Іванна Желізна - Подарована Асмодею, Іванна Желізна

— Бос, ваша гостя прибула. 

— Запросіть її до зали.

Як тільки за охоронцем зачиняються двері, я востаннє дивлюся на своє відображення у панорамному вікні. Мене дратує вигляд плечового бандажа, який підтримує мою руку, але Маркус суворо заборонив ходити без нього. 

Коли ж двері знову відчиняються, я повільно повертаюся, щоб поглянути на збентежену Нору, що невпевнено ступає в глиб зали. Дівчина виглядає такою ж невинною та ніжною, як у нашу першу зустріч. Мимоволі я згадую той вечір, коли Демон вперше не накинувся на піднесену здобич, а навпаки, пожалів її. 

— Доброго вечора, Ітоне, — мене аж сіпнуло від звертання, що не приховалося від Нори. — Я щось не так сказала?

— Ти вперше до мене звернулася та ще й на ім’я. Насправді я дуже давно його не чув, тому мені трохи дивно. 

— Якщо ви не бажаєте, то я не буду його згадувати.

— Ні, можеш так до мене звертатися. Зрештою, я сам тобі представився, — говорю я і опускаю той момент, що мені сподобалося, як дівча мене назвало на ім'я. 

Нора збентежено посміхається та робить ще кілька кроків уперед. Тепер нас віддаляє жалюгідна відстань, завдяки чому я можу розгледіти легкий макіяж на юному обличчі.

— Зміна іміджу, маленька?

— Я можу тільки подякувати вам за це. Мені ще не доводилося бувати в подібних бутиках.

Сьогодні у Нори вихідний, тому я відправив її на шопінг-тур. А щоб дівча себе комфортно почувало і мало з ким порадитися, я приставив до неї одну зі своїх помічниць. Точніше ту, яка навіть під дулом пістолета не розповість Ліліт про моє прохання. Не хочу зайвих запитань, тому Маркус і Тайпан єдині хто знають про Нору. 

— Радий, що тобі сподобалося. 

— А вам? Вам сподобалося? — Неочікуване запитання. 

Нора прикушує губу і опускає погляд у підлогу. Я бачу, що дівчині ніяково і цікаво водночас. Тому я двома пальцями підіймаю голову за підборіддя, змушуючи її поглянути мені у вічі. Хочеться сповна насолодитися подальшою реакцією. 

— Мені настільки подобається, що я ледве стримую себе, щоб не вкрасти твій перший поцілунок, маленька.

Навіть тональна основа не приховує почервоніння щічок. Нора ще більше шаріється, а Демон тихо шепоче мені: “Це дівча має так реагувати тільки на мене. Ні Тайпан, ні будь-хто інший немає бачити подібну реакцію”. І я цього не допущу. 

— Ви мене бентежите.

— Пробач, — на видиху шепочу я і забираю свою руку. Це вдруге, що я озвучую подібне.  

— То, навіщо я тут? — переводить тему. 

У останню нашу зустріч я почув багато речей, які мені не сподобалися. Нора мене боялась і не довіряла. А вся її вдячність базувалася на досить сумнівних речах. Натомість Тайпан тільки за дві зустрічі зміг розташувати дівчину до себе. А це вже дратувало. 

Тому я вирішив, що потрібно змінити першу думку і показати дівчині, що не варто боятися, Демон її не скривдить. А от тим хто захоче на неї заявити права буде непереливки. Я власноруч розставлю кордони, щоб навіть сумнівів не було кому належить Нора. 

— Хотів віддячити тобі за лікування та піклування.

— Я ж нічого не зробила, тільки тремтіла біля операційного столу і два дні змінювала вам пов’язки. Це все такі дрібниці, у порівнянні з роботою Маркуса. 

— Він лікар, а ти юне дівча, яке стало заручником обставин. Я бачив, що тобі важко, але ти робила все, щоб перебороти страх. Ти молодець, маленька. 

Сяйво у чужих очах стає для мене великою несподіванкою, на яку всередині щось ворушиться. Я дивуюся цим відчуттям, бо востаннє вони були в мене десь у підліткові роки. 

Не думав, що у 39 років, коли серце вкрилося товстим шаром льоду, можна віднайти в ньому щось живе. 

— Присядьмо, — щоб розбавити бентежну атмосферу, пропоную я. Нора киває мені і йде зі мною до столика.

Найбільше я ціную свою приватність, а тому крім нас, у залі ресторану немає ні душі. Навіть офіціанти не можуть зайти, доки я не дам їм команду. Це служить мені запорукою впевненості, що вечеря пройде добре і нам ніхто не завадить. 

Тоді, після поранення, я був не у найкращому гуморі. Злість і біль змішувалися у пекельний коктейль і я відчував, як закипаю від роздратування. Всі мої думки були про пацюка, який насмілився вчинити замах на мою дружину. Тому з Норою у нас не вийшло ніякої нормальної розмови. Але сьогодні я маю наміри це виправити. 

— Що б ти хотіла замовити? 

— Насправді, я навіть не знаю. Можливо, ви щось виберете? 

— Ні, зроби замовлення сама і не думай про зайве, о'кей? — Нора кивнула, зрозумівши натяк. 

Доки дівча розглядало сторінки меню, я не міг відвести погляд від неї. Юна, ніжна і до біса така спокуслива у цій тоненькій кремовій сукні, що мені доводиться докладати зусиль, щоб тримати себе в руках. Хоча мені так сильно хочеться торкнутися, поцілувати, привласнити…

Та поки не можна. Я ж обіцяв. 

Тому мені залишається глибоко вдихнути солодкуватий шлейф чужого парфуму і налаштуватися на вечерю.