Юрій Миколайович Щербак - Час смертохристів. Міражі 2077

Гаазі, що Росія грубо порушила умови паризького трактату 1856 р. щодо нейтралізації Чорного моря, укладеного після поразки в Кримській війні, захопила Севастополь, на який також претендували Греція та Італія. На частині Кримського півострова, у трикутнику Бахчисарай, Севастополь (який був перейменований в Ахтіяр), Форос було проголошено турецько-татарську автономну державу (фактично — протекторат Чорної Орди), для захисту якої було створено армійський корпус імені Хана Девлет Герея. На підкорених Ордою територіях проводилися етнічні чистки, здійснювалася масова ісламізація населення.

Гетьман запропонував зробити невеличку перерву для обговорення пропозицій. Ординці ввічливо погодились. Залишились вчотирьох: Гетьман, Гайдук, Фощенко, Клинкевич.

— Що будемо робити?

Гайдук ніколи не бачив гетьмана таким розгубленим.

— Я думаю, — з усезнаючою усмішечкою мовив Фощенко, — що нам не встояти. Будьмо реалістами. Виникла абсолютно нова геополітична ситуація, і ми повинні змиритися з нею.

— Ти не крути свої блядські дипломатичні політеси, ти кажи конкретно. Що мені робити? — майже з розпачем застогнав гетьман.

Фощенко всміхнувся так, наче знав всі відповіді на всі питання, і ухильно мовив:

— Ну, обов'язково піти сьогодні на певні поступки, пообіцяти щось... Тільки не залишати цього... Хлища. Мерзенний тип. Але вирішувати вам.

Фощенко вже вбачав у Хлищі конкурента.

— Мені, все мені. Як щось добре — ви всі тут як тут. А якщо погане — гетьман за вас вирішуй. Засранці. Чому мене не попередили, що буде пред'явлено ультиматум. Особисто мені!

— Ми попередили, — сказав Гайдук. — Всі документи передані Клинкевичу.

— Вітольде, де попередження?

— Я перевірю, батьку. Наче все було на місці. — Клинкевич заклопотано почав перебирати папірці в шкіряній папці з гетьманськими вензелями.

— А ти, Ігоре ? Що думаєш ? — звернувся до Гайдука гетьман.

— Ні в якому разі не йти ні на які поступки. Підете — ми всі загинемо. В першу чергу ви. І Україна.

— Але ж вони завтра почнуть наступ. На Дону вже концентруються танкові армії Орди.

— Не почнуть, — переконано сказав Гайдук. — їм ще кілька місяців перекидати резерви і боєприпаси. Крім того, є агентурні дані, що Кара-хан смертельно хворий. Починається метушня навколо того, хто стане його наступником. Мохамад-бек за будь-яку ціну хоче принести відрубану голову України на блюді — тоді він точно стане наступником. Якщо не зробить цього — його шанси різко впадуть. Почнеться серйозна боротьба. Туреччина, Пакистан і Саудівська Аравія претендують на місце Кара-хана. Це дає нам можливість тягти час. Ми повинні негайно провести переговори з Конфедерацією північноамериканських держав, з Організацією глобальної безпеки. Вони наші природні союзники. Втрата України для них — це втрата половини Європи. Врешті-решт, треба говорити з Піднебесною Імперією. Не думаю, що вони у захваті від глобальних амбіцій Чорної Орди. Треба зважити всі можливості, не здаватися.

— Це фанфаронство, — різко заперечив Фощенко. — Якщо хочете, шановний Ігор Петрович підкидає нам провокаційну ідею загострення відносин з небезпечним ворогом, який може помститися всім нам у будь-яку хвилину. Так не робиться міжнародна політика. Треба йти на компроміс. Ми не готові до конфронтації.

— Добре, — насупився гетьман. — Ідіть, каву попийте. Я тут сам подумаю.

Гайдук вийшов на внутрішнє подвір'я палацу, посеред якого у біломармуровому басейні плескалася блакитна, очищена і охолоджена дніпровська вода; посередині басейну працював потужний фонтан, що охолоджував повітря у спечні дні. Гайдук побачив кремезняка-батира, який вже скинув свої бронзові лати і надягнув звичайний монгольський халат — «детель». Батир сидів на мармуровій огорожі басейну; закасавши рукав халату, опустив оголену м'язисту руку в прохолодну воду і пив її з долоні. На мокрому лиці степового воїна тихо малювався вираз блаженства: пекуче сонце, чиста вода, гаряче повітря й бризки фонтану, що долітали до молодого монгола, створювали небачену гармонію. Раптом з-під бетонного козирка, із затінку, де стояла ординська делегація, відділилася чорна постать в білому тюрбані і різко змахнула рукою. На сонці зблиснула крива шабля — і рука монгола, відрубана в ліктьовому суглобі, занурилась у воду, залишаючи за собою яскраво червоний слід.

Гайдук і Діма Мочалкін підскочили до нещасного, який, не розуміючи, що сталося, розмахував обрубком руки й стогнав по-дитячому жалібно. Гайдук скинув з себе пояс і туго перетягнув руку батиря вище місця, де був недавно лікоть, а зараз бризкала кров'ю гладенько зрізана поверхня.

Мохамад-бек, кинувши кілька лайок на адресу нещасного воїна, повернувся до делегації, протираючи хусткою лезо шаблі.

— Він сказав, що цей хлопець порушив закон Чингізхана, який забороняє опускати руки до води. Черпати можна лише посудом, — пояснив Діма.

Гетьманські охоронці відловили в басейні відрубану руку, і монгола відправили до центру трансплантації — пришивати втрачену кінцівку.

Переговори відновилися на дуже короткий час: гетьман оголосив, що для надання відповіді по суті він має скликати спільне засідання Ареопагу і Ради національної безпеки України, — не раніше вересня-жовтня — попередньо вивчивши всі міжнародні акти для прийняття оптимального рішення. Він підкреслив, що для України добрі відносини з Чорною Ордою є пріоритетом номер один і що він переконаний у досягненні компромісу.

Насамкінець Мохамад-бек попросив залишитися з гетьманом віч-на-віч.

При їхній недовгій двадцятихвилинний розмові був присутній лише перекладач Діма Мочалкін. Монгольська красуня Алтанцецен поїхала до лікарні — безрукий воїн був її коханим.

Вже увечері того ж дня Гайдук знав, про що йшла мова під танком Т-100-УМ: Мохамад-бек розпитував Махуна про роль Гайдука в державних справах України і наполегливо рекомендував гетьману спекатися цього представника юдо-християнських мракобісів, агента американської Центральної служби безпеки, ворога гетьмана і всієї України.

41.

11 червня 2077

Офіційне повідомлення агентства УНІАН.

10 червня 2077 р Його Ясновельможність, гетьман України, генерал армії К-Д. Махун провів переговори з представницькою делегацією Союзу Держав Орди, очолюваною першим заступником всенародного лідера Чорної Орди п. Мохамад-беком. Переговори торкалися важливих питань двосторонніх політичних та економічних відносин між Україною і Чорною Ордою. Сторони погодились розвивати двосторонні відносини в дусі поваги до міжнародних угод і нових тенденцій розвитку геополітичної ситуації в світі.

Переговори відбувалися у традиційно дружній, теплій атмосфері, характерній для відносин народів України і Чорної Орди і будуть невдовзі продовжені.

Делегація Чорної Орди відвідала Батиєву гору в Києві і поклала квіти там, де за легендою стояло шатро хана Батия.

Також відбулася зустріч делегації з ієромонахом Києво-Печерського монастиря о.Калерієм (С. Сансизбаєвим), який розповів гостям про найновіші відкриття євразійських вчених у сфері христознавства і про розвінчання юдо-християнської брехливої легенди про воскресіння Христа. Делегація відбула до м. Чингіз-Сарай.