Кулик Степан - Відродження-3, Кулик Степан

Я стояв, закинувши голову, і проводжав його поглядом до тих пір, поки флаєр Хантерів не перетворився на ледь помітну цятку. Адже ми й справді могли стати друзями, незважаючи на все те, що пролягло між нашими расами.

— Так, Леоніде… Вмієш ти дивувати… — почувся за спиною голос Касперського. — Тобі ніхто не казав, що ти сповнений сюрпризів?

— Говорили. Щоправда, переважно дівчата.

— Тоді я не ставатиму в чергу… Очуміти. Розвідувальний катер… вантажівка. Трясця. Схоже, багато наших планів доведеться переглянути... Це ж які перспективи відкриваються! Голова кругом іде. Губер упісяється від радості.

— Тільки губу не розкачуйте, — одразу позначив я свою позицію. — Техніка винятково для роботи. Разок-другий, може, покатаю. Але на більше навіть не розраховуйте.

— Гаразд, гаразд… — примирливо пробурчав радник. — Чого одразу в позу ставати? Не гарячкуй... Розберемося. Ми тепер з тобою, як нитка з голкою. Сам же казав — один розум добре, а два чоботи пари.

— Це ти казав…

— Так? Не суть... Головне — правда. Доторкнутися то до нього хоч можна? А то я й досі усю цю техніку тільки здалеку бачив.

— Торкайся… Можеш навіть колесо покопати.

— Пожартував, ага… — пирхнув Касперський і пішов до флаєра.