Уляна Пас - Холодна ніжність, Уляна Пас

Та цього ранку все змінилося. Після сніданку на порозі з'явився Алекс – і моє серце забилося частіше. Його погляд все такий же холодний, але тепер я знаю правду. 

– Тут речі. Одягайся! – він кидає на ліжко пакет, і з нього випадають джинси. 

– Навіщо? – питаю розгублено. 

– Досить уже сидіти тут. Ти мені потрібна, – цідить і залишає палату. 

З одного боку, я навіть рада, що покину це місце, а з іншого – розумію, що починається найгірше. 

Йду у ванну кімнату і переодягаюся. Одяг та білизна ще з бирками. Дуже цікаво, хто все це купував. Одягаю джинси, футболку і кофту з капюшоном. На ноги кросівки – і готово! 

Коли виходжу в коридор, бачу Алекса і чотирьох охоронців. Не розумію, навіщо так багато, але запитати не наважуюсь. 

– Ходімо! – кидає Алекс і натягує мені на голову капюшон. 

Коли виходимо на вулицю, вдихаю свіже повітря – і в голові трохи паморочиться. Алекс хапає мене за плечі і похмуро розглядає. 

– Усе добре, – кажу тихо, і він відпускає.

Сідаю на заднє сидіння позашляховика, а Алекс попереду, поруч із водієм. Всі інші охоронці їдуть за нами в іншому позашляховику. 

Мені важливо знати, куди ми їдемо і що буде далі, але запитати не наважуюсь. Зовсім скоро розумію, що їдемо ми до маєтку Алекса, отже, доведеться ділити територію з Діаною, яка мене ненавидить. 

Коли ворота зачиняються у мене за спиною, почуваюсь у пастці. Озираюсь навколо і не знаю, чого чекати далі. 

– Ходімо! – черговий наказ від Алекса, і я слідую за ним в будинок. 

Навіть не дивуюсь, коли всередині нас зустрічає Діана з претензіями. 

– Якого біса, Алексе? Чому вона знову тут?! – кричить. 

– Так треба, – відповідає. – Діано, ми вже це обговорювали! 

– Я не хочу бачити її в нашому домі! Посели її у підвалі! 

– Доведеться трохи потерпіти, – Алекс хапає мене за зап'ястя і тягне за собою на другий поверх. Тільки от він відчиняє двері не тієї кімнати, де я була минулого разу, а зовсім іншої. 

– Що це за кімната? – питаю розгублено. Тут усе майже так само, але на кріслі висить піджак Алекса. 

– Моя, – цідить. 

– Я не буду тут спати! – випалюю. 

– Ми одружені, Алісо! До того ж секс у нас вже був, – усміхається і ховає руки в кишені штанів, а я червонію не то від злості, не то від збентеження. 

– І що? Ти ляжеш в одне ліжко з донькою вбивці? – розумію, що провокую його цими словами, але зупинитися не можу. Я не хочу спати тут. Не хочу бути поруч із ним. Це вже занадто. 

– Це просто секс, Алісо. Нічого більшого, – цідить і несподівано наближається. Його уста різко накривають мої. Одна рука на потилиці, а інша десь на спині. Алекс штовхає мене до ліжка, і я падаю на матрац, а він – зверху на мене. 

Я не хочу відповідати. Розумію, що треба боротися, але ці кляті почуття відгукуються в кожній клітині мого тіла. 

Наш одяг падає на підлогу, а ми наче двоє божевільних не можемо зупинити все це. Схоже, просто зараз кохання переважає над ненавистю, а що буде потім – я думати не хочу. А варто було б… 

Коли все закінчується, Алекс починає одягатися, а я почуваюсь дико ніяково. Свідомість прояснюється, а здоровий глузд просто кричить, що я ідіотка. 

– Це нічого не змінює, Алісо. Ти досі донька мого ворога, – холодно говорить Алекс, не дивлячись мені в очі. Він досі стоїть до мене спиною. І так, мабуть, навіть краще. Не хочу, щоб він бачив, наскільки я розбита зараз. 

– Я знаю, – шепочу.

– От і добре. Ти можеш залишати кімнату і ходити територією. Тільки без дурниць. Ти ж знаєш, що потрібно бути хорошою дівчинкою, – говорить сухо. 

– Я хочу побачити брата. Це можливо? – випалюю, поки Алекс не пішов. 

Схоже, такого прохання він не чекав. Повільно повертається до мене обличчям і розглядає прискіпливо. 

– Я спробую щось вигадати, – несподівано відповідає. – Тепер зрозуміло, чому ти переспала зі мною. 

Алекс залишає кімнату, а я намагаюсь тримати себе в руках. Він подумав, що я займалася з ним коханням заради побачення з Яром. Але насправді все зовсім не так. 

Я кохаю Алекса. Досі кохаю… І як би сильно він не ображав мене, ці почуття важко викинути з серця. Хоча він на правильному шляху.