Katerina Школіна - 11 троянд. Ти впевнений, що ми бачимося вперше?, Katerina Школіна

- Це мій друг з Політеха, балда, - закотив очі Горянич у відповідь на мій жарт. - Привіт, Ілля. - це він вже йому. Хлопці потиснули руки і Ігор представив нас: - Знайомтесь, Кіра - це Ілля, мій кореш, Ілля - це Кіра, моя…

- Корешиха, - не дала договорити йому я, тихо з’язвивши. На що Горянич знову закотив очі. Я побачила як куточки губ хмурого Іллі трошечки піднялись в усмішці. - Гайда в залу, бо дим цей вже аж на язиці. Фе, - фиркаю і вирішую повернутися до подруги.

Я не стала їх чекати і одразу почала спускатись, відганяючи долонею дим, напущений старостою. 

- І нафіга давала йому ту сигарету. Фух.

- Бурчиш, як бабка, - вслід мені хмикнув Ігор.

В залі було шумно. Виявилось, що я була відсутня досить довго. Роксі очима не вдалося знайти, тому я поки стала прямо в натовпі.

Починалися танці.

Попутньо ведучі вводили ще якісь конкурси. 

- Конкурс у парах! - виголосила ведуча. - Час познайомитися студентам з різних факультетів. Нам потрібні збірні. Пропонуємо такі колаборації: чи є студенти з фізико-математичного факультету? 

В залі поаплодувала досить велика кількість людей. Ніколи не думала, що так багато математиків люблять тусовки. 

- Хто буде брати участь у грі? 

Між студентами відбулося перещіптування, потім вони почали галдіти, обирати когось. Фізики, блін, математики…

Врешті виперли якогось хлопця, який якраз і не схожий на математика. Що ж… Моє кліше розірвалося навпіл. 

Здоровенний. Просто величезний. Високий, міцний. Синя джинса: штани і жакет. Біла рубашка в молочну клітинку. Чорні кросівки з білою підошвою. Така ж сама чорна джинсова бейсболка, надіта задом наперед на русяве кудряве волосся. І очі. Такі блакитні, як небо в сонячний день.

Ну і екземпляр. 

- А тепер біологічний факультет! - виголосила ведуча, чим відволікла мене від розглядання досить нічогенького математика. 

В залі почулося гучне одиноке рукоплескання. Обернувшись, я побачила старосту, на якого всі витріщаються, бо він гучно аплодує з широкою усмішкою. Ще й присвиснув. Біологи в меншості. В мене таке відчуття, що всі інші зараз десь сидять в бібліотеці і гризуть форзац науки.

- Почекайте, - виголошує другий ведучий. - Але нам потрібна дівчинка для пари. 

- Ну буде броманс. - вигукнув хтось із залу. І всі дружно розсміялися. 

- Викуси, - зло зиркнув на жартівника Ігор, - Не буде. Тут у нас є студентка з біофаку. Соромиться, просто…

Горянич… падла… дивився зараз на мене.

Я ж тільки хитнула головою, показуючи, якщо він мене зараз випре мене на сцену, то я його потім четвертую, а точніше відпиляю його  четверту частину… голову.