Марго Л. Стедман - Світло між двох океанів, Марго Л. Стедман

— Перепрошую, мені дуже шкода, — сказав Френк. — Панно Макфі, будь ласка, візьміть книжку. Я не хотів нікого образити. — Він поклав десять шилінгів на прилавок, вийшов і пронісся повз Ханну, не помітивши її.

Жінка вибігла з крамниці й вирушила в протилежному напрямку.

Мейзі та Ханна якусь мить дивилися одна на одну, а потім власниця магазину усміхнулася і спитала:

— Давайте ваш список, панно Поттс.

Мейзі пробіглась очима по сторінці, а Ханна підійшла до залишеної книжки. Їй було цікаво, чому цей томик у шкіряній палітурці викликав таке обурення. Вона відкрила його. На форзаці готичним шрифтом було написано: «Das Stunden Buch»[11] — Райнер Марія Рильке.

Дівчина вивчала в школі німецьку і французьку мови й чула про Рильке.

— І, — сказала вона, простягаючи двохфунтову банкноту, — можна я візьму цю книгу теж? — Мейзі здивовано поглянула на неї, і Ханна додала: — Потрібно залишити минуле позаду, ви так не вважаєте?

Власниця крамниці загорнула книжку в коричневий папір і перев’язала шпагатом.

— Правду кажучи, тепер мені не потрібно відправляти її назад до Німеччини. Більше ніхто її тут не купить.

За кілька хвилин Ханна зайшла до пекарні й поклала згорток на прилавок.

— Ви б не могли передати це пану Ронфельдту, якщо ваша ласка? Він забув це в книгарні.

— Він у задньому дворі. Я покличу його, — відповів пекар.

— О, немає потреби. Дуже дякую! — промовила вона й покинула пекарню, перш ніж він встиг щось сказати.

Через кілька днів Френк зайшов до неї, щоб особисто подякувати за доброту, і в її житті розпочався новий етап, про який, на перший погляд, вона могла тільки мріяти.

Захват Септимуса Поттса від того, що його дочка почала зустрічатися з тутешнім хлопцем, перетворився на жах, коли він дізнався, що той був пекарем. Але він згадав себе замолоду і вирішив не дуже виступати проти ремесла хлопця. Однак звістка, що той був німцем, чи майже німцем, викликала в Поттса огиду. Непорозуміння з Ханною виникли одразу після початку залицяння, і кожен з них був достатньо впертим та впевненим у своїй правоті.

За два місяці ситуація досягнула критичної точки. Септимус Поттс міряв кроками вітальню, намагаючись збагнути новину.

— Ти при своєму розумі, дівчинко?

— Це те, чого я хочу, тату.

— Одружитися з фрицом! — Він подивився на світлину Еллен у срібній рамці, що стояла на камінній полиці. — Твоя мати ніколи не пробачить мені! Я обіцяв їй виховати вас правильно…

— Тату, ти і виховав.

— Отже, щось пішло не так, якщо ти зв’язалася з клятим німецьким пекарем.

— Він австрієць.

— Яка різниця? Чи, може, завести тебе в лікарню для ветеранів, щоб ти подивилась, на яких ідіотів перетворилися ці хлопчики через газові атаки? І я, саме я дав гроші на цю кляту лікарню!

— Ти дуже добре знаєш, що Френк не воював: його інтернували. Він ніколи нікого не кривдив.

— Ханно, будь розумною. Ти гарна дівчина. І є багато гарних хлопців у Перті, Сиднеї чи Мельбурні, які матимуть за честь одружитися з тобою.

— Тобто отримати твої гроші.

— І знову ми повернулися до того самого? Ти занадто хороша для моїх грошей, так, моя дівчинко?

— Це не так, тату…

— Я працював як проклятий, щоб усе це заробити. Я не соромлюся того, ким є і звідки родом. Але ти можеш мати більше.

— Я просто хочу жити власним життям.

— Послухай, якщо ти хочеш зайнятися благодійністю, то йди й поживи в місії з тубільцями. Або попрацюй в дитячому будинку. Ти не повинна одружуватися з благодійності.

Обличчя його дочки побагровіло, серце вискакувало з грудей, і не тільки від обурення, а й від підсвідомого жаху, що це правда. Що робити, якщо вона сказала Френкові «так» тільки на зло женихам, котрих цікавили її гроші? Чи, може, вона просто хоче згладити всі його страждання? А потім Ханна згадала, що відчувала, коли бачила його усмішку, те, як він піднімав підборіддя, коли шукав відповідь на її запитання, і заспокоїлася.

— Він порядна людина, тату. Дай йому шанс.

— Ханно. — Септимус поклав руку на плече доньки. — Ти знаєш: ти для мене все. — Він погладив її по голові. — Маленькою ти не дозволяла мамі розчісувати твоє волосся. Ти кликала: «Та! Я хочу, щоб татко це зробив!» І я розчісував. Ти сиділа в мене на колінах перед каміном, і я розчісував твоє волосся, а на вогні готувалися оладки. Ми пересвідчувалися, що мама не бачила, як олія капнула на твою сукню. І твоє волосся сяяло, мов у перської принцеси. Просто почекай. Просто трохи почекай, — просив батько.

Якщо йому лише потрібен був час, щоб звикнути до цієї ідеї, щоб подивитися на все по-іншому… Ханна готова була поступитися, але він продовжив:

— Ти все зрозумієш, ти побачиш, що робиш велику помилку. — Він глибоко вдихнув і видихнув — діловито виніс ухвалу. — І ти подякуєш долі, що я відрадив тебе від цього кроку.

Вона відсахнулася.

— Мене не треба опікати. Ти не можеш відраджувати мене брати шлюб із Френком.

— Ти маєш на увазі, не можу врятувати тебе від нього.

— Я досить доросла, щоб одружитися без твоєї згоди, і я одружуся, якщо захочу.

— Ти можеш начхати на те, що це означатиме для мене, але подумай про сестру. Ти знаєш, як це сприймуть.

— Тут всі ксенофоби і лицеміри!

— О, університетська освіта варта кожного пенні. Отже, тепер ти можеш обзивати тата химерними словами. — Він подивився їй прямо в очі. — Я ніколи не думав, що скажу це моїй дівчинці, але якщо ти одружишся з ним, то цей шлюб буде без мого благословення. І без моїх грошей.

Ханна випросталася й з холодним серцем, чим нагадала Септимусу свою матір, промовила:

— Якщо ти хочеш цього, тату, то так і буде.

Після невеликого весілля, на яке Септимус не прийшов, подружжя оселилося в хиткому дощаному будиночку Френка на околиці міста. Без сумнівів, жили вони скромно. Ханна давала уроки гри на фортепіано і навчала деяких робітників лісопилки читати й писати. Дехто з них навіть зловтішався на саму думку, що вони найняли на роботу — навіть якщо йшлося про годину на тиждень — дочку людини, яка найняла на роботу