Дмитро Джангіров - Іміджмейкер із Москви

окремої палати Симорозенка, зупинився на його червоному спортивному костюмі з радянським гербом і написом «СРСР».

Нестор Євграфович дещо неохоче, але взявся розтлумачувати клієнтові особливості винайдених ним передвиборних політтехно-логічих засобів:

– Ну-у, не то чтобы столько. Честно говоря, эту толпу мы сняли у немецкого посольства. Там как раз вывесили новые правила оформления виз…

– А как же красные знамена? – розгублено запитав Симорозенко.

Асистент поспішно спробував допомогти шефу і випалив:

– А это, Никита Ильич, просто компьютерная графика и никакого мошенства.

Симорозенко замислився, спохмурнів і задумливо промовив:

– Да-а, вот до чего доводит людей буржуазный парламентаризм! Жертвуєм партийной кассой, репутацией, соцреализмом, в конце концов…

Нестору Євграфовичу було боляче дивитися на свого вкрай розчарованого клієнта – тому він присів біля нього на лікарняне ліжко і проникливо-обнадійливо промовив:

– Ну, Никита Ильич, при всей нашей с вами любви к соцреализму мы не могли допустить, чтобы в вас на самом деле стреляли отравленными пулями! Тем более – настоящая живая террористка!

Вкрай засмучений Симорозенко розчаровано хитав головою. Тим часом диктор продовжував свій репортаж про замах на лівого кандидата:

– Возмущенный коварным выступлением, пролетариат завода «Красный Арсенал» растерзал злодейку, от которой остались только вещественные доказательства.

На екрані з'явилося місце «замаху» – на асфальті був обведений крейдою контур, на якому «по місцях» було акуратно розкладено жіночий капелюшок, окуляри, рукавички, пістолет, ридикюль, парасолька і туфлі. Міліціонери робили виміри, блимали спалахи фотоапаратів і загалом панувала тривожна і тягуча атмосфера – як після катастрофи.

Диктор з «лівітанським» голосом продовжував репортаж:

– Никакая националистическая организация пока не взяла на себя ответственность за гнусное покушение на народного трибуна Симорозенко. Однако, как стало известно из достоверных источников, при террористке обнаружено удостоверение капрала дивизии СС «Галичина» и толстая пачка американских долларов…

Несподівано у двері постукали. Іміджмей-кер глипнув на годинника і вилаявся:

– Черт! Это журналисты! Быстро на исходную! – скомандував він, вимикаючи телевізор. Симорозенко миттєво заскочив у ліжко.

Артурчик нашвидкоруч приєднав йому крапельницю і допоміг вставити ногу в розтяжку. Лівий кандидат глибоко видихнув повітря і завмер у страждальницькій позі з виразом світлої скорботи на обличчі.

– Вы все помните? – швидко спитав іміджмейкер пошепки.

Симорозенко ствердно кивнув головою.

– Ну, ни пуха, ни пера, наше дело правое, Рот фронт! – прошепотів Нестор Євграфович і разом з асистентом кулею вискочив у сусідню кімнату. Звідти через напівпрозорий екран політтехнологи могли спостерігати все, що відбувається в окремій палаті кандидата від лівих сил.

Наступної миті до кімнати ввалилися журналісти з мікрофонами, камерами, фотоспалахами та іншим кореспондентським начинням. Розпростертий на лікарняному ліжку Симорозенко показово силкувався підвести з подушки голову. Після кількох нібито марних і болючих спроб він слабким голосом, але дуже рішуче заявив:

– Спасибо, товарищи! Передайте рабочему классу округа, что Симорозенко продолжает борьбу. Уже здесь, в госпитале, я дописал проекты законов о мире, о земле и о пятикратном повышении пенсий!

Лікарняну палату сповнили спалахи фотоапаратів.

2

Кількома годинами пізніше, на одному з перехресть заміської траси Сливка з іміджмейкером, озброєні рулеткою, землеміром і теодолітом, проводили прив'язку до місцевості. На узбіччі стояв «Запорожець» Сливки. Асистент зосередженно розраховував на ноутбуці траєкторію руху авта.

– Ну викапаний Біркофф із "Нікіти", – пожартував Нестор Євграфович, помітивши одержимість, з якою працював його помічник.

Артурчик, захоплений роботою, не почув жарту свого шефа, а Сливка не зрозумів. Іміджмейкер вирішив не заважати Артурчиковій арифметиці і, взявши Сливку за лікоть, вивів його на середину дороги:

– Так, Богдане Степановичу, ви будете їхати звідти зі швидкістю сто кілометрів на годину… – показуючи напрям руху, навчав політтехнолог.

– А це не занадто швидко? – занепокоївся Сливка, подумки моделюючи траєкторію свого небезпечного трюку.

– Аж ніяк! – оптимістично і переконливо заперечив іміджмейкер.

– Ви, як завжди, поспішатимете до своїх виборців! Об'єкт чекатиме на вас біля перехрестя – і ось біля цього стовпа ви різко скинете швидкість! – показуючи рукою на стовп, інструктував політтехнолог. Сливкова тривога дедалі більше зростала. Він схвильовано і нерішуче запитав:

– А я не помилюся? Ці стовпи так легко переплутати…

– Сподіваюся, що не переплутаєте! – суворо сказав іміджмейкер. – І взагалі, помилятися я вам щиро не рекомендую… – по-дружньому порадив Нестор Євграфович і, повісивши на стовб «фольклорний» віночок зі стрічками, додав: – Сподіваюся, жовті та блакитні кольори ви роздивитесь здаля!

– Артуре, ви вже розрахували мінімально безпечний допуск?! – із середини дороги запитав політтехнолог в асистента. Той, довершивши підрахунки, звівся на ноги і з ноутбуком у руках вигукнув:

– Разрахувал! Точка отсчета тормозного пути – веночек плюс-минус метр!

– Ось так, – киваючи у бік помічника, коротко пояснив іміджмейкер Сливці міру його особистого ризику та особистої відповідальності за цей ризик. – Якщо почнете гальмувати раніше, то доведеться все повторювати спочатку, а якщо запізнитесь, то отримаєте ще один віночок, якого, на жаль, вже не побачите.

Сливка тяжко зітхнув і поплентався до свого «Запорожця». Всівшись за кермо, він безмежно тужливо промовив:

– А все ж таки таки шкода цю стару вірну коняку! Як-ніяк – ветеран вітчизняного ав-топрому…

– Жодних проблем! – без найменшої емоції промовив іміджмейкер. – За бажанням замовника можемо спеціально для нашої операції придбати «Мерседес» або «БМВ»! До речі, це було б непогано і для телебачення – чим більше брухту, тим краще для візуального ефекту! До речі, стареньку іномарку представницького класу можна знайти за 10 -15 тисяч.

– Долярів? – перепитав неприємно здивований Сливка.

Отримавши у відповідь після слова «долярів» ствердний кивок головою, клієнт кілька секунд все обмірковував, а потім рішуче заявив:

– Ми не підемо шляхом таких дешевих ефектів! Все повинно бути велично та символічно – народний обранець на старенькому авто вітчизняного виробництва поспішає до своїх рідних виборців – незважаючи на всілякі пастки і засідки коварних та підступних ворогів!

3

Іміджмейкер з асистентом сиділи в окремій лікарняній палаті кандидата Сливки і дивилися телевізор, де показували бійку з якогось індійського кіно. Націонал-демократ, одягнений у жовто-блакитний спортивний костюм із тризубом і написом «Україна», був веселий та збуджений передчуттям трансляції хороших важливих новин з його персоною у головній ролі. Нарешті трансляція фільму перервалася позачерговим випуском новин. Диктор з уже знайомим «левітанським» голосом повідомив:

– Ми знову вимушені перервати нашу програму задля термінового повідомлення.

На екрані з'явилася заміська траса. На повороті лежав на боці розбитий ущент Слив-ковий «Запорожець». Сам Сливка лежав поруч, розпростертий на землі, навколо снувала міліція, журналісти з телекамерами, неподалік стояла пожежна автомашина та авто швидкої допомоги. Диктор продовжував репортаж з місця події:

– Сьогодні вранці відомий провідник національно-демократичних сил Центрального