Ньютон Майкл - Подорожі душі, Ньютон Майкл

Самореалізація не означає культивування свого Я із корисливою метою — вона дозволяє об'єднатися у житті із іншими. Це також показник характеру та цілісності. Це — етична поведінка.

Д-р Н.: У Одженоуін менше чесності, ніж у Енреса?

СУБ'ЄКТ: (пауза) Боюся, що вона займається самообманом.

Д-р Н.: Я дивуюся, як Вам вдається ефективно діяти, як духовний Гід, для дев'яти членів Вашої компанії і водночас втілюватися на Землі, для завершення своїх власних уроків.

СУБ'ЄКТ: Це зазвичай впливає тією чи іншою мірою на мою концентрацію, але зараз конфлікту не існує.

Д-р Н.: Чи змушені ви розділяти енергію вашої душі, щоб завершити це?

СУБ'ЄКТ: Так, ця здатність душі дає можливість впоратися і з тим і з іншим. Перебування на Землі також дозволяє мені допомагати членам моєї компанії і одночасно допомагати самій собі.

Д-р Н.: Мені важко осмислити ідею поділу.

СУБ'ЄКТ: Слово "поділ" не зовсім точне, як суть явища. Кожна частина залишається цілою. Я просто хочу сказати, що до цього потрібно звикнути, якщо ви одночасно працюєте над кількома програмами.

Д-р Н.: Тож ефективність Вашої діяльностіч як вчителя, не зменшується через те, що Ви залучені до різних процесів?

СУБ'ЄКТ: Анітрохи.

Д-р Н.: Де відбувається основний процес Вашої наставницької діяльності — на Землі, коли Ви у людському тілі, чи у духовному світі, коли Ви — вільна істота?

СУБ'ЄКТ: Це два різні положення. Залежно від цього, мої настанови можуть змінюватись, але вони не стають від цього менш ефективними.

Д-р Н.: Але підхід до члена компанії може відрізнятися залежно від становища?

СУБ'ЄКТ: Так, може.

Д-р Н.: Чи можна сказати, що духовний світ — це головний центр навчання?

СУБ'ЄКТ: Це центр оцінки та аналізу, але сама душа тут відпочиває.

Д-р Н.: Коли ваші учні живуть на Землі, чи знають вони, що Ви їхній Гід і що ви завжди разом з ними?

СУБ'ЄКТ: (сміється) Так, одні — більше, інші — менше, але всі вони час від часу відчувають мій вплив.

Д-р Н.: Тіс, зараз на Землі Ви знаходитесь у тілі жінки. Чи спроможні Ви і зараз бути у контакті із членами Вашої компанії?

СУБ'ЄКТ: Я сказала Вам, що так.

Д-р Н.: Я намагаюся зрозуміти, наскільки це важко для Вас — навчати на власному прикладі, якщо зараз Ви рідко з'являєтеся на Землі.

СУБ'ЄКТ: Якби я приходила занадто часто і працювала б з ними безпосередньо, як одна людина працює з іншою, то я б втручалася в їхній природний процес саморозкриття.

Д-р Н.: Ви також обговорюєте умови та ступінь втручання — так само, як невтілений учитель, який діє з духовного світу?

СУБ'ЄКТ: Так... але способи різні.

Д-р Н: Методи ментального контакту?

СУБ'ЄКТ: Так.

Д-р Н.: Я хотів би дізнатися більше про здатність духовних вчителів контактувати із своїми учнями. Що саме Ви робите, коли перебуваєте у духовному світі, щоб заспокоїти, чи дати пораду комусь із дев'яти членів Вашої компанії, які перебувають на Землі?

СУБ'ЄКТ: (мовчить)

Д-р Н.: (умовляючи її) Ви розумієте, про що я питаю? Як ви вселяєте ідеї?

СУБ'ЄКТ: (заговоривши, нарешті) Я не можу розповісти Вам про це.

Примітка: Я підозрюю, що тут є блокування, але я не можу скаржитися. Досі Тіс вільно передавала інформацію — як і її Гід. Я вирішив на хвилину зупинити сеанс, щоб звернутися безпосередньо до Кумари. Ось слова, які я промовив.

Д-р Н.: Кумаро, дозвольте мені поговорити з Вами через Тіс. Моя робота тут має добрі цілі. Запитуючи Вашу ученицю, я хочу поповнити своє знання про цілительство та наблизити людей до найвищої творчої сили, яка є всередині них. Моя найбільша мета — допомогти людям подолати страх смерті, давши їм розуміння природи їхньої душі, та їхнього духовного дому. Чи допоможете Ви мені у цьому?

СУБ'ЄКТ: (Тіс відповідає мені голосом із незнайомими інтонаціями) Ми знаємо, хто Ви.

Д-р Н.: У такому разі, чи не могли б ви обидві допомогти мені?

СУБ'ЄКТ: Ми говоритимемо з Вами... як вважатимемо за потрібне.

Примітка: Це вказівка ​​для мене, що якщо я перетну якісь межі надто нав'язливими розпитуваннями, то я не отримаю відповіді.

Д-р Н.: Добре, Тіс, на рахунок три Ви відчуєте себе вільніше і розкажете мені про те, як душі діють у ролі Гідів. Почніть з того, як члени компанії, знаходячись на Землі, можуть подати сигнал про те, що їм потрібна Ваша увага. Один, два, три! (Я клацнув пальцями — для додаткового ефекту).

СУБ'ЄКТ: (після довгої паузи) По-перше, вони повинні заспокоїти свій розум і віднестися своєю сфокусованою увагою геть від навколишнього оточення.

Д-р Н.: Як вони це можуть зробити?

СУБ'ЄКТ: За допомогою мовчання... проникнувши всередину себе... зосередившись на своєму внутрішньому голосі.

Д-р Н.: Саме таким чином людина просить про духовну допомогу?

СУБ'ЄКТ: Так, принаймні у моєму випадку. Вони повинні розширити свою внутрішню свідомість, щоб залучити мене до центральної думки.

Д-р Н.: Чи повинні вони зосередитися на Вас або на тій проблемі, яка їх непокоїть?

СУБ'ЄКТ: Вони мають вийти за межі того, що їх непокоїть, щоб стати сприйнятливими до мене. Це важко, якщо вони не спокійні.

Д-р Н.: Чи здатні всі дев'ять членів компанії звертатися до Вас за допомогою?

СУБ'ЄКТ: Ні.

Д-р Н.: Можливо, у Одженоуін найбільше проблем?

СУБ'ЄКТ: Ммм... вона одна з тих, кому найважче...

Д-р Н.: Чому?

СУБ'ЄКТ: Прийняти сигнали мені не важко. Людям на Землі зробити це найважче. Енергія спрямованої думки має домінувати над людською емоцією.

Д-р Н.: Перебуваючи у духовному світі, як у загальному потоці сигналів лиха, що надсилаються мільярдами інших душ, Ви вловлюєте послання саме Вашої компанії?

СУБ'ЄКТ: Я їх відразу впізнаю. Усі спостерігачі впізнають, тому що люди посилають власні індивідуальні форми думок.

Д-р Н.: Подібно до вібраційного коду у полі частинок думок?

СУБ'ЄКТ: (сміється) Я думаю, що так також можна назвати ці енергетичні форми.

Д-р Н.: Добре, тоді як би Ви відповіли тому, хто потребує допомоги?

СУБ'ЄКТ: (посміхається) Шепчучи відповіді їм на вухо!

Д-р Н.: (напівжартома) Саме так і чинить дружній дух по відношенню до стривоженого розуму на Землі?

СУБ'ЄКТ: Це залежить...

Д-р Н: Від чого? Можливо, вчителі-духи досить байдужі до повсякденних проблем людей?

СУБ'ЄКТ: Не байдужі, інакше ми не спілкувалися б. Ми оцінюємо кожну ситуацію. Ми знаємо, що життя минуще. Ми більш... неупереджені, тому що, не маючи людського тіла, ми не відчуваємо тягар нагальної важкості людської емоції.

Д-р Н.: Але коли ситуація справді потребує духовного керівництва, що Ви робите?

СУБ'ЄКТ: (серйозно) Як спостерігачі, які перебувають у спокої, ми визначаємо значущість, важливість... занепокоєння... за слідом тривожної думки. Тоді ми обережно з'єднуємося з ним і м'яко торкаємося розуму.

Д-р Н.: Будь ласка, докладніше поясніть процес встановлення зв'язку.

СУБ'ЄКТ: (пауза) Цей потік думки, що походить від людини, яка перебуває у скрутному становищі, найчастіше буває неспокійним, бурхливим, і спочатку у мене не все виходило гладко, та й зараз у мене ще немає майстерності Кумари. Вступати в потік слід дуже обережно... дочекавшись моменту найкращої сприйнятливості людини.

Д-р Н.: Як може спостерігач відчувати труднощі і бути незґрабним? У нього ж тисячі років досвіду!

СУБ'ЄКТ: Умови бувають різні, і спостерігачі також мають різні здібності. Якщо хтось із моєї компанії перебуває у кризовому стані —відчуває фізичний біль, смуток, занепокоєння, каяття, — він надсилає велику кількість неконтрольованої негативної енергії, яка попереджає мене, але виснажує його. Це складне завдання для спостерігача — вирішувати, коли і як вступати у контакт. Коли люди бажають миттєвого полегшення, вони можуть бути у настрої, який не підходить для роздумів.

Д-р Н.: Що стосується здібностей: чи можете Ви розповісти мені, у чому Ви були незручні, коли були ще не дуже досвідченим Гідом?

СУБ'ЄКТ: Я хотіла занадто поспішно, швидко допомогти, не координуючи форми думки, про які ми говорили. Люди можуть просто відключитися, оніміти. Ви не проб'єтеся до них, коли вони перебувають, наприклад, у стані сильного горя. Вони Вас не чують, тому що розум приходить у безлад, увага порушена і розумова енергія розсіяна.

Д-р Н.: Чи відчувають дев'ять членів Вашої компанії Ваше вторгнення у їхній розум у відповідь на їх поклик про допомогу?

СУБ'ЄКТ: Спостерігачі не повинні вторгатися. Це, скоріше... м'яке з'єднання. Я вселяю ідеї, які вони сприймають як натхнення, щоб допомогти їм знайти спокій.

Д-р Н.: Через що у Вас виникає найбільше проблем під час контакту із людьми на Землі?

СУБ'ЄКТ: Мені слід бути обережною, щоб не зіпсувати моїх людей, надто полегшуючи їм життя... дозволяючи основній частині їхніх труднощів вирішуватися без їхнього безпосереднього вникнення у проблему. Вони ще більше страждають, якщо спостерігач приходить дуже швидко, тобто до того, як вони зроблять свій перший крок. Кумара дуже вправна у цьому...

Д-р Н.: Чи є вона, зрештою, відповідальною за Вас та Вашу компанію?

СУБ'ЄКТ: Ну, ми всі під її впливом.

Д-р Н.: Ви коли-небудь зустрічаєтеся з кимось із своїх товаришів? Я маю на увазі тих, хто перебуває на вашому рівні розвитку, з ким Ви можете обговорювати методи навчання.

СУБ'ЄКТ: Ви маєте на увазі тих, з ким я розвиваюся разом?

Д-р Н.: Так.

СУБ'ЄКТ: Так... особливо з трьома.

Д-р Н: Вони керують своїми компаніями?

СУБ'ЄКТ: Так.

Д-р Н.: Ці більш розвинуті душі відповідають за таку ж кількість душ, як і Ви?

СУБ'ЄКТ: Так... Окрім Уа-ру. Його компанія більш ніж удвічі перевершує мою. У нього добре виходить. Йому додали ще одну групу.

Д-р Н.: Скільки всього вищих істот, до яких Ви та Ваші друзі, керівники таких компаній, звертаєтеся за порадою та вказівками?

СУБ'ЄКТ: Одна. Ми всі йдемо до Кумари, щоб обмінятися спостереженнями та обговорити шляхи розвитку.

Д-р Н.: Скільки душ, подібних до Вас і Уа-ру курує Кумара?

СУБ'ЄКТ: О... я не можу цього знати...

Д-р Н.: Спробуйте визначити хоча б приблизно.

СУБ'ЄКТ: (подумавши) Щонайменше п'ятдесят, можливо більше.

Додаткові розпитування про духовну діяльність Кумари ні до чого не призвели, тому я перейшов до того, як Тіс навчається творити. Її досвід (опис якого я ущільнив) веде нас далі, ніж ті тренувальні вправи, які були описані Ненсемом у попередньому розділі.