Ірина Заблоцька - Еліксир помсти, Ірина Заблоцька
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Олександр, відчуваючи недобре передчуття від тону Вероніки, жестом запросив її та чоловіків у свій кабінет.
«Проходьте, будь ласка,» – недбало кинув він, намагаючись зберегти видимість спокою. «Вероніко, що за терміновість?» Він кивнув секретарці: «Олено, приготуй нам каву.»
Вероніка увійшла до просторого кабінету, за нею Владислав та Максим зайняли позиції біля дверей, випромінюючи рішучість. Вона зупинилася навпроти Олександра, її погляд був холодним та пронизливим.
«Мій візит стосується не кави та світської бесіди, а спроби отруєння,» – різко сказала Вероніка.
Олександр насупився. «Про що ви говорите? Яке отруєння?»
«Не вдавайте невинного,» – відрізала Вероніка. «Ми знаємо, що Ірина підсипала сильнодіючий седативний препарат у напій на вчорашній вечері. На щастя, постраждала моя близька подруга, Софія.»
Олександр витріщив на неї очі. «Ірина? Ти з глузду з’їхала? Навіщо б їй це робити?»
Владислав зробив крок вперед. «У нас є докази, Олександре. Записи з камер спостереження, свідчення фармацевта.» Він поклав на стіл перед Олександром роздруковані фотографії з відео та копію свідчень. «Ірина зустрічалася з офіціантом перед вечіркою і передала йому невідому речовину.»
Олександр нервово переглянув фотографії, його обличчя блідло. Він не міг повірити в те, що бачив.
«Це… це якась помилка,» – пробурмотів він. «Ірина не могла…»
«Не могла?» – з гіркою іронією перепитала Вероніка. «Її ревнощі не мають меж. Вона бачить у кожній жінці, яка спілкується з вами, загрозу.»
«Ти… ти думаєш, вона хотіла отруїти когось?» – з тривогою промовив Олександр.
«Саме так,» – підтвердила Вероніка. «І через її підлі дії постраждала невинна людина. Ми вже подали заяву до поліції, Олександре.»
Обличчя Олександра стало сірим. Він усвідомив усю серйозність ситуації.
«Поліція… Ірина…» – він затинався, не знаходячи слів.
«Так,» – холодно сказала Вероніка. «І це матиме наслідки для всіх. Ви ж сподіваєтеся на інвестиції у свій бізнес, чи не так? Ви натякали на співпрацю з моїми компаніями.» Вона з презирством дивилася на нього. «Забудьте про це, Олександре. Після того, що зробила ваша коханка, жодна серйозна людина не захоче мати з вами справу. Репутацію вам Ірина зіпсує остаточно.»
«Вероніко, почекайте!» – спробував зупинити її Олександр, його голос тремтів від відчаю. «Я поговорю з Іриною… Ми з усім розберемося…»
«Розберетеся?» – з гнівом перепитала Вероніка. «Вона скоїла злочин. Правоохоронні органи розберуться. А ви, Олександре, подумайте про те, з ким ви ділите свій дах.»
Вона розвернулася, даючи зрозуміти, що розмова закінчена. Владислав та Максим пішли за нею. Олександр залишився стояти посеред свого розкішного кабінету, приголомшений усвідомленням того, що підступність Ірини може зруйнувати його останні надії на порятунок його бізнесу, і він навіть не підозрював, хто насправді стоїть перед ним.
Повернувшись додому після зустрічі з Веронікою, Олександр був у сказі. Він не міг повірити в підступність Ірини. Злість на неї змішувалася зі страхом за своє майбутнє та репутацію.
Ірина чекала на нього у вітальні, її обличчя було напруженим та тривожним. Вона відчувала, що щось пішло не так.
«Олександре, що сталося? Ти якийсь сам не свій,» – обережно запитала вона.
«Що сталося?!» – вибухнув Олександр, його голос гримів на всю кімнату. «Ти розумієш, що ти накоїла?! Ти намагалася отруїти Вероніку!»
Ірина зблідла. «Я… я не знаю, про що ти…» – спробувала вона викрутитися.
Але Олександр був невблаганний. «Не бреши мені! У них є докази! Записи з камер, свідчення фармацевта! Ти підсипала отруту в її напій!»
«Я… я хотіла її налякати,» – прошепотіла Ірина, її очі наповнилися сльозами. «Вона заважає нам… вона хоче забрати все…»
«Заважає?! Забрати все?! Ти розумієш, що ти скоїла злочин?! Через тебе я можу втратити все! Всі мої останні надії на порятунок бізнесу!» – кричав Олександр, його гнів зростав з кожною секундою.
Він підійшов до Ірини, його обличчя спотворила лють. «Ти думала про нас?! Про мене?! Через твою дурість поліція вже розслідує цю справу! Моя репутація зруйнована!»
Емоції захлеснули Олександра. Він відштовхнув Ірину, і та впала на підлогу, забившись об журнальний столик.
«Забирайся з моїх очей!» – прогарчав він. «Я не хочу тебе бачити! Ти зруйнувала все!»
Ірина лежала на підлозі, ридаючи. У її голові вирували думки. «Він мене ненавидить… все скінчено… я хотіла лише захистити нас… чому все так обернулося?» Страх перед покаранням змішувався з розчаруванням та образою.
Олександр метався по кімнаті, охоплений відчаєм. «Що ж тепер робити? Поліція… репутація… інвестиції… все втрачено через цю божевільну жінку!» Він розумів, що його зв’язок з Іриною тепер – це тягар, який тягне його на дно. «Треба щось терміново вирішувати… можливо, втекти… зникнути…»
Тим часом у клініці Вероніка чекала новин про стан Софії. Її серце було сповнене тривоги та гніву. «Ірина заплатить за все,» – думала вона. «Я не дозволю їй і далі руйнувати життя невинних людей. Олександр повинен знати, з ким він живе.» Вона відчувала гірке задоволення від того, що її кривдники нарешті зіткнулися з наслідками своїх дій.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Еліксир помсти, Ірина Заблоцька», після закриття браузера.
