Оксана Маркова - Ейнар.Чаклун, Оксана Маркова

***
Чаклун міцно спав, а мені залишалося лише з заздрістю зітхати, та періодично озиратися в сторону ліжка. Моя перезбуджена свідомість відмовлялася відпускати мене в обійми Морфея, постійно прокручуючи  в голові вже вчорашні події. Саме тому о другій годині ночі мені довелося залишити мрії про сон та насолоджуватися соціальними мережами. На щастя, без спілкування я не залишилася навіть в таку пізню годину.
«Привіт. Чого не спиш?» - говорило повідомлення, яке прийшло від Даші – тої самої любительниці фэнтезі. 
Я пожвавішала. 
« Не можу заснути. А ти чому ще тут? – поцікавилася я. Пальці зависли над клавіатурою, коли я задумалася чи варто задавати їй питання про таких, як Ейнар. Але іншого джерела інформації поки не було.  – Даш, а пам'ятаєш ти розповідала про своїх попаданців?»
Натиснула "відправити" і  стала чекати на відповідь, яка прийшла через пару хвилин.
« Розгрібаю завал в навчанні. В понеділок Демченко мене тероризувати буде:(. Пам'ятаю. А що?»
Першу половину повідомлення я їй співчувала через навчання, а потім перейшла до справи:
« Скажи, чи бували ситуації в книжках, коли з інших світів потрапляли на Землю?  І що в такому випадку робили героїні? 》
Враховуючи її любов до фэнтезі, очікувала різних питань, навіть захоплених криків типу: «ААА, Ксюша!1! Тобі на голову звалився принц з іншого світу? Познайомиш? Ну, або хоча б фотку скинеш?».
Думаю, вона б померла від щастя, звалися на неї такий дивак як Ейнар. А моєю мрією було скинути на когось це спляче нещастя. Ну, не підходжу я на роль рятувальниці нахабного і заразумілого чаклуна!
Відповідь Даші трошки здивувала мене 
« Ксюх, тобі робити нічого))? Чого дурнею займаєшся?»
Хотілося б мені просто дурнею займатися, а не ломати голову над тим, як завтра вранці непомітно вивести хлопця з квартири. Переді мною стояла задача надзвичайної важкості!
« Вважай, що так.»
« Так, потрапляли. Хочеш, скину посилання на книжки зі схожим сюжетом? Почитаеш, якщо не спиш»
«Кидай. Ти не відповіла, що зазвичай героїні роблять з такими персонажами?»
« Додому приводять»
З подивом вдивлялася на екран. 
« Так просто? А батьки? Як вони пояснювали їм це?»
« Зазвичай гг живуть самі. Блін, Ксенія, що за питання? В письменники вирішила податися?)»
« Ага. Ну, а якщо вона с батьками живе? Чи з бабусею? – дуже обережно підходила до суті справи».
« Читала колись подібний варіант. Гг привела додому демона, у нього були можливості становитися невидимим і батьки не бачили його»
Мг. Невидимим. Подивилася на руде нещастя, яке не збиралося набувати здібностей людини-невидимки. Запустила пальці у волосся, втомлено прикриваючи очі. І що я завтра скажу бабусі? В кімнаті ховати його вічно, чи як? Або в шафі? Він був приблизно мого зросту, і хоча статура у нього не Аполлона, але такого в шафу точно не сховати.
Через хвилину прийшло нове повідомлення від Даші з посиланнями на книжки, перериваючи мої невеселі думки.
« Почитай першу, дуже класна!»
« Дякую»
« Ксюш, у тебе все о’кей?»
« Все просто супер! – Тут була доля сарказма. У мене в кімнаті спить чаклун з іншого світу. Як скажіть, у мене може бути все о’кей?? – Добре, я спати. Спокійної ночі)» 
Насправді, відкриваючи посилання, спати я не збиралася. Мені треба було визначитися  з подальшою лінією поведінки з чаклуном, про всяк випадок подумати, як поясню бабусі появу у нас в квартирі Ейнара та дізнатися з книжок про можливість повернути його додому.
Ну що ж, Ксюша берется читати фэнтезі. Повинна ж я знати, з чим маю справу?