Томас Харріс - Червоний Дракон

– Слизький, мов чорт.

– Ми ж повернемося на Шуґарлоуф?

– Так, повернемося.

– Ти не поспішай, не переступай межі. Ти ж не будеш ризикувати?

– Ні.

– Ти завтра рано поїдеш?

Ґрем із півгодини говорив із Кроуфордом телефоном.

– Незадовго до ланчу. Якщо ти взагалі збираєшся до Марафона, то нам зранку треба владнати кілька справ. А Віллі може порибалити.

– Він мусив тебе попитати про все.

– Знаю, все в порядку.

– Клятий журналіст, як його там?

– Лаундз. Фредді Лаундз.

– Мені здається, ти його ненавидиш. І я не хотіла торкатися цієї теми. Ходімо в ліжко, я тобі спинку помасажую.

У душі Ґрема здійнявся невеличкий пухирець обурення. Він щойно виправдовувався перед одинадцятирічною дитиною. Хлопець сказав, що перебування Ґрема в «мʼякій Рамаді»63 – то не проблема. І тепер Моллі збиралася пом’яти йому спинку. Ходімо в ліжко – з Віллі вже все в порядку.

Як відчуваєш напругу – по спромозі тримай рота на замку.

– Якщо хочеш трохи подумати, я лишу тебе на самоті, – запропонувала Моллі.

Ґрему не хотілося думати. Аж ніяк.

– Ти помнеш мене ззаду, а я тебе – спереду, – сказав він.

– То берися до роботи, халамиднику!

Вітер у верхніх шарах атмосфери відніс дощ геть із затоки, і вже на дев’яту ранку земля парувала. Далекі мішені на стрільбищі шерифського відділку немов здригалися в збуреному повітрі.

Офіцер-наглядач тиру дивився в бінокль, доки не пересвідчився, що чоловік і жінка на протилежному кінці лінії вогню дотримуються правил безпеки. Аби отримати допуск на стрільбище, чоловік показав посвідку від міністерства юстиції, у якій значилося «слідчий». Це що завгодно могло означати. У мистецтві орудування зброєю наглядач не довіряв нікому, крім кваліфікованих інструкторів.

Однак він мусив визнати, що федерал знається на справі.

Вони використовували всього лиш револьвер 22-го калібру, але чоловік уже вчив жінку бойової стрільби в стійці Вівера – ліва нога трохи попереду, міцний затиск револьвера обома руками, ізометричне скорочення м’язів. Вона стріляла в силуетну мішень із відстані семи ярдів64. Раз у раз вихоплювала зброю із зовнішньої кишені сумки, що висіла в неї через плече. Наглядач дивився на невпинну стрілянину, аж доки не набридло.

Звук змінився, і наглядач знову припав до бінокля. Тепер парочка надягла навушники, і жінка тримала в руках короткий і товстенький револьвер. Наглядач пізнав тріскіт легких спортивних набоїв.

Він побачив револьвер у її простягнутих руках, і зброя його зацікавила. Офіцер пройшов уздовж лінії вогню та зупинився за кілька ярдів позаду від парочки.

Йому хотілося оглянути револьвер, проте наразі був неслушний час переривати. Він зумів краще роздивитися, коли жінка витрусила пусті гільзи й уставила п’ять набоїв із швидкозарядної обойми.

Дивна зброя як на федерала – «бульдог спешл» 44-й, куций і бридкий, з приголомшливо великим дулом. Серйозна модифікація компанії Mag Na Port. Ствол із прорізами біля жерла, аби дуло не стрибало при віддачі, зуб курка спиляний, добрі протиковзові накладки на руків’ї. Наглядач мав підозру, що напрямну рампу було розширено. Достобіса небезпечна пушка, якщо зарядити її тим, що наготував федерал. Офіцер замислився, як жінка впорається з таким револьвером.

Поруч із ними, на стенді, у цікавій послідовності було викладено боєприпаси. Першою лежала коробка матчевих куль65 із легким зарядом. Потім ішли стандартні військові кулі з суцільнометалевою оболонкою, і наостанок – щось таке, про що наглядач багато читав, але нечасто бачив. Рядочок Glaser Safety Slugs66. Наконечники скидалися на гумки на олівцях. Під кожним наконечником містилася мідяна оболонка з дробом № 12 у рідкому тефлоні.

Цей легкий набій було спроектовано таким чином, аби розвивати неймовірну швидкість, врізатися в ціль і випускати заряд. Для живої плоті наслідки просто нищівні. Наглядач навіть пригадав статистику. Поки що в людей поцілило дев’яносто «ґлейзерів». Усі дев’яносто спинили ціль з одного пострілу. У вісімдесяти дев’яти випадках настала миттєва смерть. Один чоловік вижив, чим дуже здивував лікарів. Також «ґлейзер» має переваги в безпечності – жодних рикошетів, куля не може пройти крізь стіну й убити когось у сусідній кімнаті.

Чоловік дуже ніжно поводився з жінкою, заохочував її, але, здавалося, був чимось засмучений.

Тепер жінка перейшла до суцільнометалевих куль, і наглядач із задоволенням зауважив, що вона дуже добре справлялася з віддачею, не заплющувала очі й не здригалася. Щоправда, вона витратила секунди чотири на те, щоб вихопити револьвер із сумки, проте три постріли припали на контрольне коло мішені. Непогано як на новачка. У неї талант.

Офіцер повернувся до спостережної вежі і вже незабаром почув пекельний гуркіт – «ґлейзери» летіли в ціль.

Жінка випустила всі п’ять набоїв. Не схоже на звичну практику федералів.

Наглядач замислився – що таке, заради всього святого, вони вбачали в тому силуеті, аби заподіяти йому смерть аж п’ятьма «ґлейзерами»?

Ґрем пішов у вежу здати навушники. Його учениця лишилася сидіти на лавці, похиливши голову й поставивши лікті на коліна.

Наглядачеві подумалося, що чоловік мав би пишатися жінкою, і так йому й сказав. За один день вона нівроку доспіла в стрільбі. Ґрем байдуже подякував. Вираз його обличчя спантеличив офіцера. Ґрем був схожий на чоловіка, який щойно зазнав непоправної втрати.

16

«Містер Пілігрим», з яким розмовляла Сара, сказав, що може перетелефонувати наступного дня після обіду. Аби прийняти його виклик, у штаб-квартирі ФБР вжили певних підготовчих заходів.

Ким був цей містер Пілігрим? Не Лектером – Кроуфорд у цьому пересвідчився. Чи був містер Пілігрим Зубним ельфом? Може, й так, подумав Кроуфорд.

За ніч столи й телефони з кабінету Кроуфорда перенесли до іншої, просторішої кімнати через коридор.

Ґрем стояв біля прочинених дверцят звукоізольованої кабіни. Позаду нього, у кабінці, був телефон Кроуфорда. Сара витерла апарат чистильним засобом «Віндекс». Їй треба було чимось клопотатися, бо майже весь її стіл, та й сусідній, були захаращені диктофонами зі спектроаналізатором для розпізнавання голосу й приладом для оцінки психологічної напруги на додачу, а стілець секретарки забрала собі Беверлі Кац.

Великий годинник на стіні показував за десять хвилин полудень.

Поруч із Ґремом стояли доктор Алан Блум і Кроуфорд. Вони застигли в позі глядачів, засунувши руки в кишені.

Навпроти Беверлі Кац сидів технік і барабанив пальцями по стільниці, аж доки не помітив насуплений погляд Кроуфорда.

На столі Кроуфорда тулилися два нові телефони: відкрита лінія зв’язку з електронним комутаційним центром компанії Bell System (ЕКЦ) і пряма гаряча лінія до телекомунікаційної кімнати ФБР.

– Скільки вам потрібно часу на відстеження? – спитав доктор Блум.

– З