Axolotl - Скривавлена зоря, Axolotl

Одним рухом він розсік простір між ними, і тінь відсахнулася, випускаючи Астрід.

— Ходімо!

Вони мчали далі, поки не опинилися на середині мосту. Астрід зупинилася, намагаючись перевести подих.

— Це пастка, — прошепотіла вона, окидаючи поглядом вузький міст, що став єдиним шляхом назад.

— Ні, це наш шанс, — Бальдр опустив меч. Його очі блищали в темряві.

Тіні зупинилися біля входу на міст. Вони не квапилися, немов знали, що здобич від них не втече.

— Вони бояться води, — здогадалася Астрід.

Локі з’явився мов із нізвідки, спокійно обпершись об поручень мосту.

— Розумна дівчинка, — протягнув він. — Але страх не зупиняє їх надовго.

— Ми не можемо залишитися тут, — голос Бальдра напружився.

— Тоді доведеться битися, — Локі широко посміхнувся і змахнув рукою.

Полум’я вирвалося з його долоні, освітлюючи ніч, але тіні навіть не здригнулися.

— Ну що ж, — він зітхнув. — Це буде цікаво.

Астрід відчувала, що рішення вже прийнято.

Боротьба була неминучою.

Тиша висіла в повітрі, немов світ затримав подих перед бурею. Тіні стояли на початку мосту, їхні сині очі світилися в темряві. Вода внизу текла повільно, віддзеркалюючи місячне світло, а вітер приносив запах сирого металу.

Локі знову провів рукою перед собою, і язики полум’я завили довкола його пальців.

— Знаєте, я завжди ціную ефектну появу, але це навіть для мене занадто, — він поглянув на тіні, зухвало посміхаючись.

Бальдр не розділяв його настрою. Він тримав меч перед собою, а його постава була напруженою.

— Вони вичікують, — прошепотів він.

Астрід стояла між ними, відчуваючи, як її серце калатає в грудях.

— Чого вони чекають?

Локі примружився.

— Вдалого моменту.

Раптом одна з тіней рушила вперед. Її рух був різким, але майже нечутним, ніби сама темрява ожила.

Бальдр зреагував миттєво. Він зробив крок уперед і розмахнувся мечем, що засвітився білим сяйвом. Лезо пройшло крізь темну матерію, і тінь розлетілася у вихорі чорного пилу.

Але інші навіть не здригнулися.

— Вони не відчувають болю, — пробурмотіла Астрід, її голос був тремтячим.

— Саме так, — погодився Локі.

Друга тінь зробила ривок, і цього разу Бальдр не встиг. Холодна рука схопила його за плече, і він зойкнув, немов від удару. Його тіло здригнулося, а світло меча пригасло.

— Бальдр! — крикнула Астрід, намагаючись кинутися вперед, але Локі зупинив її.

— Не зараз.

Він розкрив долоню, і в наступну мить яскравий вогняний спалах вирвався вперед, обпалюючи тінь. Вона завила, але не зникла — тільки відступила, залишаючи в повітрі запах попелу.

Бальдр похитнувся. Його обличчя було блідим, а на місці, де його торкнулася тінь, залишився темний слід.

— Нам потрібно рухатися, — хрипко сказав він.

Локі глянув на нього і скривився.

— Ти довго не протримаєшся, якщо вони ще раз тебе схоплять.

Астрід відчула, як щось змінюється в повітрі. Хвиля темряви прокотилася по мосту, і тіні знову почали рухатися.

— Годі розмов, — прошепотіла вона. — Ми повинні закінчити це.

Бальдр і Локі перезирнулися.

— Що ж, — Локі розтягнув губи в хижій усмішці. — Тоді давайте пограємо.