Ольга Обська - Єдина, або Сім наречених принца Ендрю, Ольга Обська

— Угу, — кивнула Глаша, з любов'ю дивлячись на свої зручні потерті джинси. — Між іншим, фірмові. Купила на розпродажі за 100 баксів.

Насправді за 50, але навіть якби вони коштували 10, все одно були симпатичніші за строкаті спідниці Сійї.

Халітесу випад Глафіри спантеличив. Вона на пару хвилин зависла в роздумах. Потім полізла в шафу і дістала звідти червоний очіпок, майже такий самий, який красувався на її голові.

— Одягніть хоча б ось це, — з натиском вимовила вона.

Губи мимоволі розтяглися в усмішці — Глаша уявила себе, як крокуватиме в потертих джинсах, футболці з покемонами і...червоному очіпку.

Сійя прийняла смішок на свій рахунок. Стиснула губки від образи і відразу стала схожа на бухгалтерку, Клавдію Ізольдівну. Та так само дивилася на світ, коли виходила з кабінету шефа.

— Бачу, ви ще остаточно не оговталися після переміщення, — процідила халітеса. — Не збираюся супроводжувати вас на вечерю, раз не хочете приводити себе до ладу. Зустрінемося вранці.

Після цих слів Сійя вискочила з кімнати.

Залишившись одна, Глаша зітхнула з полегшенням. Кілька годин проведених в товаристві настирливих іномирян сильно втомили. Майнула спокуслива думка — лягти спати. Забутися солодким сном, а там глядиш — проблеми самі собою зникнуть. Однак зрадницьке бурчання в животі навело на іншу ідею — чому б і не повечеряти? Заодно і з іншими претендентками познайомитися.

Але для початку, Глафіра вирішила відшукати ванну кімнату, щоб освіжитися. Потрібне приміщення знайшлося швидко — воно ховалося за різьбленими дерев'яними дверима. Те, що побачила всередині, прямо скажемо, було вкрай несподівано. Круглий резервуар, розміром з дитячий надувний басейн був заповнений водою. Ну як водою? Рідиною ніжно-блакитного кольору з приємним запахом. Над резервуаром була надбудова у вигляді арки, яка була обвита ліановидною квітучою рослиною. Не важко здогадатися — вся ця дивовижна витончена конструкція була призначена для прийняття ванн.

Однак Глаша не поспішала скористатися банним комплексом. Вона вже зрозуміла, що в цьому світі звідусіль потрібно чекати підступу. Підійшла до резервуару і обережно торкнулася поверхні рідини пальцем. З пальцем нічого страшного не сталося, проте зверху, з арочної конструкції в воду плюхнулось щось. Це «щось» підозріло нагадувало великого павука. Заверещати і відскочити було першим поривом. Членистоногих Глаша побоювалася. Але цікавість перемогла — Глафіра лише трохи відскочила вбік і почала спостерігати за подальшим розвитком подій. Тварина виявилася не зовсім павуком. Однак симпатичніше від цього не виглядала. Десять волохатих лап і тільце з чорно-червоними візерунками. Незграбно поборсавшись в рідині, членистоногий все ж зміг доплисти до краю резервуара і вилізти на основу арки.

Бажання займатися водними процедурами у Глаші зникло. Може, звичайно, в Дарліті прийнято ділити ванну з павуками, але Глафіра до такого екстриму поки готова не була. Єдине на що зважилася — помити руки в невеликому тазику все з тією ж блакитною водичкою. Залишалося сподіватися, що рідина саме для цього і призначалася.

Вийшла з ванної кімнати з думкою, що можливо халітеса права щодо підступності дівчат-конкуренток. Волохаті членистоногі навряд чи є в Дарліті домашніми улюбленцями, і «милого павучка» цілком могли підкинути спеціально, щоб зробити Глаші «приємний сюрприз».

 Що ж, от як раз за вечерею Глафіра і спробує зрозуміти, як налаштовані дівчата. Вона вийшла за двері. Але куди йти, не мала ні найменшого уявлення. Тому виробила нехитрий план — обрати навмання перший-ліпший коридор і рухатися по ньому, поки не зустріне кого-небудь. Цей хтось і підкаже дорогу в обідній зал (або як тут називаються приміщення для прийому їжі?).

Глаша пройшла по самому широкому коридору до розгалуження і, повернувши направо, помітила, що йде позаду чоловіка. Відразу зрозуміла, що це не хтось з юристів. Одягнений простіше. Жодного берета на голові, жодних розписаних жупанів. Легка білосніжна сорочка і простого крою світлі штани.

— Молодий чоловіче, — гукнула Глафіра.

Хлопець обернувся. Глаша одразу ж опинилася в полоні суперечливих почуттів. Вона впізнала його. Той самий «любитель читання», завдяки якому і опинилася тут. Ех, зараз би який-небудь важкий предмет, яким можна нанести тяжкі травми.

— Заблукали? — парубок підійшов до Глафіри. — Вас провести?

— Не варто, — Глаша зло блиснула очима.

— Чому ж? — посміхнувся він.

— Сьогодні завдяки вам я вже потрапила не туди, куди планувала, — з сарказмом пояснила Глафіра. — Одного разу мені вистачило.

— Мені здається, ваше потрапляння було умовно добровільним, хіба ні? — він підняв одну брову. — До речі, дозвольте представитися — Крайс.

— Ви зіграли нечесно. Підловили мене на цікавості. Втягнули в цей безглуздий спектакль — боротьбу за руку спадкоємця престолу. Тьху!

— Але хіба кожна дівчина не мріє про власного принца на білому коні? — чи то серйозно, чи то з іронією запитав він.

І цей туди ж. В труні Глаша бачила і принца, і його білого коня.

— Уявіть, не кожна. У мене в планах на життя багато пунктів: саморозвиток, кар'єра, світ подивитися, а «окільцювання принца» всім цим планам сильно завадило б.

— Ну-ну, — посміхнувся Крайс, — зрозуміло. До речі, якщо раптом передумаєте, звертайтеся. Можу допомогти. Я хромейстер, організатор всіх конкурсів і змагань для наречених принца.

— Зрозуміло, місцевий масовик-витівник, — уїдливо відповіла Глаша.

— Можна і так сказати, — нітрохи не образився Крайс. — То куди вас провести?

Він подав Глафірі руку і включив свою доброзичливу посмішку, що запала в душу ще там, у метро.

— До їдальні, — погодилася прийняти допомогу Глаша.

— Ви не бажаєте спочатку переодягнутися? — поцікавився Крайс, глянувши на джинси Глафіри з іронією.

— Вам чимось не подобається моє вбрання за сто баксів? Червоного очіпка не вистачає?