Тамара Крюкова - Гордівниця Злата

задоволені. А мені більшого хочеться. Зараз я хто? Непримітна чаклунка. На шабаш і те не завжди кличуть. А якби мені пощастило душу цього дівчиська одержати, тоді інша справа, — стара мрійливо закотила очі і її гостренький ніс засмикався, як у лисиці, яка чує здобич. — Я відразу б стала пані Відьмою. Уся дрібна погань біля мене упадала б, а я б пишалася, кому ручку для поцілунку подати, кого утришия прогнати.

Віщунка дістала з матер’яного ридикюля шматочок вугілля.

— Якщо закляття гномів спрацює, дівчисько за цю вуглинку душу, як миленьке, віддасть. Тільки от лихо, ніякої вона вади не має, самі чесноти, аж огидно.

— Це хорош-ш-ше. Така душ-ш-ша неде-ш-шево коштує, — прошипіла змія.

Стара згідно закивала.

— Звичайно, чим чистіша душа, тим вище я одержу звання, тільки що користі, якщо красуня така цяценька, що на неї і закляття не викличеш. Кому сказати, навіть чаклунство її не бере.

— Ух, ху-худо, — ухнув пугач.

— Куди вже гірше! — закричала Віщунка. — Мені б хоч яку-небудь лазівку до дівчиська знайти, але в неї ж і ворогів немає.

Утім, отут Віщунка помилялася. Немає білого, без чорного, немає правила без винятку.

Розділ 2
Чорна герцогиня

Якби Віщунка з Лисячої Нори зазирнула до палацу найбагатшого й найвпливовішого герцога, вона б знайшла там те, що шукала.

Дочка герцога, Агнеса, мала славу першої красуні королівства й вважалася найпринаднішою нареченою. Де б вона не з’являлась, її супроводжувала юрба шанувальників. Чорне, як вороняче крило, волосся надавало обличчю юної герцогині загадковості, а багатство батька допомагало забути про її вередливу й шалену вдачу. У свої вісімнадцять років Агнеса була впевнена, що світ існує лише для виконання її примх. При дворі її називали Блискучою, а позаочі величали Чорною герцогинею. Утім, це прізвисько її потішало. Єдиним захопленням юної герцогині була чорна магія. Пізніми вечорами в будинку герцога збиралася золота молодь ворожити та викликати духів. Агнеса мала все, крім трону, але не сумнівалася, що настане день, і вона стане королевою, тим більше, що колись принц ставився з увагою до неї. І ось одного разу з’явилася якась вискочка бакалійниця й усе зруйнувала.

Придворні наче з глузду з’їхали — тільки й говорили про чесноти цієї простолюдинки. У палаці стали щотижня влаштовувати вечори й танці, і вся молодь кинулася туди, залишивши юну герцогиню наодинці з талмудами з магії. Звичайно, Агнесу теж запрошували до королівського палацу, але вона не бажала сидіти за одним столом із брудною торговкою. Зрадниці-подруги навперебій розхвалювали обраницю принца, захоплюючись її скромністю, тактом і вишуканим смаком. І що всі вони знайшли в цій жебрачці?

Спочатку герцогиня не сприйняла суперницю серйозно, але минали дні, Злата усе більше зачаровувала королівський двір, і Агнеса зрозуміла, що, залишаючись осторонь, нічого не досягне. Прийшов час кинути суперниці виклик.

Того дня придворна красуня була особливо прискіпливою до своєї зовнішності. Служниці довго розтирали пані кремами й бальзамами, напомаджували і нарум’янювали. Цирульник півдня бився з її густим волоссям, закручуючи його й укладаючи в локони по моді. З-за кордону була виписана нова сукня, а прикраси коштували більше, ніж сорок екіпажів. Нарешті красуня поглянула на себе в дзеркало й залишилася задоволеною. Ніколи ще Блискуча герцогиня не була такою привабливою.

Коли Агнеса приїхала до палацу, танці були в самому розпалі. Принц вальсував з нареченою. Побачивши суперницю, герцогиня всім серцем зненавиділа її. «Вискочка» й справді була дуже гарною. Їй не потрібні були ні рум’яна, ні пудра, а золоте волосся, що лавиною спадало на плечі, не знало рук перукаря.

Помітивши нову гостю, танцюючі пари зупинилися. На юну герцогиню не чекали, і її приїзд викликав збентеження. Залою прокотився гомін. Принц під руку з нареченою поспішив назустріч новоприбулій.

— Ось так сюрприз! — вигукнув він. — Агнесо, щось ви зовсім забули про нас і не буваєте в палаці!

Юна герцогиня нагородила принца сліпучою посмішкою і, кинувши на Злату презирливий погляд, промовила:

— Віднедавна, Ваша Високосте, у палаці витає запах, як у дешевій бакалійній крамниці. Не розумію, чому ви віддали перевагу йому над ароматом дорогих парфумів?

У залі нависла тиша ніяковіння. Від такої незаслуженої образи Златі до горла підступив клубок. Бунтарський дух прокинувся в прекрасній золотоволосій бакалійниці, і, перш ніж вона усвідомила, що робить і до чого це може призвести, дівчина випалила з властивою їй прямотою:

— Тому що Його Високість не любить фальшивих локонів.

Придворна красуня остовпіла від такого зухвальства. Вона звикла до поклоніння й покори. Свою нетактовність вона вважала щирістю, а злі дотепи — милими жартами. Ніхто не смів заперечувати їй або говорити грубощі. Герцогиня обпалила Злату поглядом, повним неприкритої ненависті.

— Необтесана мужичка! Ніяка зовнішність не замінить виховання.

— Дивлячись на вас, я це розумію, — спокійно відрізала Злата.

Принц не зміг приховати посмішки. Інші теж ледь стримувалися від сміху.

Агнеса повернулася й прожогом вискочила з зали. Принц з цікавістю подивився на свою наречену.