Роберт Шеклі - Цивілізація статусу

Він навчався. Машини навчали на рівні глибокої підсвідомості. Вони задавали базисні установки поведінки, сплітаючи навіювані схеми з життєвими інстинктами. Машини навчали, потім блокували свідомі знання про ці уроки, і вивчене закарбовувалось у підсвідомості, стаючи частиною особистості людини.

Чому він навчався? Для соціального блага ти повинен бути власним поліцейським і власним наглядачем. Ти повинен прийняти на себе відповідальність за будь-який злочин, який, можливо, вчиниш.

Обличчя інформатора незворушно дивилось на нього. Це було власне обличчя Баррента, відбите у дзеркалі на стіні.

Він сам доніс на себе. Того дня, коли він стояв з пістолетом у руці над тілом вбитого, підсвідомі настанови взяли в ньому гору. Він не зміг протистояти презумпції винуватості, видимість вини перетворилася для нього на саму провину. Він зайшов до кабінки робота-сповідальника, і там, надавши повні й неспростовні свідчення проти самого себе, висунув собі звинувачення на основі ймовірності скоєння злочину.

Сповідальний робот виніс відповідний вирок, і Баррент покинув кабінку. Згідно з настановами, отриманими під час навчання, він взяв сам себе під варту і поїхав до найближчого центру управління свідомістю в Трентоні. Тим часом у нього вже частково розпочався процес амнезії, запущений підсвідомими установками, отриманими на закритих заняттях.

Кваліфіковані фахівці-андроїди у центрі контролю за думками постарались завершити процес амнезії, знищивши будь-які залишки його спогадів. Як стандартний захист від можливого відновлення пам'яті, йому прищепили на підсвідомість логічну конструкцію імітації його злочину. Як це вимагалось правилами, конструкція містила також підтекст, який повинен був створити враження про далекосяжну міць Землі.

Коли справа була завершена, Баррент-автомат вийшов із центру, дістався до стоянки тюремного корабля, увійшов у нього, дійшов до своєї камери, зачинив за собою двері і залишив Землю. Поки він спав, корабель зупинився в контрольно-пропускному пункті, на борт зайшли охоронці, які розбудили в'язнів для висадки на Омегу...

Тепер, коли Баррент дивився на власне обличчя в дзеркалі, в його свідомості виринув останній із підсвідомих уроків:

Уроки закритих занять особа ніколи не повинна згадувати свідомо. Якщо людина їх усвідомила, вона повинна негайно здійснити акт самознищення.

Наразі він зрозумів, чому його завоювання Землі виявилось таким простим — тому що насправді він нічого не завоював. Землі не потрібна служба безпеки, бо поліцейський і кат були прищеплені у свідомості кожного. Під зовнішнім покривом сумирної і беззахисної земної цивілізації самоутвердилась цивілізація роботів. І усвідомлення її існування каралося смертю.

І ось у цей момент почалася справжня боротьба за Землю.

Навіяні зразки поведінки, тісно переплетені з простими рефлекторними рухами, змусили Бар-рента підняти пістолет і спрямувати його собі в голову. Саме про це намагався попередити його сповідальний робот і саме це скренувала дівчина-мутант. Колишній Баррент, згідно з абсолютним несвідомим підкоренням правилам, повинен був убити себе.

Новий Баррент, загартований Омегою, боровся з цим сліпим поривом. Роздвоєна особистість Бар-рента боролась сама із собою. Дві половини Баррента боролися за контроль над зброєю, над власним тілом і власним розумом.

Пістолет зупинився за кілька сантиметрів від його голови. Гойднулось дуло. Новий Баррент, омегіанин Баррент, Баррент-2 повільно відвів пістолет.

Але його перемога тривала недовго. Уроки закритих занять знову почали брати гору, змусивши Бар-рента-2 боротись за своє життя з Баррентом-1, котрий прагнув померти.

Розділ 30

Обох Баррентів, які протистояли один одному, силою уяви підхопило і закинуло через суб'єктивне сприйняття часу до тих стресових моментів у минулому, де смерть чигала поруч, де нетривке життя ледь висіло на волосині, яка щомиті могла урватись. Уява змусила Баррента-2 заново пережити ці моменти. Але цього разу причиною небезпеки була боротьба із ненависною половиною власної особистості — інформатором Баррентом-1.

* * *

Баррент-2 стояв під яскравими лампами на заплямованому кров'ю піску Арени з мечем у руці. Він був учасником Омегіанських ігор. На нього налітав саунус, захищена міцним панциром рептилія. Істота мала обличчя Баррента-1. Баррент-2 відсік хвіст чудовиська, і цей хвіст перетворився на три трихо-модари, кожний розміром із щура, які мали звички скаженої росомахи. У кожного з них було обличчя Баррента-1. Він знищив дві тварини, а третя вишкірилась і прокусила йому ліву руку аж до кістки. Він вбив її і дивився, як кров Баррента-1 просочується у вологий пісок...

Троє обідраних чоловіків сиділи, сміючись, на лавці, і дівчина подала йому маленький пістолет.

— Удачі, — сказала вона, — сподіваюся, ви знаєте, як ним користуватись.

Баррент вдячно кивнув, перш ніж помітив, що ця дівчина — не Моера, це була мутантка, яка передбачила його смерть. Він вийшов на вулицю і зіткнувся з трьома Хаджі.

Двох чоловіків він не знав. Третій, Баррент-1, вийшов уперед і націлив на нього пістолета. Баррент-2 впав на землю і натиснув на спусковий гачок незнайомої йому зброї. Він відчув, як вона вібрує в руці, і побачив, що голова і плечі Хаджі Баррента-1 чорніють і розпадаються. Перш ніж він встиг знову прицілитися, з його руки вирвало пістолет. Постріл вмираючого Баррента-1 зачепив ствол пістолета Баррента-2.

Він відчайдушно кинувся за зброєю і, поки перекочувався до неї, побачив, що другий чоловік, у якого тепер було обличчя Баррента-1, старанно прицілюється. Баррент-2 відчув, як біль пронизав його руку, вже розірвану раніше зубами трихомодара. Йому вдалося застрелити цього Баррента-1, і затуманеним від болю поглядом він зіткнувся з очима третього чоловіка, тепер також Баррента-1. Його рука ціпеніла, але він змусив себе натиснути на спусковий гачок...

* * *

«Ти граєш в їхню гру, — застеріг сам себе Бар-рент-2, — ситуації, які загрожують смертю, виснажать тебе і, зрештою, вб'ють. Ти повинен не зважати на них, позбавитись їх. Насправді всього цього немає, це все відбувається лише в твоїй уяві…».

Але не було часу думати. Він знаходився у великій круглій кімнаті з високою стелею у підвалі Де-партаменту юстиції. Це був Суд випробуванням. До нього котилась блискуча чорна машина напівсфери-чної форми висотою близько чотирьох футів. Вона підкотилась ближче, і у візерунку червоних, зелених і бурштинових вогників він побачив ненависне обличчя Баррента-1.

Тепер його ворог був у своїй найнебезпечнішій формі, але вона була такою ж фальшивою й умовною, як несправжні сни про Землю. Машина Баррент-1 випустила тонке щупальце, кінець якого спалахував яскраво-білим вогнем. Коли вона наблизилась, щупальце сховалось і на його місці з'явилася шарнірна металева рука, яка закінчувалася кинджалом. Бар-рент-2 ухилився і почув, як ніж заскреготав об каміння.

«Це тобі лише здається, — сказав собі Бар-рент-2, — насправді це не машина і ти не повернувся на Омегу. Це лише половина твоєї сутності, з