя дуже рухливе, але Ти ще цього не відчуваєш. Тіло маляти вкрите волосками, з’являються брови, а   дитина вже може мати гикавку.

Лінка думала про те, що Звірик зараз завбільшки як горішок, і водночас уже має сформоване серце. Хіба це можливо, аби щось завбільшки як горішок могло мати серце? Лінка ніколи не була асом у біології. Невже мурашки й комарі теж мають серце? Погуглила.

Мураха має серце в задньому відділі тулуба. Комар теж має серце. Його кровоносна система — це довга трубка, а серце займає 2/3 її довжини. Ба більше, комахи мають прозору кров.

— О Боже, — подумала Лінка, і раптом усе це стало дуже справжнім. — От тільки як сталося, що істота завбільшки як горіх чи слива спричинилася до того, що я не можу влізти в джинси?

Вона виглядала, наче об’їлася. Зрештою, це було правдою, бо останнім часом Лінка їла як шалена, знаючи, що це заради Звірика.

Прокинулася о сьомій. Від думки, що вона страшенно, просто кошмарно голодна. Але не просто голодна. Вона конче мусить з’їсти курку в кисло-солодкому соусі. Уявляла це собі: невеликі шматочки курятини, овочі й запашний соус. Помаранчево-червонястий. Такий продають у китайця в кіоску біля кільця. От тільки звідки взяти це в суботу о сьомій ранку? Відкрила холодильник. Гомогенізований сирок, твердий сир, шинка, помідори, йогурт, помаранчі, молоко. Жахливе, усе жахливе. Їй не хотілося нічого із цих продуктів. Вона просто мусить з’їсти курку в кисло-солодкому соусі! Погуглила китайські забігайлівки неподалік. Усе працювало з десятої ранку. Повернулася до ліжка, відчуваючи, як сльози набігають на очі. Навіть, якби вона могла комусь про це сказати, ніхто б її не зрозумів. Тоді майнула думка, що якби Адріан був іншим, то таку курку привіз би їй навіть з Північного полюса. Але він іншим не буде.

Лінка не сказала мамі, хоча й усвідомлювала, що вже час. Краще, щоб не сталося, що спершу мама помітить її живіт або застане, як донька блює, і про все здогадається. Хоча наразі Лінка рідко блювала.

— Я рідко блюю, — мовила вона вголос, а тоді озирнулася довкола, занепокоєна, чи ніхто, бува, не чув. Але ж вона була сама.

Засміялася. Це прозвучало, як рядок із хіп-хопової пісні. Або як назва музичного гурту. Гурт «Рідко Блюю». Але саме так і було. Її трохи млоїло, кілька разів вона справді поїхала до Риги, але знала, що деякі дівчата бігають обійматися з білим другом без кінця, тож усе було доволі непогано.

З форуму молодих матусь:

Агов, мене турбує, що я мало поправилася. Дівчата, на якому місяці ви не могли влізти у свої речі? Бо я хвилююся, що дитина може розвиватися неправильно. А я вже на шостому тижні й досі влажу в джинси.

Буня

Дівчата, наче й усе гаразд, але весь час здається, що мені не пощастить. Що дитина народиться хворою, і я не дам ради. Або помру під час пологів.

Луїза

Дівчата, я недавно завагітніла, а цього року складаю випускні. Я ходжу до технікуму. Мій хлопець мене покинув, але я хочу мати дитину й закінчити школу. Батькам ще не сказала, а я вже на четвертому місяці. Як гадаєте, у мене вийде?

Лідка

Кожен ранок у Лінки починався від перевірки інформації в додатку для вагітних, а тоді вона переглядала мамські форуми. Була в кількох групах. Наприклад «зимові діти» (бо дитина мала народитися в лютому). Або «молоді матусі» (ну, бо взагалі-то вона була дуже молодою). Її підтримувало те, що в стількох дівчат виникали схожі проблеми. Переважно із хлопцями, які від усього відмовлялися, не хотіли брати на себе відповідальності за те, що сталося, і намагалися викрутитися. Лінка не знала, чи її це втішало, чи навпаки. Ну й життя. Написала до Лідки. Може, зустрінеться з нею, усе-таки добре поговорити про свої проблеми з кимсь, у кого такі самі клопоти. Дівчина була її одноліткою.

Лінка перестала вести блог. Бо ж не могла вона писати про свої переживання, а їй лише цього й хотілося. Зрештою, ніхто ще нічого не знав. Може, вона й повернеться до писання. Колись. Зрештою, тепер у неї не дуже це виходило. Узагалі мало що виходило.

Був серпень, справжнє літо, так, неначе воно пригадало собі, що свою роботу слід виконувати краще. Липень видався холодний і дощовий, а тепер від спеки годі було витримати. Тим більше, що із цим «рідко блюю» усе змінилося. Може, так і було раніше, але тепер Лінка постійно почувалася недобре. До того ж, доводилося приховувати це від матері. Єдиною розрадою були відвідини в Наталії, лише з нею Лінка могла говорити щиро. Касьці досі не сказала й сама не знала, чому. Наразі вдавала, що чекає на повернення сестри з канікул, та це була звичайна відмовка. Насправді їй чомусь було ніяково. З Адріаном відтоді вона взагалі не розмовляла. Заблокувала його в мобільному. Він якось прийшов, але Лінка не відчинила. Просто не хотіла бачити Адріана. Хоч, може, повинна. Хіба збрехати йому, сказати, що дитини більше немає, нехай собі їде до свого Лондона. Нехай котиться до біса.

Наталія сиділа під липою й полірувала пилочкою нігті. Лінка подумала, що вона виглядає, як людина без жодних проблем. Ех, отак під липою робити манікюр… Може, і собі так? Бодай ненадовго забути про все? Але те, що Наталії покращало, аж ніяк не означало, що вона не помічала проблем подруги.

— Ти погано виглядаєш, — сказала вона, підвівши очі на Лінку.

— Ой, знаєш, попри все, літо — аж ніяк не найкращий час для вагітних жінок, — відбулася жартом Лінка.

— Припини. Що сталося? Я так розумію, що Адріанчик не передумав?

— Ні.

— А я сподівалася… — Наталії перекинувся лак, але вона цього навіть не помітила.

Звісно, Лінка теж сподівалася. Авжеж, вона заблокувала його в телефоні й усе таке, та якби він передумав, то знайшов би спосіб їй про це сказати.

— Ну, але він узагалі до тебе озивався? — поцікавилася Наталія.

— Не знаю. Я ж його