Родослав Світланін - Знак Ареса. Частина четверта. Калинів день., Родослав Світланін

 Прийшовши до тями, побачила перед собою стіл, накритий усілякими стравами, і двох служниць-індусок, яких приставили до мене, щоб задовольняти всі мої вимоги. Мій арабський шейх завалював мене подарунками: коштовності, шикарний одяг найвідоміших світових брендів, мені приносили страви різних кухонь світу, приготовані в найзнаменитіших ресторанах Дубая.

 Мої апартаменти були на останньому поверсі хмарочоса з гелікоптерним майданчиком та величезним басейном на даху. З моїх кімнат був вихід на дах, де в діжках було висаджено екзотичні рослини та пальми, частина бетонної території була встелена газонами зі справжньою травою. Весь цей сад серед бетону і скла, що зійшов немов із стародавніх легенд про висячі сади Семіраміди, через певний час зрошувався найдрібнішими краплями води, через що під палючим сонцем було не спекотно. На гелікоптерному майданчику в спеціальному приміщенні перебували охоронці, які поглядали зверхньо і на цей рукотворний сад із басейном. Саме гелікоптером, найчастіше, і прилітав у ці апартаменти мій викрадач.

 Одного разу «шейх»  взяв мене із собою у гелікоптер, і ми пролетіли над містом, ми пронеслися: над найвищою будівлею у світі - Вежею «Бурдж-Халіфа», над штучним островом Палм-Джумейрою, над розкішним готелем «Бурдж-ель-Араб» у вигляді величезного вітрильника на водах Перської затоки, і над шикарним районом Дубай-Маріна. Я сім років жила, як пташка в золотій клітці, але так і не відповідала своєму викрадачеві взаємністю, він терпляче чекав, і щодо мене не застосовував силу, сподіваючись, що коли-небудь я добровільно стану однією з його дружин. У мене не бракувало інформації, я дивилася будь-які передачі телеканалів будь-яких країн світу, у мене був смартфон та інтернет, тільки це був односторонній зв'язок, я не могла нікому зателефонувати або написати. Підозрюю, що всюди, зокрема й у ванній кімнаті, було встановлено камери, і за мною велося постійне спостереження.

 Алі повідомляв мені про всіх моїх родичів, одного разу він приніс мені погану звістку - у Кам'янці померла моя бабуся Пелагея. Я знову занурилася в депресію, помітивши це, щоб я не кинулася вниз із хмарочоса, мій шейх посилив за мною охорону, і охоронці стали чергувати в саду, а також біля басейну на даху. Про тебе він теж мені розповідав… Повідомив, що ти став мером Кам'янки, потім, що ти одружився, переслав фотографію, де ти з якоюсь дівчиною, а потім і твою фотографію вже з дружиною та донькою...

 - Яка ще фотографія з дружиною та донькою? Не одружений я зовсім, і ніколи не був. Хочеш вір - хочеш ні, чекав на тебе, вірив, що ми ще зустрінемося.

 - Ось фотографії, я їх зберегла, - Елла показала Родіонові на екрані смартфона дві фотографії, одну - його з білявою дівчиною, іншу - його з цією ж дівчиною і маленькою дівчинкою з бантиками.

 - Ах, ці фотографії тобі надіслали? - засміявся Родіон. - Перша - це я моя двоюрідна сестра, друга, як ти розумієш, знову ж таки, я зі своєю двоюрідною сестрою та її донькою.

 - Добре, а ось це що? - Елла показала ще одну фотографію, це була фотографія документа, де Родіон названий батьком дівчинки Ольги, яка носить його прізвище.

 - Річ у тім, що моя двоюрідна сестра народила доньку, так і не вийшовши заміж. Батько Олечки був заїжджим у цих краях, і зник, щойно сестра розповіла йому про те, що чекає від нього дитину. Коли Олі виповнилося три роки, з сестрою стався нещасний випадок на виробництві, вона померла від отриманих опіків унаслідок вибуху автоклаву на консервному заводі. Олечку я дійсно удочерив.Тож у нас із тобою є вже донька!

 В Елли на очах виступили сльози.

 - А де вона зараз, наша донька?

 - В Італії, але про все в подробицях я розповім пізніше, зараз слухаю тільки тебе, продовжуй.

 - Добре, слухай! - Елла витерла серветкою очі й продовжила говорити. - Отже, коли у 2021 році американці, як і передбачав Дорофій, спішно залишали Афганістан, Україна надала свої літаки для евакуації як власних громадян, так і громадян інших країн. Так ось, один із літаків замість України взяв курс спочатку на Арабські Емірати, і з Афганістану відвіз багатеньких громадян цієї країни в Дубаї. Після їхньої висадки у рідному для них аеропорту, на борту літака залишилися ті, кого мали доставити в Україну, і тут мені пощастило. Мій шейх поквапився, він зрозумів, що ніколи не доб'ється від мене взаємності, і щоб його не звинуватили у викраденні, підробив мені документи, що я нібито всі ці роки лікувалася в психіатричній клініці Кабула, і саме з цього міста мене мали доправити до Києва, на батьківщину. Мій шейх привіз мене в аеропорт, і його довірені особи посадили мене на борт.

 Під час польоту поруч зі мною сидів чоловік, у якого на кисті правої руки я розгледіла татуювання міфічного птаха Хан-Гаруди... Після прибуття до Києва я першого поліцейського або прикордонника, у їхніх формах не розуміюсь, попросила, щоб цю людину «пропустили через сито», натякаючи на наші підозри в, можливо, скоєному ним вбивстві бульдозериста Бабенка.

 До людини з татуюванням «царя птахів» підійшли двоє, коли він забирав багаж, і повели його в спеціальне приміщення в аеропорту. До мене також була приставлена людина, яка не відпускала мене нікуди, він теж підвів мене до тих самих дверей, за якими перевіряли, можливо, Чингіза.

 Людина з татуюванням вийшла з приміщення для огляду, поправляючи на собі одяг, незадоволено подивилася на мене і попрямувала з сумкою в руках до виходу з аеропорту.

 Мною ж серйозно зацікавилися спецслужби, оскільки, виявляється, мене ще з 2014 року підозрювали у співпраці з розвідкою однієї з ісламських держав. Допитували, де я була всі ці роки, що робила? У мою розповідь про арабського шейха вони не вірили. Однак мені сказали неймовірне, що, виявляється, ми разом із батьком перейшли пакистанський кордон у супроводі моджахедів! Ця інформація дала мені надію, що батько, можливо, живий? Тому що вони мене розпитували, де мій батько? Я сказала, що мені показували документ, який свідчив про його смерть, на що мені відповіли, що це було вигадано, щоб не роздмухувати міжнародний скандал зі зникненням дипломата. Насправді ж, виходить, нас викрали і перевезли до Пакистану, а мене продали, чи що?