Данило Туптало - Житія Святих - Листопад, Данило Туптало

І святого мученика Олександра, що постраждав за Христа в Солуні від нечестивого царя Максиміяна.

Місяця листопада в 10-ий день

Пам'ять святих апостолів Олімпа, Родіона, Сосипатра, Єраста, Куарта й Тертія

Ці святі є від сімдесяти апостолів. Олімп та Родіон пішли за святим апостолом Петром, разом у місті Римі посічені були від Нерона. Сосипатр же (його в Посланні до Римлян святий Павло згадує) був Іконійським єпископом, з миром помер. Єраст, його в тому-таки Посланні згадує святий Павло, був спершу економ святої церкви Єрусалимської, по тому єпископ Панеадський, до Господа перейшов. Куарт же був єпископом міста Вирита, багато постраждав за благочестя і багатьох еллінів хрестив, заснув у Господі, а Тертій, котрий писав до римлян Павлове Послання, був другим єпископом в Іконії — тепер же всі вкупі наближені до Божого престолу, у вічних веселощах приймають од Нього воздаяння за багатоболісні свої подвиги і труди.

У той-таки день страждання святого мученика Ореста

Коли царював у Римі нечестивий Диоклитіян, один князь, на ймення Максим, приступив до царя і сказав: "Володарю-царю, вожде богів наших і вчителю премудрий їхніх таїнств, молю твою благодать: звели мені пройти Киликійські та Кападокійські країни, щоб схопити і віддати різним мукам усезлобних християн, супротивних богам нашим і твоїй владі: у вогні попалю, у водах потоплю, на колесах роздроблю їхні тіла і поламаю кістки їхні, мечем заб'ю, звірам за з'їжу дам і, всяко погубляючи їх, знищу на землі пам'ять тих, що не поклоняються великим богам і не повинуються твоїй владі". Це почув цар і полюбив його та й каже йому: "Не тільки в Киликії та в Кападокії, але в усім царстві моєму даю тобі владу на викорінення нечестивого християнства, щоб примножив і возвеличив славу отецьких богів, владик наших, і всій землі помічників". Максим же, прийнявши від царя владу, вийшов із великою гордістю та силою на погубу неповинних людей християнських, ніби хижий вовк на овець чи рикливий лев на слабших звірів, сповнений злоби і непогамованої ярості. Досяг країни Кападокійської, ввійшов у місто, назване Тияна, і, коли запитав про християн, почув од громадян про одного лікаря, що був у тому місті, якому ім'я Орест, що християнином він є і щоденно людей настійливо навчає, щоб усі шанували Христа, і що каже він: "Немає іншого Бога, тільки один на небесах, і Його Син Ісус Христос".

Почувши це, князь Максим повелів відтак Ореста схопити і на суді своєму поставити. Став, отож, святий Орест на нечестивому суді, глянув на нього князь оком гордим, і грізним голосом сказав до нього: "Хто ти є? Скажи нам ім'я своє!" Відповів святий: "Я є раб Господа мого Ісуса Христа, єдиного для всіх Бога, ім'я ж мені є християнин, Його ж бо є рабом, тому іменем тим хвалюся". Князь же рече: ."Оскільки дерзнув ти Христа називати Богом і себе заповів християнином бути, уже за це достойний ти покарання, одначе уцнотлився й принеси богам жертви, перш аніж перетерпиш муки". На це відповів святий Орест, кажучи: "Боги, що неба і землі не сотворили, погинуть". Я ж, коли ще хлопчиком був, навчився приносити жертву хвали Богові живому, Його ж шаную чистим серцем. Твоїм же перелюбним і марнотним бісам, яких ти богами називаєш, не поклонюся". Мовить князь: "Пощо нам не повідаєш імені свого, яке маєш од народження?" Відповідає святий: "Сказав тобі, що християнин я є, і те мені ім'я чесніше є й більше імені, даного від батьків, і більше всіх імен, у світі славних. Коли ж хочеш і те дізнатися ім'я, котре маю від народження, знай: від плотського народження названий я Орестом, а від народження християнського християнином звуся. А що більшим є народження духовне від плотського, то чесніше мені називатися християнином, аніж Орестом". Тоді князь, бажаючи лукавством звабити раба Христового, почав говорити: "Жалію молодості твоєї, Оресте, і шкодую добророзум'я твоє. А що почув, що в лікарській премудрості вправний ти є, то через те не зразу погубляю тебе, але раджу: повинуйся волі царській і відтоді будеш як син мій, приймаючи від усіх честь та славу. Дізнається і цар про тебе і численне добро від нього матимеш". Відповідає святий: "Не звабиш мене, княже, лукавими твоїми словами, я ж бо тимчасової честі не шукаю, ані безчестя свого за Господа не уникаю; що більше: готовий я за Нього всілякі терпіти муки, бо від Нього хочу віднайти благодать і від Його Сина у Царстві Небесному, дано-бо нам "владу дітьми Божими стати, тим, що вірять у ймення Його". Князь же рече: "Безумний і окаянний чоловіче, пощо зваблюєшся, називаючи єдиним Богом Христа, Його ж бо, наче злодія, юдеї розіп'яли?" Відповів Орест: "Коли б велику силу Розіп'ятого пізнав ти, то марнотних би ідолів звабу відкинув і поклонився б Тому, котрий воістину Бог є, народжений од істинного невидимого Бога, волею ж єство Боже із єством людським з'єднав і від пагубної диявольської зваби нас збавив". На те мовить князь: "Численними своїми брехливими словами нудиш вуха мені. Коли ж хочеш і мене привести до своєї лихої віри, знай, що богів своїх не покину і вашому Христові не поклонюся, тобі ж кажу: покинь Христа свого, а богам нашим принеси поклоніння та жертви, добре знаючи, що, коли це учиниш, сядеш біля мене зправоруч". Відповів святий Орест: "Я поклоняюся вічному Богові, Який добродіє щодо мене завжди, Господу моєму Ісусові Христу, і Йому служу, бісам же вашим жертв не покладу й пагубної вашої зваби причасником ніколи не буду".

Узяв же князь святого Ореста, повів його до храму ідольського, котрий був увесь золотом та сріблом прикрашений і наповнений багатоденними ідолами, й рече до нього: "Поклонися, Оресте, цим чесним богам!" Відповів святий: "Зваблюєш вельми, княже, не відаючи істини, це боги твої із золота, срібла, міді та заліза на звабу людську створені: не бачать, не чують, є-бо ділами рук людських, не можуть допомогти собі ні кому іншому добро творити — то заради чого маю їм кланятися?" Каже йому князь: "Скажи мені останнє слово, Оресте: чи поклонишся богам, а чи ні? Це ж бо чекають тебе муки". Відповів святий: "Гадаєш, княже, що боюся погрози твоєї? Не сподівайся застрашити мене муками, але чини, що хочеш, не знаєш-бо, що Господь мій Ісус Христос зі мною є, Котрий допомагає мені".

Тоді повелів князь